Оскільки цікавих новин нема, розповім, що вирішив з непотрібним додатком на смартфоні, який випадково активував. А що робити? Видалити. От тільки в головному меню діра, бо на Віндовсфоні нема фону, як на Андроїді — під плитками чорний фон. Некрасиво. Тоді став шукати, чим замінити. В магазині додатків нічого путнього не знайшов. Ліхтарики не працюють ніякі! Судячи по коментарям, в безкоштовних додатках постійно вискакує реклама. Проги гальмують (в т.ч., через рекламу, що підвантажується), або взагалі не працюють. Коментарі обсмієшся: «Гівно», «Розробникам додатку треба ... », «А щоб вам...». Не знаю, як з цим на Андроїді. Там теж купа додатків з рекламою, які ще й не працюють?

Тоді подумав і знайшов несподіванне рішення! Калькулятор! А що, час від часу ним користуюсь.

А взагалі, думка про Віндовсфони змінилась. Звичайно, інтерфейс подобається. А от відношення до користувачів пофігістичне.

Скільки часу користуєтесь смартфоном без підзарядки? Мені на кнопковій Нокії вдавалося триматися 7 днів без підзарядки. А в цьому році поставив рекорд на своїй Люмії — спочатку 5 днів 23 години. А тепер — 6 днів і 6 годин. Іноді буває, особливо якщо користуватись інтернетом, заряду вистачає лише на день-півтори.

Подумав, що треба хоча б якийсь звіт зробити. Хоча до цього вагався: підійде, чи фігня. Просто неоднозначна тема. Ні те, ні се. Однак таки вирішив дофоткати місцину з однієї прогулянки. А заодно просунутись далі — розвідати околиці мікрорайону Сільгосптехнікум.

На околиці дикі чигирі! І багнюка!


На карті помітив будівлю, схожу на закинуту. Тож треба було перевірити.
Тим паче, інших вилазок поки нема.
[ Далі — ще цікавіше... ]

З осені 2015го году завів щоденник в зошиті. Ну, для запису подій і думок. Не про все ж вам розповідати? Так ось, добряче підсів! Майже два зошити списав! За цей час деякі записи вже неможливо прочитати, бо вицвіли або розтеклися. Хоча іноді буває перечитую. А оце, перед Новим роком закинув. Думав, позбавився від звички. Та де там?! З'являються думки і події. Так вирішив робити замітки в телефоні. Сподіваюся, набридне. Бо теж накопичиться багато заміток.

А з іншого боку, багато хто веде щоденники. Нічого дивного в цьому нема. Можливо, восени 2017го не було депресії саме через те, що було куди "зливати" потік думок. Все-таки, своєрідна психотерапія. От тільки щоденник це — який-неякий компромат. Навіть в онлайні буває, збовтну чогось зайвого. Тому вже й не знаю як відучитися від написання мемуарів.

Так би й далі сидів вдома — але витягнули надвір. Несподівано, вчора, запропонували екскурсію на місцевий завод з презентацією вакансій. Добровільно-примусово. Вмовляли. Звичайно, повідомив, що ні дизайнер, ні кур'єр тому підприємству не потрібні. Та з іншого боку, промислові екскурсії відвідую нечасто.

Отже, обійшли всю територію заводу. Тепер територію міського заводу знаю на 90%. Хоча б щось нове.
Показали виробництво. Жаль, не можна було фотографувати (ось чому люблю заброшки — фоткай, скільки хочеш). При тому, що на екскрсії було аж два фотографи — з Центру зайнятості, і заводський репортер. «Слющай, абідна, да?!»

Цікаво було подивитись зі сторони. Але приймати участь нецікаво.
Супроводжуючий образився, що ніхто з групи (десь 15-20 осіб) не зацікавився вакансіями. Для себе теж не знайшов нічого підходящого. Вакансії — біля станку, 12-годинний робочий день "на ногах", зарплати так собі.

Такого у нас ще не було: щоб вдома було три ялинки і щоб вони стояли майже місяць. Може до весни простоять? Вони ж штучні — не осипляться. Та й кицька з коте2 ними не цікавляться.

Заінтригував з поїздкою в супермаркет? Треба розкрити тему повністю) В "Ашан" таки з'їздив. Правда, одного рейсу все одно не було. Вдруге скаржитися не став. Хоча мабуть треба було поскаржитись. Так що довелося вдруге чекати. Зате народу було багато — всі сидячі місця в автобусі були зайняті. Маршрут набуває популярності.

Ціни цього разу були не такі заманливі, як під час першого відвідання. Але все одного деякі товари дешевше, ніж в в місцевих  "АТБ" і "Фора".

В попередніх замітках писав, що передумували їхати в супермаркет. А як наважились, то Ашановозки не було.
Так от. а про найголовніше забув розповісти! З перших днів січня 2018го київські комунальні автобуси (Київпастранс) знову повернулись на дороги Боярки. Причому на безкоштовний експрес маршрут до супермаркету «Ашан».



Жаль, що спочатку їздили гарно, а тепер деяких рейсів нема.
В Фейсбуці народ також скаржиться, що даремно чекали на зупинці.

Ха-ха! Декілька днів збиралися поїхати в супермаркет. Але мама передумувала. А сьогодні вирішили, що таки поїдемо. І шо ви думали? Прочекали — а автобуса не було!
А от наступні рейси Ашановозки були.
Не пощастило.

Збиралися поїхати в величезний супермаркет, поки безкоштовний автобус не відмінили. Але мама злякалась погоди і відмінила плани. Ну, значить, посиджу вдома. Тим паче, мені не звикати.

Зате нарешті виправ шмотки. Так блін, воду вимкнули! Виполаскував вже ввечері.
А ще... попідмітав. Так що провів день з користю. Тепер ще б помитися, а то давно не мився:)

А в супермаркет я й сам можу поїхати.