хочу сюди!
 

Анна

37 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 25-55 років

Замітки з міткою «щоденник»

Кімнатні квіточки

Рождєственник квітне у грудні-січні, а це несподівано зацвів. Мабуть я його підморозив, то рослинка подумала, шо вже знову зима.


Карантин-3

Подумав, що треба щось робити із блогерською кризою і, після тривалих роздумів, вирішив написати звіт про місцевий гіпермаркет. Він вийшов зовсім маленьким — на 22 фотографії. Зазвичай пости об'ємніші, але цього разу дуже захотілось фоторепортажу.

Виходив вчора надвір. Маленько відзняв. Правда, не все, що хотів, бо фотік залишив вдома. Потім якось покажу.

Біля супермаркету — черга. Мабуть, усіх не пускають одразу. Базар зачинений (тільки по понеділкам, чи на весь тиждень)? А от на дитячих майданчиках нікого нема. Навіть алкашні.

З незвичного — не їздять маршрутки. А так, у місті все, як і до карантину.

Сніжок!

Знову прийшла зима... наприкінці березня, після теплої безсніжної зими. Вчора випав сніг. Думав, що не буде триматися, але пролежав весь день. Краса! Шкода, що можна милуватися лише з дому.


Карантин-2

Продовження розповіді про карантин. Хоч і нудно, та знайшов чим себе зайняти. Точніше, не сам знайшов, а підказали. Довелося підключити нову клавіатуру, бо на старій літери геть стерлися. Заодно витер пилюку позаду компа.
Вийшов на вулицю. Не просто так, а у справах — попросили збігати в аптеку. Народу надворі дохріна. Всі без масок (крім мене). Ходять групами. Мабуть сподіваються, що епідемія їх не зачепить.
В аптеці вікно каси заклеювали скотчем) Напевно тому, що фармацевти були без масок.
Враження від прогулянки незвичні. Чим довше сидиш вдома, тим важче серед людей.

Толку від того карантину?

Толку від того карантину?
Батькові пофіг на епідемію. Сам напрошується ходити по магазинам (навіть тод, коли нічого купляти не треба). Ще й мотається весь день. Ще й руки не любить мити. Відмовки, мовляв, у нашому місці ще нема хворих. Ну так а звідки він знає, що нема?! Он, місцева дитяча лікарня — опорний пункт для хворих дітей з підозрою на коронавірус.
Як так можна?! Мабуть доведеться зачиняти двері в кімнати, а його ізольовувати.

Карантин

Сиджу дома. Надіслали SMS-розсилку: не виходити на вулицю без нагальної потреби. Та й закордонні селебріті теж на самоізоляції. Правда, батько бігає про магазинам. Але він міцний. Аби лише до хати не приніс бацилу.
На вулицях на початку карантину народу повно.Телеграфують, що в Києві людей поменшало. У нас це непомітно.
Працюю. Хоча працювати ніхт не хочеться, бо немає подорожей і вилазок. І як назло, погода шикарна. Ну нічого, нагуляємо апетит.
Кіт десь загуляв. Вже три дні немає. Загуляв, чи що? Останнім часом він став далеко відходити від дому.
Цікаво, що буде з економікою? Турбізнес, пасажирські перевезення, заклади харчування недоотримають прибутки. Єдині, кому добре — аптеки. Ось вони на епідемії зароблять гроші.

Блогерська криза

Був період у блогерстві, коли публікував фотозвіти майже через день. Потім зрозумів, що це відбирає багато часу і що знайти цікаву тему з кожним роком стає все важче — і збавив темп. Проте все одно переживав, якщо не вдавалось опублікувати або не було про шо постити. А зараз якось стало пофігістично. По-перше, опубліковано багато звітів. Можна почивати на лаврах. По-друге, блоги менше читають і коментують. Навіть Livejournal. Тут, завичайно, все добре, але замітки — це не фотозвіти: сказати майже завжди є що, а от показати. Ну і по-третє, нова пандемія. Тим паче, сам у групі ризику. Так що доводиться робити вимушену паузу.

Цокотить системник

Щось знову незрозуміло коїться компом. По-перше, кудись зникли 11 ГБ з системного диску. Може через те, що наярював відеоредактор (забув, що він в обмеженій версії і не записує всі формати). По-друге, чогось став цокотіти системник. Ну, знаєте, як цокотять годинники? Приблизно так. Виявив, що це вібрує корпус.Метал все-таки тонкий. Тільки чому раніше він не цокотів? Може, вентилятор гірше працює, чи розбовталося кріплення?
Вібрації легко погасити, якщо покласти щось важке на корпус системника. Але не впевнений, що це безпечно.

Хтось з таким стикався? Мене цей цокіт реально нервує!

Стабільні ціни

Купляв ліки в аптеці. Здивувався, що за півроку чи може більше ціна не змінилась. Зазвичай було зростання вартості. Ну, хоч щось приємне.

Свято

Як співали в одній естрадній пісні: "День народження — це свято! День народження для всіх".

Попрацював. Бо хоч і День народження, але гроші заробляти треба.
Хочеться, щоб роки минали не так швидко, але час невблаганний.

І вирішив, що собі подарувати. Головне, щоб погода не зіпсувалась.

Несподіванкою став приїзд брата (якраз мені чогось наснився). Хоча він завітав ненадовго. Батя на роботі. Тому святкував удвох з мамою. Звісно, що без алкоголю (не пити ж самому?).

Проте продегустував незвичний напій, який порадила подружка — з соснової хвої на мінеральній воді "Моршинській". І без цукру (от дожився, щоб замість алкоголю таке пити! ).
Мамі не сподобалось. Мені лише аромат здався неїстівним. Наче шампунь або лосьон для полоскання зубів. Але на смак як несолодкий компот. Пити можна.