мовчать сніги...
(віршик-опера для тенорів)
Мовчать сніги... Отож халепа,
Знайшли ж таки із ким поговорить!
Клянуть сусідів, людство, Бога...
Не вистачає зла і слів!
А хтось порадить Вам не слухати нікого -
Із снігом говорити краще за усіх.
Податися у ліс! - така була задумка:
Сугроби, тиша, гучно покричати "Сам дурак!"
"Чи лижі не їдуть, чи я й-шизо-нута(ий)" -
Як завжди, щось пішло не так!..
Піднявся місяць. Ти стоїш між йолок,
Заклякли ноги, порваті штани.
"За що мені таке?!" - питає в Бога.
"Спортсменко, тіпа, Чорт їх забери!"
Зі Снігу накатають троє кульок,
І моркву не забути, пару хворостин:
"Ну що, мовчиш?!.."
Чи просто ти не вмієш слухать?
Бо чоботами розмовляєш з ним.
Кульгає?......
Може щось і зміниться у світі,
Про що таки зазначено в Проекті,
Але є сумніви, що збудеться напевно,
Якщо казати щиро і відверто,
Бо люди по природі ідіоти
"За образом подобієм Бога(ів)".