У відчай грався декаданс,
Натхненно так, немов востаннє,
Життя шукало новий шанс,
Але знаходило питання.
І серед вишуканих слів,
І серед вічного мовчання,
Я із пергаментом сидів
Та лив у нього сподівання.
26.04.2016
Закончилось отсчитанное дню,
Один закат за горизонтом тлеет,
Давай, мой друг, я что-то сочиню
Такого, чтобы было веселее.
Конечно, мне привычен серый слог,
Который бьёт, как правило, без сдачи,
Таким меня создал, зачем-то, бог,
Но, если честно, я могу иначе.
А я ведь знаю, что такое цвет
И различаю красочные масти,
Хотя, и это даже не секрет,
Я радугу использую нечасто.
И пусть подобна жизнь моя огню,
И тоже огнедышащей тревогой,
Давай, мой друг, я что-то сочиню
Хорошего. Тебе. Хотя б немного.
26.04.2016
Вот новый день, вчерашнему под стать,
Как-будто был отлит по заготовке,
И новый круг, который мне бежать
По-новому, почти под сороковку.
Наматывать по-новой целый год,
И недругов с друзьями вновь обидеть,
И делать вид, что счастье вновь зовёт,
А нового, по-прежнему, не видеть.
Быть может, мне иного не дано,
Чем жизнь блуждать в не тлеющем тумане,
Но верю, почему-то, всё равно,
Что новое, реальное, настанет.
26.04.2016
І мед гіркий, і дрібка солі
В словах не нових, та живих,
І понаставлено бемолі
В моїх мелодіях простих.
У них і відчай, і прозріння,
І в пил розчавлені кліше,
І ледь відчутне стукотіння…
Я, мабуть, теж живий іще.
25.04.2016
Прилично быть
Покладистым,
И в труде демонстрировать
Рвение,
Быть спокойным,
Не разухабистым,
Соглашаться с чужим
Мнением.
А ещё прилично
За рамки
Ни ногой, ни мизинцем
Крохотным,
И не рваться по клеткам
В дамки
Перед стадом
Многоопытным.
Прилично порыв
Праведный
Заменять лизоблюдства
Песнею,
И прилично быть
Правильным.
Только глупости –
Интереснее.
25.04.2016
У пожовклій душі
Листопадне свавілля,
То є хмарна пора,
То судьби веремія,
Я співаю дощі
Та їх сіре весілля,
І чаклую пером –
Це усе, що я вмію.
Це усе, що мені
В серце вклали хороше
Перед тим, як сюди
На спокути погнали,
Я співаю дощі
Й нікого не тривожу,
Навіть погляд чужий
Із холодної сталі.
Буде нова доба,
Буде сяюче світло,
І мільйони людей
І живих, і байдужих,
Я співаю дощі,
Аби інші розквітлі,
Я б того не хотів,
Бо не хочу. Та мушу.
25.04.2016
Взлохмаченные тени глубоки,
И каждый завиток – как арабеска,
Играет ночь с луною в поддавки,
Ведь скоро та заснёт за перелеском.
Ни шороха, ни жалящих огней,
И каждый контур статуе подобный,
И лишь на ветке сонный воробей
Пытается усесться поудобней.
24.04.2016
Земля і небо не всесильні,
Коли твої бажання хворі,
Найгірше рабство – добровільне,
Найбільша дурість – то покора.
Нехай об стіну та до крові,
Нехай це вигляда як впертість,
Хоча слова – вінки тернові,
Найперший ворог – це інертність.
Хто себе по шматкам дарує,
Той від народження багатий,
І хай це самого руйнує,
Та гріх найбільший – все проспати.
24.04.2016
Ні, я не сноб, хоча душа
Моя, здається, ніби хвора,
Я просто в пошуках вірша,
З яким мене пробачать зорі.
Я просто в пошуках мети,
Для чого ми сюди приходим,
Для чого трапилася ти –
Бездонне море німоти
У галактичнім хороводі.
24.04.2016
