Роза в аду .
- 23.11.10, 08:43
- Эзотерическое сообщество
Каждому - свое.
Каждому - свое.
- Почему задержался? Много работы?
- Нет, просто совсем не хотелось идти домой, если холодные стены можно назвать домом.
- А как же Я?
- А ты и сделала эти стены пустыми.
- Почему ты так говоришь, я же люблю тебя...
- Именно поэтому я и прихожу сюда, поздно, в плохом настроении, но прихожу.
- Жалость?
- Скорее малодушие.
"Зараз я в нього вріжуся". - промайнуло в моїй голові.
Я мчала на божевільній швидкості на велосипеді Хортицьким мостом. Гальма відмовили, кермо ходило ходором. Попереду на скутері їхав якийсь парубок. Дзеркала заднього виду у нього не було, а на мої відчайдушні крики він не звертав ніякої уваги (а може, просто не чув через шум проїжджаючих машин). Я розуміла, що зіткнення неминуче. Несподівано, щось відчувши, парубок обернувся і різко згорнув управо. Я пролетіла мимо.- Ідіотка ненормальна, тобі жити набридло?!!


