В тот самый год, в тот самый день,
Когда всё было очень мило,
Лил воздух душную сирень
И мысль обмакивал в чернила.
И на бумаге выводил
Слова, которых не хватало,
И я взахлёб тот воздух пил,
И было всё равно мне мало.
19.04.2016
Стерлись ознаки
Минулих сторіч,
Снів різнобарвних
Зманила спокуса,
І неквапливо
Причовгала ніч
В робі, чорнішій
За фрак сажотруса.
Стала та кишкнула
Ніч на котів,
От нетерплячі
В коханні істоти!
Їй не потрібно
Ні свідків, ні слів,
Їй ще до ранку
Робити роботу.
Їй ще до ранку
Палити вогні,
Чистити зорі,
Шуміти у листі,
Бо обіцяли їй
Прийдешні дні
Спогадів світлих
Віддати намисто.
І по траві,
І в пилюці узбіч
Ходить, чаклує,
Дарує натхнення,
Добра, мовчазна
Та жадана ніч,
Стежка з минулого
У сьогодення.
19.04.2016
Нехай для долі я
Тендітне деревце,
Нехай я іграшка,
Аби не брязкальце.
Аби у тім’ячко
Вогнем не капало,
Аби не був пустим
І не опудалом.
Нехай без радощів,
Аби хоч не в біді,
І друг мій згадував
Мене хоч іноді.
19.04.2016
Ми, діти кинуті богів,
Неначе всі з одного тіста,
І знаємо багато слів,
Та не наповнюємо змістом.
І знаємо таїни нот,
Але співати – то не наше,
Хоч пісня – ліки від скорбот,
Якими завжди душі мажуть.
Немає гірше ворогів,
Ніж вітер, що у серці свище,
Ми – діти кинуті богів,
І я здогадуюсь, навіщо.
18.04.2016
На тёмный
Луг,
За тёмный
Лес
Меня несёт
Какой-то
Бес.
Когда сдаётся мир
Луне,
Он просыпается
Во мне.
И забавляется
Игрой
Тот хитрый
Бес, хозяин
Мой,
И этот бес –
Печаль моя,
И ей подыгрываю
Я.
18.04.2016
Дня ли в окнах радуги горят,
Месяц ли заснул в листочках клейких,
Я себя растрачиваю зря,
Ведь тебе не нужно ни копейки.
И в холодных лапах января,
И в горящем пламени июля,
Я себя растрачиваю зря,
Мне и взгляда даже не вернули.
Уж с цепей сорвались якоря,
Скоро скал воткнутся в днище зубы,
Я себя растрачиваю зря,
Мне улыбку не подарят губы.
Ни святого воля, ни царя
Изменить не могут опозданья,
Я себя растрачиваю зря,
Только по-другому – нет желанья.
18.04.2016
Втопився день
У морі тиші,
Прийшла журба –
Таланту мати,
Вона писати вміє
Вірші,
Так мало вміє хто
Писати.
Таких не мають
Привілеїв
Ні на землі,
Ні, навіть, вище,
Хіба що радість,
Та у неї
Клієнти, мабуть,
Щасливіші.
17.04.2016
Як прийдуть останні миті
Та змусять мене мовчати,
Хто буде тоді бриніти
Та світу пиляти грати?
Зламає хто всі паролі?
Хто зможе зірвати маски?
Хто буде тоді у долі
Тобі вимагати ласки?
Хто в зорянім оксамиті
Сховає печаль та рани?
Хто буде тобою жити
Тоді, як мене не стане?
17.04.2016
Последние досказаны слова,
Галактики покинули кочевья,
И фонари рисуют кружева
Ещё нераспустившихся деревьев.
И прячет ночь старательно секрет
О светлом и лирическом восходе,
И тишины б сознанию, так нет,
Она опять бесцельно где-то бродит.
17.04.2016
Прямая?
Неинтересно,
Никакого в ней нет
Сюрприза,
Нет ни волн упоённой
Песни,
Ни услышанного
Каприза.
В ней слишком всё
Известно,
В ней слишком всё
Просто,
Она, может быть,
Лестна,
Но не ведёт
К звёздам.
Только гребень
В пенной шапке,
Напряжений чудных
Гамма,
Кто на ритм бытия
Падкий,
Никогда не пойдёт
Прямо.
16.04.2016
