Скажи вітрам,
Яке ім’я твоє,
Скажи словам,
Як тебе описати,
В якому сні
У серці розтає
Колючий лід
І того льоду грати.
Скажи хоча б
Куди мені іти?
В руках чиїх,
Чи заходу, чи сходу,
Вир почуттів своїх
Ховаєш ти
І погляду медову
Насолоду?
Чи зможу перетнути
Я межу
Омріяної, жаданої
Миті?
Скажи мені, скажи мені,
Прошу!
Допоки можу я іще
Просити.
22.03.2016
Хочешь чаю? Прости что не кофе,
Я его и не очень-то пью.
Компенсацию будешь? Есть строфы
Отразившие память мою.
Отразившие мысли и взгляды,
Может странные, может и нет.
Не отнекивайся, нет, не надо,
Это мой к пониманью билет.
Вот он, жёлтый, немного примятый,
С поперечной полоской «Контроль».
Забирай – и в мой мир необъятый,
Где сыграю тебе свою роль.
22.03.2016
Пішов невдаха день зі сцени,
Небесний світить пантеон,
Я дивлюсь в ніч, вона – у мене,
І щось шукаємо разом.
Під голубими ліхтарями,
Ламаючи кайдани брам,
Шукаєм довго, та що саме?
Не знаю відповіді сам.
21.03.2016
Солнечный выстрел. Метко!
Чёрная ночь – наповал.
Боже, опять эта клетка –
Тел человечьих металл!
Боже, опять эти взгляды –
Вакуум взглядов богаче!
Серые ходят отряды,
Будто война, не иначе.
Катится в тартарары
Кем-то приглаженный мир,
Толпы – на битвы, в угаре,
Я лишь один дезертир.
21.03.2016
Якщо ти можеш – поясни,
І, як не можеш, спробуй теж:
Чому тебе приносять сни?
Чому у них немає меж?
Чому я з днями сам на сам,
А в снах з тобою ще хтось є?
Чому я бачу тільки там
Тебе, і погляд розтає?
Чому і в снах блукає шлях,
Яким до тебе йду роки?
Чому з мовчанням на вустах
Своєї не даєш руки?
Чому і дихання весни
Тебе від мене стереже?
Якщо ти можеш – поясни,
Бо я заплутався уже.
21.03.2016
В моём саду, где носятся слова
И застывают в янтаре камеди,
В саду, где до сих пор блестит листва
Горячим цветом золота и меди.
Где запахами хочется дышать,
Где ветер треплет волосы ладошкой,
Где о вселенной нет охоты знать,
Где доброта совсем не понарошку.
Где для свободы – никаких плотин,
Где боли крик теряется и глохнет,
Хожу по тропкам до сих пор один,
И буду там, пока он не засохнет.
20.03.2016
Кому дыба, кому-то – плаха,
Кому – удавка неудач,
Кому-то яд единым махом,
А мне – молчание палач.
Мне тишина как гильотина,
Что в шею вцепится вот-вот,
Сосущий плен болотной тины
И пыток лагерных оплот.
Пусть ветер катится холодный
От Ваших уст. Быть посему.
Вы говорите что угодно.
Я не обижусь. Я пойму.
20.03.2016
Небеса, небеса,
Я, нарешті, вас чую,
Бо епоха мовчання
Помирає уже,
І по лезу ножа
Не іду, а танцюю,
Забираю своє,
Відганяю чуже.
Ви все знали,
Я вірю, ви все ж таки знали,
Що я роблю отут,
В світі глухонімих,
Ви не просто мене
На цю землю послали,
Мабуть, щоб розбудив
Співчуття в вас самих.
20.03.2016
Дивлюсь у душу,
Стільки слів
У ній лежало – точно ж знаю,
У папці «Спам»
Нема листів,
У папці «Пам'ять»
Теж немає.
Немов покинули мене –
На світі все колись минає,
Лишилося
Ім’я одне,
Та й те з роками
Розмиває.
19.03.2016
За порог, за двери,
Из клетки – вон!
Выпить утро,
Совсем не хмелея,
Растереть в порошок
Провинившийся сон,
И, в душе с каждым шагом
Светлея,
С каждым шагом смелее
Идти и идти,
Пусть не зная куда
И без смысла,
Но, в итоге, ответы скорее
Найти,
На вопросы, что гроздьями
Виснут.
19.03.2016
