ВОСЕМНАДЦАТЫЙ
Она ушла от меня в восемнадцатый раз. Позвонила через месяц с телефона-автомата.- Загляни ко мне, как стемнеет, - молвила, - важный разговор есть.
Я как сидел на кухне у своего лепшего камарада, так и побледнел весь - от верхней волосины до нижней - той, из которых войлочная подошва домашних тапок скроена.
- Она звонила? - догадался Лексеич и хитромудро выругался, - чё это она тебе жить нормально не даёт?! Будто неясно между вами что.
- Сказала, чтобы заглянул, - упрямо парировал я, продолжая бледно дрожать - как и полагается в таких случаях, всем телом.
- И что? Ты пойдёшь?
Я опустил глаза в горку недоеденного салата.
- Пойду.
Лексеич матерно пожал плечами и сделал круг на своём головокружительном кресле с откидной спинкой.
- Идиот, блядь, - резюмировал он. В восемнадцатый раз.
Философия Лексеича, примерного семьянина и блестящего однолюба в отношении моих отношений была предельно простой. Уже после первого похождения моей Машеньки в отличное от правого направлении, он рвал и метал, попрекал меня мужицким кодексом чести и умолял дать ей пня под сраку. Закончилось всё тем, что я попросил при мне не называть Машенькины части тела "сракой". Для этой сдобы завсегда имелись и более вкусные названия.
[ Читать дальше ]
Для одних людей це був понеділок, для інших - церковне свято, Хрещення, а для третіх, і для мене в їх числі - це був день, коли зв'язок із космосом максимально відкритий для всіх людей. Можливо, останній пункт - це чутки, або вигади, а я - бовдур, який у все це вірить... Принаймні, про відкритість цього каналу казали так само переконливо як і про кризу, і про газ, і про понеділок та Хрещення.
Цілий день я бажав людям доброго настрою та вітав зі святом. Спеціально не казав, що за свято, бо Хрещення хоч і популярне зараз в нашій країні, але не для всих. Чому я так вважаю? Бо це свято не популярне для мене, а значить обов'язково є ще декілька таких бовдурів, які не поважають "споконвічні" традиції свого народу.
Взагалі-то, я вірю в Бога! Я вірю в його всемогутність та мудрість... Але зовсім не вірю жодній церкві. Жодна з религій не розповідає правду про Бога. В церквах, храмах, мечетях та інших релігійних, культових та обрядових місцях, людей просто дурять. Дехто робить це спеціально, заради якоїсь користі для себе, інші це роблять тому, що самі вірять в те, про що розповідають іншим людям. Мені, чесно, байдуже, у кожного своя правда, і кожен несе власну відповідальність за свої вчинки... Згодні?
Трішки шкода людей, які заради матеріальних благ переступають через закони всесвітньої любові, гармонії та доброчинності... Ми приходимо в цей світ ні з чим, и покидаємо його так само ні з чим... Всі скарби нічого не варті нам ДО нашого народження, та ПІСЛЯ нашої смерті...
Я не проти того, щоб людина жила в достатку та добробуті, але не через страждання інших...
Кхмм... щось я відволікаюсь від основної теми, про що я хотів написати зараз.
Цього понеділка я багато їздив по місту, багато спілкувався із різними людьми... навіть із Дмитром з роботи побалакав трішки. Як мені здалось, встиг зробити багато корисних справ як для себе, так і для інших людей, тому цей день розпочався та продовжувався досить вдало!
Вечір я домовився провести із дівчиною, яка мені дуже подобається... Я її ніколи не бачив, навіть на фотографіях, ми тільки по телефону спілкувались, але вона мені все-одно подобається, та я часто про неї згадую, коли мої думки не зайняті роботою, або пошуком можливостей реалізувати свої плани або виконати обіцянки, коли такі маються (по пріоритетам все має зворотній напрямок: в першу чергу виконую обіцянки, потім займаюсь реалізацієй власних планів, і вже в третю чергу - роботою для (на) інших людей. тому з мене завжди виходив паганий робітник по найму...).
Перед свіданкою з моєю любою незнайомкою я потрапив на збір до Бізнес-центру, де якраз обговорювались питання впровадження на офіційній основі мого Клубу Бізнес-Кіно в самому центрі та відкриття філіалу в арт-залі піцерії, із власниками якої я якраз нещодавно спілкувався та зацікавив їх такою пропозицією. Від мене чекали бізнес-плану... Тобто, хотіли, щоб я розповів, як збираюсь розподіляти гроші, які мають рікою текти до мене, завдяки розробленій мною унікальній системі Клуба!
Все було готово, і розподілення фінансів між відповідальними, зацікавленими та приймаючими участь було обговорено досить швидко і всіх все влаштувало, чому я був несказанно радий! А ось із дівчиною вийшов облом... Вона не знімала слухавку телефона на протязі всього вечора.
Я спеціально довго не повертався додому - блукав по вулицях, щоб будь-якої миті можна було сісти в таксі та поїхати до неї... але завжди настає такий час, коли навіть найцікавіші та найдобріші задуми відступаються перед втомою. Особливо, коли це втома від безрезультатного очикування після безлічі спроб хоч якось заподіяти...
Близько 23:00 я йшов по алеї посеред свого проспекту в напрямку додому - збуджений від багатьох подій та очикувань на неймовірну зустріч і в той самий час трішки засмучений і виснажений. Сніг йшов разом зі мною, лагідно лягаючи на дерева, асфальт та на мене. Це заспокоювало, прибаюкивало і розслабляло.
Мені раптом стало так спокійно та затишно наодинці із собою, що навіть вронив сльозу від задоволення. А потім подивився на небо - воно було темне від хмар і здавалось бездонним.
Тоді я пригадав про те, що сьогодні небо відкрите для всіх, і я можу із ним поспілкуватись. Саме це я і став робити - розмовляти із небом... вголос.
- Привіт! А ось і я. Я буду називати тебе "Всесвіт". Можна? Сподіваюсь, тобі ця назва подобається, бо це твоя суть, ти - всесвіт! А я - Микола... І я хочу тобі багато чого сказати. Я знаю, що ти все про мене знаєш... і про моє минуле, і про моє майбутнє. І що мої думки для тебе - відкрита книга... Але я все-одно вважаю, що просто думати - замало, потрібно ще й карази про свої думки. Як завгодно - словами вголос, або на папері, або діями, або малюнками, або жестами чи дотиками... Кому як простіше, кому як зручніше - але казати!
Перш за все, дякую тобі за те, що ти дарував мені можливість жити тут. На цій планеті, в цьому світі, серед людей, тварин, рослин, планет, зірок, сузірь... Я дякую тобі за те, що я навчився розуміти радість та добро світу, і що навколо мене їх достатньо на все життя! Я дякую тобі за те, що ти надав мені можливість навчатись, розвиватись, зростати як фізично так і духовно. Дякую тобі за те, що ти завжди разом зі мною, що ти завжди навколо мене - ти моя друга мати і мій другий батько! Дякую тобі, мій кращий друже та наставник! Я люблю тебе, Всесвіт, таким, який ти є!
І ще, я звертаюсь до тебе із проханнями. У мене їх багато, але я знаю, що ти все-одно їх обов'язково виконаєш найкращим чином! Я прошу, дай мені більше знань, мудрості та досвіду, щоб я осягнув їх сам, та зміг передати іншим, кому вони потрібні! Я прошу, допоможи мені пройти свій життєвий шлях таким чином, щоб після моєї смерті мене згадували добрим та ласкавим словом! Я прошу, дай мені всі можливі випробування, завдяки яким я максимально реалізую свій потенціал, талант та здібності! І будь ласка, підтримай мене в скрутний момент. Дай мені сили впоратись з будь-яким негараздом - як із власним, так і із лихом будь-якою людини в світі, яка проситиме у мене допомоги.
Я прошу тебе, всемогутній щедрий Всесвіт дай мені міцного здоров'я та розумного добробуту!
Ще я прошу тебе, познайом мене із дівчиною моїх мрій, щоб я робив щасливою її, а вона робила щасливим мене, і щоб ми кохали друг дружку св'ятим коханням - чистим, щирим, теплим, і завжди розуміли та підтримували один одного. І щоб наші справи та наші діти поєднували нас ще більше, і щоб ми завжди вірили та довіряли і ніколи не обманували друг дружку!
Любий друже, Всесвіт, дай мені віру та надію, любов та гармонію в житті!
А ще я обіцяю, (і це не взамін на виконання моїх прохань, а просто тому, що хочеться це тобі пообіцяти і обов'язково потім виконати свою обіцянку) що я буду вправним і чемним. Я обіцяю, що буду максимально чесним. Я буду наглядати за своєю зовнішньостю - бо це твій подарунок для мене. Я буду робити ранкові зарядки, чистити зуби, харчуватись здоровою їжою та вести здоровий образ життя, щоб виглядати та почуватись найкращим чином! Я обіцяю берегти себе та піклуватись про все, що є навколо мене. І все це я обіцяю робити для себе та для всіх інших людей так само якби я робив це для тебе.
Я знаю, Всесвіт, що я - маленька частка тебе, так само, як і ти - маленька частинка мене самого. І знаю, що всі ці прохання були як від мене до тебе, так і від тебе до мене. І що ти чув мене так само, як я чув сам себе... І це просто неймовірно... приємно!
Ще раз дякую тобі, Всесвіт за цю розмову, яка склалась у нас із тобою сьогодні - мені було дуже приємно та радісно! Я люблю тебе! Буду радий поспілкуватись із тобою ще якось найближчим часом!
ось така у мене була розмова з Всесвітом на Хрещення, 19 січня 2009 року...
а хтось ще розмовляв з ним того дня?
було б цікаво поділитись враженнями!
Дорогой мой человек!
С Рождеством Христовым!
Пусть твой мир и пусть твой век
Будет несуровым,
Божья хлынет благодать
В душу и в дыханье,
Чтоб не знать и не встречать
Боли и страданья.
Ясных дней тебе и вех,
И открытий новых,
Дорогой мой человек,
С Рождеством Христовым!
Этот мир - сон. Не дай себе обмануться. Если во сне ты теряешь руку, это не причиняет вреда. Во снах не наносится настоящего ущерба, даже если тело изуродовано или рассечено на двести кусков. Пророк сказал о сем мире, кажущемся реальным, что это лишь сон спящего. Вы принимаете это как идею, но духовный путник зрит эту истину открытыми глазами. Вы спите среди бела дня; не утверждайте, что это не сон.
Когда человек с усердием чем-то занят, он не ощущает свою боль. Я упоминаю эту нечувствительность к боли, чтобы вы знали, насколько тело сходно с одеждой. Ступай, ищи того, кто его носит; не целуй кусок материи.
Запах гордыни, алчности и похотливости выдаст тебя, как съеденный лук, когда ты заговоришь. Многие молитвы отвергаются из-за их запаха; испорченное сердце проявляет себя на языке. Но если твои намерения чисты, Бог приемлет даже неуклюжие речи.
Много ли одержано побед без духовной борьбы и терпения? Претерпевать ради чаши Божественного Знания не тягостно; будь терпелив, ибо терпение - ключ к радости.
Для любого путника без проводника каждое двухдневное путешествие превращается в столетнее странствие. Тот, кто практикует ремесло, не имея при этом учителя, станет посмешищем, где бы он ни жил.
Тщеславие и похвальба отталкивают добрые дела и отламывают ветвь милосердия от ствола древа. Говори честно или же храни молчание, и тогда узришь благодать и насладишься ею.
Бога ради, не застревай на каком бы то ни было духовном обретении, но тоскуй о большем - как от болезни страждущий, чья жажда никогда не утолена. Божественный Двор - сфера Бесконечного. Оставь почетное место позади; пускай Путь будет твоим почетным местом.
Сидя за большим письменным столом, Автор раскрывает большую книгу. Книга эта без слов. В ней нет слов, потому что слов как таковых еще не существует. Их нет, потому что слова еще никому не нужны. Нет ушей, которые могут их слышать, нет глаз, которые могут их видеть. Автор совсем один.
И вот Он берет большое перо и начинает писать.
Автор начинает собирать слова наподобие того, как художник подбирает краски, а резчик – свои инструменты.
Их три. Три отдельных слова. Из этих трех слов возьмут свое начало миллионы мыслей. С них, этих трех слов, начнется история.
Он берет в руки перо и пишет первое слово:
«В–р–е–м–я».
До этого момента времени как такового еще нет. Сам Он вне времени, бесконечен, но история Его будет проходить во времени, она будет в него вплетена. История эта будет иметь первый восход солнца, первую песчаную бурю. Будет иметь начало... и конец. Последнюю главу. Он знает это еще до того, как начинает писать.
Время. Ничтожно малая величина в сравнении с вечностью.
Осторожно, с большой нежностью Автор пишет второе слово. Это имя:
«А–д–а–м».
Когда Автор пишет это имя, Он ясно видит перед Собой этого первого человека – Адама. Затем перед Его взором проходят все остальные Адамы. В сотнях населенных пунктах, в сотнях стран видит их Автор. Каждого Адама. Каждого ребенка. Любит Он каждого уже сейчас. Любит безмерно. Для каждого Он устанавливает время. Каждому определяет место жительства. Случайности исключаются. Никаких неожиданных обстоятельств. Ничего, кроме композиции.
Этим, еще не рожденным, Автор дает обещание: «Я сотворю вас по Моему подобию. Вы будете, как Я. Вы будете смеяться, трудиться, никогда не умрете. И вы будете писать». Это они обязаны делать. Ибо каждая судьба – это книга, предназначенная не для чтения, а для написания истории. Историю жизни каждого начинает Автор, но конец этой истории пишется уже самим человеком.
Как опасна она, эта свобода. Намного безопаснее было бы, если бы Автор историю каждого Адама дописал до конца. Зафиксировал бы каждое решение в сценарии жизни. Было бы намного проще. И более надежно. Но тогда не было бы любви. Любовь есть любовь только тогда, когда она избирается свободно.
И Автор решает дать каждому ребенку по перу. «Будь осторожен, когда будешь писать», – шепчет Автор.
С большой любовью и совершенно осознанно Он по буквам собирает третье слово:
«Е–м–м–а–н–у–и–л».
Автор уже почти чувствует эту страшную боль.
Величайший разум вселенной создал время. Справедливейший Судья предоставил Адаму свободу выбора. Еммануил – «С нами Бог» – дал нам любовь.
Автор вступит в Свою собственную историю.
Слово станет плотью. И Он будет рожден. И Он станет человеком. И у Него будут руки и ноги. И Ему будут знакомы слезы и искушения.
И самое главное: и Он будет иметь право выбора. Еммануил будет стоять на развилке жизненных дорог и должен будет сделать выбор.
Автор осознает важность Своего решения. Он на минуту прерывает работу, когда пишет страницу о Своих собственных страданиях. Он мог бы поставить точку. Сам Автор имеет право выбора. Но как Творец может не творить? Как писатель может не писать? И как любовь может не любить? Он выбирает жизнь, зная, что она означает смерть, в надежде, что и дети Его сделают то же самое.
Так Автор жизни завершает историю. Он вонзает жало в плоть и приваливает камень к двери гроба. Зная о выборе, который Он сделает, зная о решениях, которые примут все Адамы, Он пишет слово «Конец», закрывает книгу и объявляет... начало.
«Да будет свет!»
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
