Труять наш народ невпинно

безбожні яничари 

гине краса,талант невинно

через зміїні чари.

Якщо ти п’єш,куриш,колися...,

ти у полоні деградації.

Якщо кидаєш,борися,молися,

ти нащадок волелюбної нації.

    

Не затуплюй мозок ядами, 

борися вперто з цими гадами.

Краще загинути в бою за волю,

ніж замерзнути,тупо – без бою.

Алкоголь – легальна психотропна зброя

нею отруюються слабкі народи.

Іде війна – повна сліз і крові.

Схаменіться люди! Не завдавайте собі шкоди.

  

Помірні дози,культурне вживання

– шкідливі і безглузді вигадки.

Це помірне і культурне вимирання

від наркотичної отрути.

Легкі й смачні плоди гріха,

але ядовита їхня смакота.

Болітиме отруєна душа,

як рана,від гострого ножа.

На слизькій дорозі гріха

не знайдеш собі добра,

стоїть біда там за бідою,

а в кінці – смерть з косою!

Прислухайтесь до Божого наказу,

не спокушайтесь на цю заразу

і відчуєте ви згодом,або ж відразу

глибоку й сильну до них відразу.

Хто слову Божому підкоряється,

той з полону залежності звільняється,

в того здоров’я і мораль укріпляються,

хвороби душі і тіла зціляються.

Твоє велике дерево роду

прагне від тебе доброго плоду,

аж ніяк не спирту,а джерельної води,

і не диму,а чистого повітря навкруги.

 Духовне каліцтво,рішуче відкиньте,

з його гнилим,зараженим рабством корінням.

Наперекір канонізованому матеріалізму ідіте.

Духовне прозріння – це нації спасіння! 

Початок цієї війни Криму не стосувався:воєнні дії відбувалися на Дунаї
та Закавказзі. Щоб не дати Росі завоювати Османію, на боці ісламської
Османії , а не християнської Росії виступили християнські Англія,Франція
і Сардинія.Флот союзників обстрилював побережжя Росії в
Балтиці-Кронштадт,Ригу,Ревель;на Білому морі - Соловки й Архангельськ ,
на Камчатці - Петрозаводськ.
У січні 1854 року флот союзників увійшов
у Чорне море, щоб підтримати Османію. Вітрильний флот Росії не міг
воювати із сучасним тоді Європейським паровим флотом і вимушен був
відступити до Севастополя, де був потоплений як непотріб щоб флот
союзників не міг увійти до воєнно - морської бази.
Союзники висадили
десант на побережжі , де річка Чорна впадає в Головну бухту. Першу битву
на річці Яблучна союзники виграли.Вони блокували Корсунь (Севастополь)
.Англо - французько- італійські війська і не думали серйозно штурмувати
Севастополь , для чого втрачати своїх воїнів ? Вони не прийшли
завойовувати для Османії теріторії , лише допомогати.Крим Османія мусила
завоювати самостійно.Якби союзники взяли Севастополь , мусили б
завоювати весь Крим і передати його Османії . Для чого це їм ? Вони
знали , що Крим історично український , українська земля і нація -
колонія Москви.Якщо Крим залишиться у Москви , українці згодом зможуть
його визволити , якщо Османія зуміє відвоювати Крим - її щастя , але
тоді він стане вогнищем постійних війн двох орд , і це небезпечно для
Європи.
Тому довготривала облога союзниками Севастополя впродовж
майже року  спричинена не їхньою неспроможністю взяти його , не
"героїчною" обороною його московською ордою як це розписали москвинські
історики , а політичною і воєнною мудрістю союзників.
Обороною
Севастополя командували два адмірали : віце-адмірал Володимір Корнілов
та після його смертельного поранення українець адмірал Павло Нахімов з
роду козаків - запорожців,який потім також був смертельно поранений.У
блокованому Севастополі не було харчів , ліків,населення та військові
повільно вмирали.Севастополь не мав уже ніякого значення щоб його
боронити.Вище командування ,хоча і розуміло безглуздість опору , боялося
імператорського суду й особистої неслави.Були готові загинути , але не
здати військову базу.Вона протрималася 349 днів.Союзники ставилися до
цього байдуже, не квапилися.
1855 року десанти союзників зайняли
Хорсслав (Керч),Кінбурн і все чорноморське побережжя півострова.Залишки
московської орди на півострові були приречені. У серпні напівживий і
тифозний Севастополь здали. До тифозної бази союзники не входили.Увійшли
лише їхні спецкоманди ,наказали недобиткам вийти з міста до табору
військовополоненних на північну сторону.Так закінчилася безславно
"легендарна" оборона , не оборона , а капітуляція , була б легендарна
якби не здали.
І як зазвичай роздули міф,понабудували діарам і
панорам , наставили меморіальних дошок.У Севастополі було заблоковано 30
російських , 12 українських , 6 білоруських , 5 польських , і 2
літовських полків . На 30 російських - 25 неросійських , чому тоді лише
слава російська ? Чому не розказано про вклад не російських воїнів ,
зокрема українських ? Імена багатьох ,які прославилися відвагаю у боях
,- Головинський , Даниленко,Димченко,Заїка,Кішка,Сиробоярс

У другу неділю травня , коли Природа-мати виряджає свою доню Землю в
пишному уборі весняних квітів у дорогу життя , праці й радості,люди
висловлюють подяку матерінський самопожертві і відзначають День матері.
Кажуть
,що великі люди не народжуються -їх вирощують матері.Все це факти ,які
тількі підтверджують ,що впродовж тисячолітть ,незважаючи на всі
лихоліття,жінка-матір є вічним джерелом невичерпної любові та берегинею
національних традицій.
У день вшанування матерів,варто зупинити на
мить шалений ритм життя і задуматися , чи не забули ми раптом про свою
найдорожчу у світі людину. Тому що це день пам'яті про матерів цілого
свту , коли віддається належне їхній праці і безкорисливій жертві задля
блага свох дітей.
Вперше організувала День матері американка із
Філадельфії  Анна Джарвіч у 1910 році , після Першої світової війни це
свято почали відзначати у Швеції ,Норвегії
,Данії,Німеччині,Чехсловаччині. Серед української громади День матері
вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році . Наступного року це
свято відзначалося вже й у Львові.Ініціатором урочистостей була редактор
тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська.
Відтоді в другу неділю
травня День матері відзначали дуже широко.З 1990 року завдяки зусиллям
громадських організацій ,зокрема Союзу українок,свято повернулося в
Україну.
Жінка споонвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та
сімейного затишку.Для українців образ Матері триєдиний.Любов до рідної
неньки  переосла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була
покровителькою українців, та невгасиму палку любов,що втілювалася у
вічній боротьбі ,до Матері- Батьківщини.
На долю української матері
випало чимало болючих випробувань,але вона завжди знаходила силу і
мужність їх зносити,бо вірила в опіку Божої Матері і мала надію, що
здійсниться бажання багаьох поклінь - відродиться незалежна Україна.
Упродовж віків українська мати,попри всі нещастя і страждання,зуміла передати своїм дітям любов до всього рідного.

В 2012 році День матері в Україні припадає на 13 травня.

І
я вірю , що настане день коли ми ,вся Україна, святкуватимемо цей день
належним чином ,замість цього комуно-єврейського 8 Марта.

Проект журналістських розслідувань "НАРОДНИЙ КОНТРОЛЬ" з Альоною Кочкіною

Українців у Польщі ставили перед вибором, або вони відмовляються від свого національного коріння , або зазнають переслідувань вважаючись громадянами другого сорту. Українці вибрали третій шлях - вони створили ОУН

23 лютого 1999 року — Президент України -Леонід Кучма видав Указ «Про День захисника Вітчизни», в якому зазначено: «Враховуючи численні звернення громадських організацій, ветеранів війни, та з метою сприяння патріотичному вихованню молоді постановляю установити в Україні свято — День захисника Вітчизни, яке відзначати щорічно 23 лютого». Цим указом президент Кучма продовжив радянську традицію - в Радянському Союзі цей день також вважався офіційним державним святом - «Днем Радянської Армії та Військово-Морського флоту».

13 квітня 1944 року НКВС і НКДБ СРСР ухвлили спільну постанову "Про очищення теріторії Кримської АРСР" від антирадянських елементів. Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. У 1989 році депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. Кримські татари вимагають визнати депортацію геноцидом.

Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини. "Отрывки и заметки" Кіндрат Федорович пише: "Для Мазепы кажется ничего не было священым ,кроме цели к которой он стремился : ни уважение оказываемое им Петром ,ни самые благодеяния , излитые на него сим великим монархом, ничего не могло отвратить его от измены. Хитрость в высочайшей степени , даже самое коварство почитал он средствами , дозволенными на пути к оной..." А метою Івана Мазепи була Незалежність України

2 листопада 1708 р. московські війська під командуванням Олександра Меншикова захопили Батурин, вщент зруйнували оборонний замок і саме місто з особливою жорстокістю винищивши його жителів за підтримку гетьмана І. Мазепи. Столиця гетьманщини з усіма державними установами, з палацем гетьмана і церквами , які він збудував стали жертвами вогню і московського варварства. Москвини спалили і бібліотеку Мазепи і його колекцію зброї , рівної якої важко було знайти у цілій Європі і все те що за 20 років Мазепа зібрав у Батурині. Так Петро І наказав відплатити українському народові за його волелюбність і прагнення самостійності. За деякими свідченнями загинуло до 12 тисяч чоловік , москвини не щадили нікого , ні жінок , ні дітей.

Arabeika1

Бисмарк