Я серйозно кажу, що тут нічого цікавого. Можете закривати.
Протеїновий коктейль - смачна штука. Навіть сира погода за вікном, що в дуеті з краєвидом складських приміщень і будівельного майданчика вже не так бісить як зазвичай.
Знову прийнялась за аудіокниги. В процесі Чарльз Дікенс "Великі сподівання", а на черзі Олексій Пєхов серія "Страж". Перестала заливати на соціальні мережі. Прям прогрес)) Певно потім мене чекає плато прокрастинації))) І боюсь наврочити, але і сусід мовчить. Потихеньку гамаю в Скайрім, трохи нудновато стає після прокачки, але більш не хочу нічого грати) Хм..., ну ось і все) Я ж говорила, що нічого цікавого, а просто потік думок. Здибаємось.
Несприятливі обставини для роботи: опис складних наворочених приладів + лінь + вдома кіпіш + відсутність дозвілля = повільне виконання завдань.
Декілька днів тому вже снилися мультиметри і осцилографи. Бляха-муха, як же ж я задовбався їх додавати на сайт і заповнювати опис з усіма характеристиками!
І ще зробив менше половини завдань. А чим менше зробиш — тим менший заробіток( Тут вже нічого не вдієш: працюю як працюється.
Батько додумався не лише помити одноразові рукавички для повторного використання чи носити одну й ту захисну маску по декілька разів — він ще й сходив до поліклініки (причому, опорної для боротьби із коронавірусом). Тільки трохи стало погано — одразу до лікаря. От ми з мамою не любимо бігати по лікарям (все одно толку від них?). А батько мало того, що симулянт — так ще й додатково наражає на небезпеку себе та інших. Так і це не все: викликав медиків для взяття аналізів на коронавірус! Замість того, щоб менше шастати без зайвої потреби, щоб уникати місць скупчення людей — впевнитися, що не зарався, чи навпаки? Де в цьому логіка? Це все одно, що поставити іконки на торпедо і їздити, перевищуючи швидкість і порушуючи правила. Або лікувати печінку і продовжувати бухати.
Коротше, був кіпіш: прибрали хату. Але змусили батька не запускати медиків. Тепер цікаво: чи знайдуть щось, чи ні?
Нє, ну скільки можна? Набридло! Вже другий тиждень надворі дим, неможна провітрити. Мабуть, вже всі села у Зоні відчудження вигоріли. А ще ж горить Київщина і Житомирщина.
Погано: ніч не спав, було важко дихати. Батьків не став будити. Від ліків від астми толку небагато — через деякий час знову важко дихати. І хз, що робити? Сімейний лікар до пульмонолога не направить, бо вона не схвалює його методику лікування. Та й яке лікування? Протиастматичний засіб — от і все лікування. Нвавіть для підтримки серця нічого не запропонували. Хоча підозрюю, що вже розвинулося хронічне захворювання легень. Так що навіть якщо батя принесе з собою коронавірус і заразить, то фіг відрізниш від чогось іншого. Хоча ось вже за відчуттями дуже схоже на пневмонію, яка було років 8-9 тому: важко дихати, прискорене серцебиття, відчуття паніки. Поки, Слава Богу, кашлю і температури немає. Але самопочуття не радує. Буду продовжувати спстереження.
Вчора сиджу ввечері, нікого не чіпаю - починяю примус розмовляю по телефону...
І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро
перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав - комп
вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним
разом обмежилось - однак напруга продовжувала стрибати, а комп то
вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи
компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої
кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном.
І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном - кульова блискавка. Але
побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного
замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися.
Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той,
який не вдається сфотографувати» - поки підбіг із фотіком, все
скінчилось. А на частині міста стало темно.
Сцуко! Не дали додивитись серіал «Спіймати Кайдаша»!