А в 1976-му ансамбль записав другий "лонгплей". На той момент ансамбль очолював, на жаль, нині покійний бас-гітарист і співак Олег Ледньов. (Не так давно я з подивом довідався, що він перед цим якимось чином примудрився брати участь у паризьких записах Володимира Висоцького). Першу сторону платівки займала композиція з українських народних пісень (обробки О. Ледньова і Є. Коваленка), другу - пісні таких визнаних метрів української пісні, як Ігор Шамо й Олександр Білаш. Народні пісні були об'єднані в одну велику композицію, зв'язану невеликими інтерлюдіями. Деякі пісні відразу переходили одна в іншу. Були серед них і класичні ("Ой, ходила дівчина бережком" - її ми ще в школі на співах розучували), і загальнонародні весільно-застільні ("Ой, Марічко"), і не дуже відомі ("Ішов козак потайком").

І знов-таки платівка вийшла, як сказали б зараз, некомерційна, і вже точно - не танцювальна. Можливо, пісні "класиків" могли здатися не зовсім підходящими для такого ансамблю, і можливо навіть, що музиканти вибрали їх для запису не зовсім за своїм бажанням, але виконали нормально. Мені ж відразу сподобалася "Люби мене" - неяскрава, але дуже щира.

Весь конверт займала велика фотографія ансамблю, але на звороті не було ніякої інформації. На самому диску були зазначені тільки солісти: В. Вітер, В. Колекціонов. Надійшла ж у продаж платівка, напевно, через рік або два після запису. Якийсь час вона лежала у всіх відповідних відділах київських універмагів, а потім якось враз зникла. І коли мій товариш попросив знайти її для якихось своїх чи то знайомих, чи то родичів з Канади, які булистрашенно здивовані самим фактом виходу у нас такої платівки, мені це зробити не вдалося.

А перше "очне" знайомство з "Кобзою" відбулося у травні 1977-го на нашій Виставці досягнень народного господарства під час щорічного фестивалю "Київська весна". Я якось став підраховувати, виступи якого ансамблю бачив частіше за всіх, виявилося - "Кобзи". Та інакше й бути не могло: по-перше, ансамбль київський (а в столиці популярних ВІА було - по пальцях перерахувати), а, по-друге, "Кобза", як колектив "Укрконцерту", постійно брала участь у заходах "Київської весни", які я намагався не пропускати. І я завжди планував своє пересування між концертними точками ВДНГ таким чином, щоб обов'язково побачити "Кобзу". І жодного разу не був розчарований. Хоча репертуар, з яким вона виступала на "Весні", рік у рік мінявся не дуже динамічно, ці виступи завжди були високопрофесійними, якісними, без знижок на статус площадки й аудиторію.

А той перший концерт під відкритим небом мені запам'ятався декількома яскравими моментами. На високому помості біля павільйону "Зернові та олійні культури", де тільки що закінчив свій виступ "Аріель", з'явилися музиканти в яскравих костюмах у національному стилі (костюми в "Кобзи" завжди були дуже гарні, яскраві; кажуть, їх ескізи, як і афіші ансамблю, робив В. Вітер, художник за освітою). Тепер "Кобза" виглядала вже як справжній біт-склад, а не просто фольклорний колектив: гітари, ударні, клавішні плюс бандура, скрипка, сопілка. Через щільну юрбу глядачів пробратися ближче до сцени було досить складно. Тоді я підняв над головою фотоапарат і зробив пару знімків. На тлі досить статичного ансамблю виділявся соло-гітарист із довгим волоссям, що розвивалося на вітру й обрамляло лисинку, яка вже намічалась. Його червона гітара була понтово приспущена майже до колін, час від часу гітарист приймав картинні стійки. Створювалося враження, що він ніби хотів підкреслити: ансамбль - це одне, а я - сам по собі.

взято звідси:

http://www.kobza.kiev.ua/articlesvv.html

=

http://my.mail.ru/community/zabwtoe/364E2A59E2FD0C75.html

http://www.hurtom.com/torrents/forum/viewtopic.php?p=141599

http://www.day.kiev.ua/76304/

http://www.pesnyary.com/forum/index.php?topic=1181.0

http://www.bulvar.com.ua/arch/2005/490-11/4236fa1be3139/

http://users.i.com.ua/~ukrmusic/kobza.htm

http://sd.org.ua/news.php?id=966

http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/05/11/volodymyr-kushpet-mitsne-korinnya-potuzhni-vity.html

http://format.ua/index.php?go=Articles&in=8&id=17

http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/11/23/valerii-viter-tvorche-samopochuttya-myttsya-zalezhyt-vid-samopochuttya-krainy.html

http://www.day.kiev.ua/132332