Відкатав по Вінниччині чи мало, це звіти 1. Краса Подністровя, 2. Палацами Вінниччини, 3. Вінниччина -Тернопільщина 9 днів, 70 пунктів.На ці свята теж проїхались по невеличкому маршруту по палацам:

Старостинці (Церка 1825 р.)

Круподеринці (Садибний будинок графа Ігнатьєва, ХІХ ст.)

Спичинці (Палац Собанських, ХІХ ст, "замок французької Луари", церква Святої Параскеви XIX ст.)

Очеретня (Церква св.Михаїла)

Андрушівка (Садиба, палац Яблонських, потім Тишкевичів, 1780 р.)

Нападівка (Садиба Ланге, палац Ланге, кін. XVIII ст. також флігель, вїзні ворота, круглий басейн.)

Мала Ростівка ( палац генерала Заботіна 1901 року.)

Всього 530 км. упорались за деньСтаростинці

Круподеринці

Спичинці

Очеретня

Андрушівка

Нападівка

Мала Ростівка

В этот приезд Ужгород потряс меня великолепием цветущих сакур и магнолий.

 

Они высажены вдоль берега Ужа, на Православной и Киевской набережных, на многих улочках высажены новые молодые сакуры .

Буйство их цветения захватывает дыхание.

 

Сакура - известный символ Японии и японской культуры - с давних пор почитаемое японцами растение.
Расцветает весной; цветы имеют окраску от ярко-розового до белого. 

Существует множество культур сакуры .

В старину главенствующее положение в культурном плане занимали Ямадзакура («горная вишня»), Яэдзакура («вишня с удвоенными лепестками») и известнейшая сакура Ёсино — производная от Ямадзакуры.
Селекционеры тоже не дремлют, и в настоящее время существует около 150 сортов этого дерева.

Как же эти экзотические деревья занесло на Западную Украину?

 Закарпатская легенда гласит, что однажды японцы ехали с визитом к австрийскому императору Францу-Иосифу I, и в подарок везли сакуры. Их путь пролегал через Закарпатье, потому и на ночлег послы остановились в Мукачевом . Конечно, известие о визите японцев мгновенно облетело весь город. Ночью местные жители украли саженцы японской вишни, а затем под видом фруктовых деревьев продали в Ужгороде .

С тех пор и растет это экзотическое растение в Ужгороде и радует глаз красивым розовым цветом, хотя и не дает плодов, как надеялись закарпатцы.

Однако это только легенды, которые иногда не имеют ничего общего с реальностью.

Если верить официальным версиям (а им верится охотнее), то сакура была завезена в Ужгород в 1923 году .Именно в то время чешские власти активно развивали микрорайон Галагов, сегодня - центр Ужгорода. Этот район в то время был болотистой местностью, многим растениям эта почва не подходила . Именно поэтому решили высаживать сакуру, которая успешно прижилась в мягком закарпатском климате. Во время цветения сакуры в Ужгороде проходит Международный музыкально-творческий фестиваль "Сакура Фест". Проходит немало мероприятий: начиная с высадки аллеи сакур и заканчивая флэш-мобом - запуском в небо небесных фонариков в память о Чернобыле и Фукусиме . В это время у города есть свой символ - Граф Сакура, он обязан посещать все события фестиваля.

Много магнолий самых разных окрасок посажено во дворах по всему Закрпаттью.  

Чем же так завораживает сакура людей? Чем же была примечательна сакура для японцев? Ответ на этот вопрос дают историки и этнографы. Для крестьян цветение сакуры означало начало нового года, нового сельскохозяйственного цикла. Они полагали, что пышное цветение сакуры, предшествующее колошению риса и других, не столь важных для Японии злаков, обещает такой же богатый урожай. Кроме того, цветы сакуры считались обиталищем душ предков. «Любование» же цветением было призвано умиротворить их и обеспечить процветание живущим.

Ибо смотреть на цветы — это смотреть на предков, вспоминать их и поминать. И тогда они тоже тебе помогут.

Раньше было принято сочинять под цветущей сакурой стихи. Это так называемые рэнга — «цепочки стихов», которые слагались несколькими поэтами вкруговую. Поскольку сакура — дерево божественное, то и часть этой исходящей от цветов божественной ауры должна была передаться сочинителям и их поэзии.

Вслушаемся в их легкий шерох и смысл, не нужно суеты, ведь жизнь прекрасна!

Кагава Кагэки (переводчик: А. Долин)

Горная вишня
Лунным сияньем
Залита вишня в горах.
Вижу, под ветром
Дрожь по деревьям прошла, -
Значит, цветы опадут?!

 

Хокку:

 

 

Луцький замок або Замок Любарта найвидатніша пямятка Волині.Луцький Верхній замок було побудовано князем Дмитром Любартом в 1340-1383 рр. Спочатку фортеця слугувала столичною резиденцією, а згодом стала улюбленим місцем перебування великого литовського князя Вітовта.Князь Свидригайло в Луцькому замку розширив свою резиденцію автономної Волинської держави.Навіть після втрати автономії замок залишився могутньою фортецею, адміністративною, політичною та духовною столицею краю. Замкова канцелярія зберегла для нащадків понад мільйон історичних документів. Свого часу в ній працював гетьман Іван Виговський.

   

Дивитись ще світлини та про замок

На західному березі бухти розташована Таврійська набережна (колишня вулиця Мармурова), де знаходиться найцікавіша балаклавська пам’ятка – підземний Військово-морський комплекс «Балаклава» або музей «холодної війни» (наб. Таврійська, № 22). На початку 1950-х рр. Йосип Сталін особисто розглянув і власноручно завізував проект будівництва в Балаклавській бухті єдиного у своєму роді підземного заводу з ремонту підводних човнів. Сталін був вражений результатами бомбардувань Японії і шукав способи захисту флоту. Влітку 1957 р. в Балаклаві розпочалось цілодобове будівництво надсекретного “об’єкту 825 ГТС”.   

Дивитись Надсекретний “об’єкт 825 ГТС”

На високому скелястому виступі гори Кастрон знаходяться залишки оборонних споруд фортеці Чембало, заснованої ще в середині XIV ст. генуезцями.
В 1261 р. між Візантією та Генуєю було укладено угоду про передачу Генуї монополії в причорноморській торгівлі та ряду прибережних територій Криму. В 1318 р. на берегах Балаклавської бухти було створено Генуезьку колонію, а в 1357 р. розпочато будівництво фортеці Чембало. Цілком можливо, що генуезці перебудували укріплення, які могли раніше звести греки.
Назву Чембало (Цембало, Цембальдо) засвідчують генуезькі літописці, а також венеціанський мандрівник Йосафат Барбаро, який відвідав Крим в 1437 р.
  

Дивитись про Генуезьку фортецю Чембало

24 грудня
Заселення в Гала-готель
Прибуття вранці в м. Кам’янець-Подільський
 Пішохідна екскурсія центром міста:  Польська та Руська брами, Польська та Вірменська торгові площі,  Вірменські бастіони та дзвіниця, Тріумфальна арка, церква св.Петра та Павла, Домініканський костел XIV – XVII ст., Кафедральний костел (унікальна пам’ятка архітектури - Брама Станіслава Августа, Мадонна на мінареті).
Відвідування  музеїв у Ратуші (експозиція «Середньовічний суд», експозиція «Магдебурзьке право», «Музей грошей»), Картинної галереї, Археологічного музею (на вибір).
Продовження пішохідної екскурсії: Скельний каньйон( до 40 м.), Турецький міст , Старафортеця – музей-заповідник XIII-XYII ст. та Новий замок (башти та підземелля, криниця, Боргова яма, діарама „Битва з турками 1672 р., Вежа Кармалюка). Стрільба з  середньовічної зброї (лук, арбалет).
Ввечері – вільний час та факультативи за бажанням
25 грудня
Автобусна екскурсія до історико-архітектурного заповідника - Хотинської фортеці. Замок-цитадель ХІІІ-ХVI ст. серед споруд України - одна з найбільш вражаючих. Її мури заввишки 30 м. пам’ятають  знамениту Хотинську битву в 1621р. В 1832 р. на території фортеці було збудовано нову церкву св. Олександра Невського. Аз нагоди 370-річчя Хотинської битви було відкрито монумент на честь гетьмана України Петра Сагайдачного.
Переїзд в Чернівці. Екскурсія по столиці Буковини - «Чернівці – маленький Париж». Ми потрапляємо в місто, яке нічим не поступалось Відню і було неоголошеною столицею Європи, місто, де тротуари підмітали букетами троянд і де книжкових крамничок було більше, ніж кав'ярень. Ви прогуляєтесь вуличками О.Кобилянськой, М.Емінеску та Вірменській, які зберегли романтику колишніх часів, відвідаєте 5 площ, побачите міську ратушу, театр, будинок колишнього Збербанку, Католицький костел та Кафедральний собор, Вірменську і П'яну церкву. І звичайно ж, справжня перлина міста - резиденція митрополитів Буковини і Далмації, (вх. квитки оплач. додатково), яка споруджувалась з 1864 по 1882 роки. В цій химерній за своєю красою споруді помітні візерунки української вишивки та буковинського килима, гуцульської писанки, легко прочитуються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність неповторного ансамблю.
Виїзд у Київ

У четвер 16 червня 2011 року щось мені забаглося гір. Вирішила спитати
Любчика чи годен він піти зі мною в гори на вихідних. Любчик борзо
втішився і ми вже почали планувати логістику. Нараз я згадала, що Паша,
певно, теж пішов би з нами. І дійсно, Паша відмінив п'янку з нагоди свого
давно минувшого дня народження і швидко заметушився збиратися з нами в
гори.

На вулиці Клепарівській, №35 знаходиться колишній Будинок інвалідів, а нині Львівський державний університет безпеки життєдіяльності.

Будинок інвалідів було побудовано в 1855-1863 рр. під керівництвом архітектора Едуарда Каллера (за проектом арх. Т. Гансена) в аркадному стилі (Rundbogenstil) за розпорядженням та на кошти австрійського імператора Франца Йосифа І, за сприяння генерал-ад'ютанта кайзера графа Грюнера.

Триповерхова будівля у формах романської фортеці на головному та тильному фасадах має 26 скульптурних елементів і 8 барельєфів (авт. Ц. Годебський, А.М. Пер'є). Майже двохметрові скульптури Воїн (фігура чоловіка) і Спокій (фігура жінки) встановлені з обох сторін від австрійського герба, а палітра та кисть біля їхнього підніжжя символізують Науку та Мистецтво. Скульптурне оздоблення інтер'єру, на жаль, до наших днів не збереглося.

***********

Дивитись про Будинок інвалідів тут

***********