Оригинал взят у fcdynamokiev в Фотопрогулки. Весеннее макроМои постоянные читатели знают , что 90% своих фотографий я снимаю на большую . черную камеру
Но в мем арсенале есть еще одна- тоже черная, но немного поменьше
Её я обычно использую для съемок луны, макро и видео
На днях перед выходом на работу я заметил, что вторая камера покрылась небольшим слоем пилы
Чем не повод ее прогулять на свежем весеннем воздухе

Сегодня будет только макро
[ Читать дальше ]

С апрелем , друзья


Разыгрывать никого не буду ))))
пусть это будет яркий,теплый и цветной месяц

             Нам луна светила, милым божеством!-
             Ах,с какою страстью ты меня любила,
             Отвечал взаимностью я тебе при том.


             Души заполняло нежное признание,
             Нежное признание,жаркий диалог,
             Чувства открыло нам с тобой свидание,
             Ночка наслаждения стала,как итог.


             А вчера быть может,я с тобой простился,
             Я с тобой простился,может навсегда,
             По реке туман серебром клубился,
             В небесах сияла Полярная звезда.


             Теплоход уносит то,что у нас было,
             То,что у нас было в сиреневую ночь,
             Память лишь прошу я,чтобы не забыла,
             Чтоб она осталась,не ушла бы прочь.


             Дивным чародеем нам луна светила,
             Нам луна светила,милым божеством!-
             Ах,с какою страстью ты меня любила,
             И была та ночка любовным торжеством.

                                            Мечта,словно сон,
                                            Явилась и исчезла,
                                            Вот перед тобою Он,
                                            И тут же снова бездна,
                                            Вот ты счастливая жена,
                                            Летишь с любимым в паре,
                                            И вдруг опять совсем одна,
                                            Ты на земном шаре.


                                            И,как мечту ту воплотить,
                                            Совсем не знаешь,
                                            А так ведь хочется любить,
                                            Ты не скрываешь,
                                            А так ведь хочется,чтоб сон,
                                            Твой воплотился,
                                            И счастья чтобы небосклон,
                                            Весь засветился!


                                            Мечту свою ты не зови,-
                                            Как это не странно,-
                                            Все прелести любви,
                                            Придут к тебе нежданно,
                                            Узнаешь ты ее сполна,-
                                            С ней не прощайся!-
                                            Опять придет к тебе весна,
                                            Не сомневайся!

Оригинал взят у fcdynamokiev в Фотопрогулки. Свежий воздух весны. часть 2

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

.

Спішімо мовити люблю, бо б’є годиник невмолимо.
Так і не зчуєшся, як зими на тебе сивий цвіт проллють…
Та доки ще той сніг ітиме, спішімо мовити люблю!

 

Кому судилася весна – не зволікайте – щиро мовлю:
Все почекає, крім любові, все виправдовує вона.
Щастить хай юнці, юнакові, кому судилася весна.

 

У тих, у кого тепле літо ллє промінь з неба золотий,
Усе устигнеться в житті, коли встигається любити.
Зеніт сердечних почуттів у тих, у кого тепле літо.

 

Кому прийшла розкішна осінь – о найчарівніша із пір,
Коли любов – як елексир життя – живить його, підносить
Серця поєднані – до зір, кому прийшла розкішна осінь.

 

І не біда, коли зима, цю мудру пору вечорову
Зігріє завжди ніжне слово. В любові старості нема,
Старіють ті, хто без любові. І не біда коли зима.

 

Біда, як час б’є без жалю, твій зупиняючи годинник,
Але нема тії людини, котрій би мовив ти люблю,
Найперш – твоєї половини. Біда, як час б’є без жалю.

 

Тому спішімо, попри все, чи там зима, чи осінь-літо,
А чи весна – спішім любити, любов – єдине, що спасе,
Коли несила навіть жити. Тому спішімо, попри все.

 

Нема вершини над любов. Хто заперечує, лукавить:
Мовляв, нагальніші є справи, я ще з любов’ю встигну, мов.
Все – суєта, що марнославне. Нема вершини над любов.
І йде годинник долі справно.

тік-так, тік-так, тік…, а чи ж настане -так?

У тихой радости в душе
Особая есть прелесть.
Как лучик солнца на заре
Она мне душу греет.
Я улыбаюсь и смеюсь,
Я рада солнцу, ветру!
 Живу, дышу и веселюсь!
 Мой Бог мне дал все это.