Кожны народ гаворыць аб дабрэ i зле сваёй мовай, i гэта яго права, бо мова — гэта плод геаграфiчных i гiстарычных варункаў народа, яго звычаяў i абычаяў. I болей: мова кожнага асобнага народа — гэта сума перажыванняў, сума душ яго жывых i даўно адышоўшых у вечнасць пакаленняў. Родная мова — гэта мiльёны жывых клетачак мозгу, унаследаваных чалавекам ад папярэдзiўшых яго пакаленняў, мiльёны перажыванняў красы, дабра i зла, згукаў i хормоў, несчыслёнае багацце душы, каторае адкрываецца толькi пад дотыкам тых самых згукаў, каторыя нарадзiлi iх калiсь у душах далёкiх пакаленняў. Родная мова — гэта музыка душы, каторай Навышнi Стварыцель адарыў чалавека, гэта натуральны хундамэнт, на каторым чалавек павiнен будаваць дом сваёй сiлы духоўнай, свайго розуму, пачуццi дабра i зла, справядлiвасцi i крыўды, красы i брыдзi. I гора таму, хто ўздымае руку процi законаў, напiсаных у кнiзе Жывата рукою Стварыцеля. Падобен ён да таго неразумнага чалавека, каторы будуе дом свой на пяску: спадзе дождж, i пацякуць воды i зрыюць яго будоўлю. Будуйце дом сваёй мудрасцi, палацы душы сваёй на скале, каторай ёсць родная мова. Душа без роднай мовы — гэта кветка без каранёў, гэта разбiтая скрыпка, пусты дом, напоўнены трупамi. Душа жывога не павiнна быць гробам пабяляным, каторы панадзен зверху, а ўсярэдзiне повен гнiлi, але павiнна быць домам радасцi, у каторым грае музыка напеваў калысных вашых матак i бабак i жыве сiла дзядоў i прашчураў. Родная мова чаруе душу, i душа рвецца да яе, бо яна калыска душы, гордасць i iмя народа. Сыны Народа павiнны любiць i шанаваць яе, бо адна яна жывая крынiца нашага розуму, пачуццяў i семя душы нашай, яна чароўны лек i аружжа процi смерцi. Толькi яе чароўная музыка мае сiлу будзiць душы памершых нашых дзядоў i адкрыць перад намi бесканечнасць перажыванняў тых, каторыя радзiлi нас i адышлi ў вечнасць. Iх душы жывуць у мiльёнах нашых мазгавых клетак, у фiбрах душы i ажываюць толькi пад гудзьбу згукаў роднае мовы. Родная мова наша для нас — гэта музыка ўсiх пачуццяў, якiя перажываў народ наш: яго болесцяў i радасцяў, голас яго сэрца i святло яго розуму. Але як жа адкрываецца перад намi сэзамская скарбнiца, калi ключ да яе, наша мова, або папсован, або загублен намi? Як жа мы дабудзем укрытыя ў душы нашай скарбы, каторыя сабiралi i акуплялi цаной жыцця i жыццёвай практыкi нашыя бацькi? Як дабудзем тыя несчыслёныя багаццi мыслi, паэзii i перажыванняў бацькоў нашых, калi мы забылiся або сказiлi слова, што выклiкае iх? I як мы выкажам аздобнасць душы нашай i скуль возьмем аружжа i сiлу ў змаганнi за жыццё народа, калi чароўная скрыпка, мова наша, папсаваная? Мала Сынам Народа прызнаваць права на жыццё нацыянальнай душы — мовы. Гэтага не адмовяць нам i чужынцы. Ад Вас, Сыны Народа, вымагаецца болей: Вы павiнны быць лепшымi! Вы павiнны будзiць душу сваю i шукаць ключа да несчыслёных скарбаў, бо вы правыя наследнiкi бацькоў вашых, а не байструкi i падкiдышы. Вы павiнны вучыцца роднай мовы, старацца разумець усе адценнi чароўнай яе музыкi, павiнны ачышчаць яе ад злога зелля, каторае пасеяў на нiве нашай благi чалавек, калi работнiкi, патомленыя днеўнай працай, спалi ўночы. Кожны беларус павiнен, болей чым iншыя народы, старацца ачышчаць родную мову ад чужых слоў i зваротаў, бо наймiты цемры шукаюць душы нашай, каб забiць яе, i затручаюць атрутай крынiцы, скуль п’е душа наша. Сапраўды, хто перасыпае родную мову сваю чужымi словамi — ня мае права казаць, што ён любiць яе. А хто ня знае роднае мовы, ня годзен звацца Сынам Народа.

Назва СІЧЕНЬ походить від слова “Січа”. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).
Назва БЕРЕЗЕНЬ закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.

У березні день з ніччю зустрічаються.

Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.

КВІТЕНЬ носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”.

ТРАВНЕМ останній місяць весни став у нинішньому столітті. До цього він звався май - від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.

ЧЕРВЕНЬ походить від слова “червець”. Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).

ЛИПЕНЬ - дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.

СЕРПЕНЬ - від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник.

Назва ВЕРЕСНЯ прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.

ЖОВТЕНЬ - час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).

Назва ЛИСТОПАД прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.

ГРУДЕНЬ - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.
А тепер як запам"ятати:
Січень
Січе сніговій, заметілі гудуть?
То січень прийшов у кожусі з крижини.
А діти давно його кличуть і ждуть:
Мерщій на санчата погожої днини!

Лютий
Не печи, мороз, не лютуй,
Білу стежку нам подаруй.
Буде весело у парку
Бігти лижами по сніжку.

Березень
Берези, берези несміло
Прокинулись! Соки гудуть.
Припали до стовбурів білих
Малі оленята і п’ють.

Квітень
Квіти в квітні ронять роси,
А коли весна не пізня,
Розквітають абрикоси
І бузкова лине пісня.

Травень
У райдужних росах шовковії трави,
У пахощах луки – це травень, це травень.
Дідусь мій удосвіта берег косив,
А слідом лелека стернею ходив.

Червень
Черв’ячок куштує раннє яблуко,
І червлене сонце гріє нас.
Сонце красне! Ти пливеш корабликом,
Червню, до ріки гукати час!

Липень
В медові пахощі закуталися віти,
Спекотний місяць липнем нарекли.
Солодка млість розлита у повітрі,
Канікули зеніту досягли.

Серпень
Серпами жито жали в серпні?
Гудуть комбайни в полі нині.
Жнива ідуть, хоч жар нестерпний!
Усі радіють щедрій днині.

Вересень
Теплий ранок. Верес квітне.
Серце вересень зігрів.
Небо слухає блакитне
Сміх і вереск школярів.

Жовтень
Коли побачиш – світ навколо жовтий
Завмер у тиші золотавих снів,
То знай, що це чаклун-художник жовтень
За ніч розмалювати все зумів.

Листопад
Віє, віє вітровій,
Листя скубає підряд.
Шурхотить листочків рій,
Бо надворі – листопад.

Грудень
Сніжинки білі на опалім листі,
Земля грудками узялась давно –
Усе заснуло. В інеї іскристім
Гілки, мов казка, дивляться в вікно.

Ось тобі гроші, на, піди купи собі свободу, І ще купи довіру власного народу, Спробуй купити щастя, спробуй купити вдачу Як тих грошей вистачить, залишиш собі здачу,

У нас немовби то була, криза, а тут ще й президентські вибори на носі, плюс ще епідемія, усе як у той приказці «І шити, і варити, і завтра Великдень». А тут ще у Київ приїздиш, якась секта з’явилася називають себе свідками інфляції - нехристі, до всіх чіпляються з братньою любов’ю та закликають голосувати за того хто всіх чує. А тут на бігбордах написи вона працює -, і хто та вона, яка працює теж невідомо! Потім їдеш, скрізь палатки кольору хакі стоять, біля них люди з лінощами починають совати тобі якісь часописи, і виникає думка може вони теж свідки інфляції?! Та ні називають себе солдатами божими, і тикають образчик з якимось молодиком в окулярах! Кажуть що то Біг їх всєя сутній.
А приїздиш до Криму так там взагалі жах будь де висять плакати з відьмою, яка стоїть з косою на тлі напису «остров Крим» одразу згадуєш уроки географії і думаєш, як може бути півострів - островом ?. Але зненацька тебе хапають під руки якісь люди в червоному питають - чи знаєш ти язик усємі панімаємий; ну ти їм – так, знаю а ЩО? І теж починаються молитви пєснопенія, ти ім. – А ви що теж свідки інфляції? Вони кажуть так але ті хто у Києві ті одступники, бо зреклися вони ойчізни Московської та не виконали обіцянки предвиборчі! Потім запитуєш – А що то за відьма з косою? І тобі кажуть, що то матір божа свідків інфляції, яка обіцяє Крим відокремити від України, та зробити усі кримчанам велике щастя, не спитавши у них на то дозволу, бо на то воля всевишнього. І розумієш що таки треба шукати альтернативу, тим усім свідкам, не життя, а суцільне божевілля.

Ефір

Неділя, 8 листопада 23:20
Про програму

http://k1.ua/uk/programs/entertainment/bakhmatov_kuzma

Багато років поспіль у рідній країні..

Доктор Хаус підкорив корумповану республіку. В той час, як ненависна Верховна Рада припинила засідання і заблокувала трибуну, курс долару стрибав, як тиск у гіпертоніка при перегляді порнофільму. Нестабільна політична ситуація стала стабільним явищем. Люди почали отримувати зарплату, трохи більшу за квартплату. Смак червоної ікри знайомий народу завдяки сухарикам. Громадяни не можуть кинути пити, тому що пиво дешевше за молоко. Чемпіон світу з боксу б'ється за крісло мера, а мер б'ється зі злом у Галактиці. Чужинці роблять новини для місцевих, а місцеві нічого не роблять, тому що працює Вона. Народ сподівається, що країні допоможе рятівник-очкарік, людина, яка почує кожного і хтось сильний, мабуть спортсмен.

І доки в кабінеті міністрів йдуть одвічні дебати з приводу цих тривожних подій, якийсь розумний дядько для вирішення конфлікту направив вести новини тандем невгамовних, і в той же час симпатичних, охоронців двох грамів щастя, миру, добра, світла і справедливості.

Народився 7 листопада 1968 року у Львові.

У 1993 р. закінчив Львівський державний медичний інститут, лікувальний факультет, лікар-хірург, у 1999 р. — Львівський державний університет ім. І.Франка, спецправничий факультет, юрист.

З 07.1987 р. по 05.1989 р. — служба в армії.

У 1989—1990 рр. — санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

У 1990—1992 рр. — медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.

З 02.1990 р. по 12.1991 р. — голова осередку Студентського братства Львівського медичного інституту.

З 12.1991 р. по 11.1994 р. — голова Студентського братства м. Львова.

З 10.1991 р. стає членом Соціал-національної партії України (СНПУ)

З 08.1993 р. по 07.1996 р. — лікар-інтерн урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

У 1994—1998 рр. — депутат Львівської облради народних депутатів.

З 05.1995 р. по 03.1999 р. — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

З 01.1997 р. по 03.1998 р. — голова Львівської обласної організації СНПУ.

З 03.1998 р. по 02.2004 р. - голова Київської міської організації СНПУ.

У 03.1998 р. — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Менше слів», № 7 в списку.

Член Комітету з питань бюджету з 07.1998 р., член фракції УНП з 01.2001 р. до 03.2002 р.

З 02.2004 р. - очолює Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (раніше - СНПУ).

Народний депутат України 3 скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р. На час виборів: уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р., висунутий виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка «Наша Україна».

У липні 2004 року Олег Тягнибок був виключений з фракції «Наша Україна» за висловлювання на горі Яворина, які були розцінені як антисемітські та ксенофобські. [1] Проте, переміг в усіх судових процесах із цієї справи.

З 2006 р. - депутат Львівської обласної ради (фракція ВО "Свобода").

Тягнибок позаяк переможе на президентських виборах!
Тягнибок Скорпіон водяний знак за гороскопом наша Україна мати за гороскопом Телець знак землі отже ось вам астропрогноз "Це прекрасне поєднання для любовних відносин, але при формуванні тривалих подружніх зв'язків навряд варто розраховувати, що любовний екстаз перших місяців знайомства збережеться в браку. Партнери притягуються один до Одного як протилежні по Зодіаку знаки, біля яких просто на роду написано пережити один одного. Можна сказати, що кожному Тельцю необхідно по Скорпіону."

Був час, як почав на Землі люд вмирати. Від якої хвороби, ніхто не знав. Отак іде чоловік і враз кинеться, зчорніє, запіниться і мре. Втікали люди із сіл у ліси.Та слідом за ними йшла хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Надходив час, що вже й хоронити вмерлих нема кому.
А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п’ятеро дітей. Та наймолодша Іванка ще здорова. Пантрує матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не вберегла… Почала сохнути Іванка. Ні їсти не хоче, а тільки п’є і блідне на очах. А ще просить матінку:
– Врятуй, матусю, я не хочу помирати!
І так ті оченята просять-благають, що бідна жінка місця собі не знаходить. Минуло пару днів. Одного вечора до хати прийшла якась бабуся старенька.
– Слава Богові! – привіталась. – Що, помирає останка? А могла б і жити.
– Як, бабуню сердечна, як? Молю: спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість!
Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
– Повідаю тобі таємницю тої хорі. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
– Присягаю…донечкою.
– Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. І чорти всіх, на кому нема хреста, убивають. Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Ший чорні та червоні, щоб здалеку чорти бачили. Але не мов нікому більше, бо смерть дочки вздриш на очах…
Вже за годину червона і чорна мережка прикрасила діточу сорочечку. І собі нашила. Як люди дивували, то казала, що хрести треба на благословення Боже.
Вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли свіжого небіжчика.
Одного разу вся в сльозах прибігла Іванка і тягне маму за рукав на сусідній двір. У маленькій домовині виносили з хати двійко хлопчиків, Іванчиних ровесників.
Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує дочку, а думи в голові, як хмари зливові: “Боже милий, так то моя надія! Господи, я не переживу її смерті!
…А люди мруть.
Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
– Шийте, шийте хрести! Вишивайте!.. Будете жити! Рятуйтеся.
Люди замикалися в хатах, думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.
Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і мерщій до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
– Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде дітей ваших мені шкода, – на тім зірвала з Іванки сорочку вишиту. Дитина на очах зчорніла і померла. – Убивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі…
Та й упала мертвою коло дочки.
З того часу відійшла хвороба за ліси і гори. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих сорочках. Та матері навчили дітей, а діти своїх дітей – і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки. Носять оту просту одіж і понині по всім світі. Але мало хто відає, звідки прийшла та краса до людей.

""Світло і білизна відповідають Істині, а кольори - різним видам її", - стверджує учений і містик, якому відкривалися таємниці різних світів.
Таким чином, надаючи певної форми і кольору об'єкту свого творення, людина спонтанно, інтуїтивно відкриває у собі певні грані Божественної істини, віртуально формуючи довкола себе ауру вселенських енергій,яку ми називаємо ангельською опікою небес."

В українській вишивці - сакральна геометрія, закодована світобудова , є в ній символи світоруху,трикветр,хрест, сварга, свастика, варни світу,обереги Долі, квітки життя, криві танці ліній, символіка точки,кола,трикутника,ромба і квадрата. Все це досліджувала і розкрила Марія Чумарна у своїй книзі "Код української вишивки"
раджу хоча б погортати, бо хто погортає, той захоче й почитати.

Немає свободи в окупованой державі сказала мені моя знайома! Я трохи її розумію у нас свобода є! Дякуйте Богу усі хто стоїть на мітінгах, що можете промовити все вільно і Вам не заткнуть рота та не заарештують!

Практичні поради переходу на українську мову спілкування. 1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику. Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури. 2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищити російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "апщєпанятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіятури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю. 3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говорите у реальному часі). Ось порадив би писати у контакті тільки українською. Відвідуйте україномовні форуми. Спілкуйтеся в україномовних чатах. В маршрутці, запитуйте про «зупинку» а не «остановку»! 4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно. 5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником. 6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам’ятає себе на вашому місці. Немає чого соромитись! 7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.

Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритемете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.

А ні тебе завжди можуть взяти у дворники бо там знання мови не потрібні!

Культура поведінки від чого вона залежить, чи залежить вона від чогось взагалі. Культура залежить від виховання, від національності так так уявіть собі і від національності також, від оточення людини, у рідких випадках ти можешь знайти людину культурну у підвалах ГЕТТО, від особистості - самої людини! Так ви колись бачили культурного БОМЖа, я так - це була людина добре вихована але яка здалась, перестала боротися за інше краще життя або звикла - не знаю. Також культура поведінки залежить від образу життя, а який образ життя нав*язують нам я промовчу...
Культура поведінка і взагалі культура це не безгулзде дотримання традіції чи якиїсь анохронізм, Ні це засіб збереження традіций та гармонізаціі з оточуючим тебе довкіллям також, як і культура мовлення. Людина яка розмовляє не рідною мовою в ріднії країні не є гармонійною особистістю вона знаходится в хаотичному стані , вона не знаходить добробуту тому що вона загубила свою культурну спадщину.