Хвилини стукають ласкаво
В скляний годинника кружечок,
Я вип’ю ночі чорну каву
І місяця вкушу ріжечок.
Пустим подихаю подвір’ям,
Нові бажання загадаю,
І намалюю ті сузір’я,
Яких, нажаль, не вистачає.
30.04.2016
Дорожній куняючий дзен –
Невдала заміна нірвані,
І погляд блукає в тумані,
І глузд відганяє FM.
Монети летять в коробок
Бляшаний і стукають дзвінко,
І час наближає зупинку
Керуючих світом думок.
29.04.2016
Світ без мелодій
Наче пустеля,
Світ без мелодій –
Холоду світ,
Люди – як тіні,
Тіні – як скелі,
Гублять запаси
Виданих літ.
Світ без мелодій –
Примха чи кара?
Світ без мелодій –
Зліпок нудьги,
Там навіть діти
Ніби примари,
Птаство співоче
Наче круки.
Світ без мелодій –
Рай для скорботи,
Світ без мелодій –
Мрії скупі,
Нумо, чекай,
Веселковії ноти,
Всі, що знайду,
Подарую тобі.
29.04.2016
Ночь плюётся в окно
Светом дальних туманностей,
И пишу я письмо –
Средоточие странностей.
Там где должен привет
Быть, как в камушке выбитый,
Расцветает сонет,
Да о чувствах, поди же ты.
Эти чувства мои
Шебутные и прыткие
И слова-муравьи
Сквозь письмо тонкой ниткою
К адресату спешат,
И в висках молоточками,
На бумаге следят
Запятыми и точками.
И пока ночь межу
Не прошла, к солнцу следуя,
Я письмо напишу,
А что дальше – не ведаю.
29.04.2016
Развело нас время по углам
Да и держит крепко за запястья,
Только как не радоваться Вам –
В этой жизни крохотному счастью?
Может, я живу не по годам,
Даже, может, откровенно скучен,
Только как не радоваться Вам?
Я ведь по-другому не научен.
Пусть мы разным отданы мирам,
Пусть для нас отмеряно другое,
Только как не радоваться Вам?
Разве в этом что-то есть плохое?
Смысла нету кланяться богам,
Пусть я вижу Вас лишь на портрете,
Буду дальше радоваться Вам,
Может, для того Вы есть на свете?
28.04.2016
Ношу свої слова
У пам’яті без дна,
Та образи, гарячі і пестливі,
Хай кажуть «Не такий»,
Ото вже дивина!
Я – еталон,
Упертий й немінливий.
У кожнім божім дні
Рівняйтесь по мені,
Вимірюйте баланс
У кожній миті,
Робіть не так, як я,
Любіть не так, як я,
І так, як я,
Не намагайтесь жити.
28.04.2016
О, живущие на Земле,
Заблудившиеся в километрах,
Вы кипите в своём котле
И не слышите песен ветра.
Вам бы век целовать беду,
Вам бы в пропасть бежать стадами,
Вы горите в своём аду,
В том, который воздвигли сами.
И бесцветная ваша цель,
Ваши дни забытью подобны,
Вам бы в завтра прогрызть тоннель
И внутри червяком - удобно!
В вашем пасмурном ремесле
Ни одной места нет ноте.
О, живущие на Земле,
Для чего же вы тут живёте?
28.04.2016
Як важко бути не собою,
Обличчя муляє чуже,
І нескінченною добою
В спектакль грати супокою,
Та я й не пробую уже.
27.04.2016
Вся суть дорог – в пронзительном гудке
И в тишине купающемся лязге,
И водит ночь луну на поводке
Да тучею пугает для острастки.
Касается души легонько грусть
И добрыми фантазиями колет,
И грезится: как с небом породнюсь,
То отпущу луну тогда на волю.
27.04.2016
Прикрашалась весна
Зорями,
Малювалась весна
Тінями,
Піднімалась весна
Хмарами
І стелилась весна
Килимом.
Запліталась весна
Піснями
І журилась весна
Думами,
Почуттями жила
Пізніми
І кружляли вірші
Тлумами.
27.04.2016
