хочу сюди!
 

Тетяна

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Замітки з міткою «master-стихи»

Мой Дом - моя Крепость...?!

Мой Дом - моя Крепость...
Она же- Тюрьма!!!
Там кануло Детство!
И Юность... прошла.
Там Солнце бывало...
И Радость порой.
Наполнен был Славой...
Теперь - Ерундой.
Там чем-то гордились...
Теперь о том – Скорбь...
Тогда – дорожили.
Сейчас Мы... Живём?!

Ты подарила мне Лю-бовь...- шепчу тебе я

От слов... твоих ... кружится го-ло-ва...
И хочется тебя... по-це-ло-вать.
Как жаль, что так ты да-ле-ка...
Я б пригласил тебя со мной по-тан-це-вать.
Тебя я в танце быстром зак-ру-жу...
Какая талия... и чу-до - грудь...
К тебе притронулся... совсем чуть-чуть..
И чувствую, что больше не... вздох-ну...
Глазами серыми... так по-ве-ла...
И подарила ... улы-бку мне...
И выделяется о-биль-на-я слю-на...
Во рту... и ка-жет-ся... ве-зде...
Ко мне прижалась... го-ря-чо...
И дух... мой снова... спёр-ло весь.
Руками гладишь вновь...  мо-ё пле-чо...
Це-лу-ешь.
И мы с тобой уже ле-тим...
И ног не чуем под со-бой.
"Ты подарила мне Лю-бовь...-
Шепчу тебе я, - Ан-гел мой!"

Я знову бачу твої сльози...

                                                                                                    "Я перестала плакати дощем, Рясним і чистим, наче спрагле літо, Скупа сльоза та ще на серці щем, Душа черства. І як з цим далі жити?

 

Я перестала слухати весну,

Найгірше – просто чути перестала

Її красу, безмежно-голосну,

Що почуття промінням лоскотала.

 

Як віртуоз-скрипаль, по нервах біль,

Щоб все згадати, щоб усе відчути.

Я перестала вірити тобі,

А ніби зовсім перестала бути… "           Angel W

                                                                                                               http://blog.i.ua/community/2051/537736/  

І як мені вернути почуття?!.. Тебе мені... як повернути?! Як згадую... твої слова... Не можу знову я заснути. Як повернути літо нам?!.. Бо вже настала... в душах... Осінь... Як дати знову міць крилАм... З тобою так злетіти хочу! Я хочу ВЕсну повернуть... І повернути смак Бажання... І лише... тільки лиш... Кохання... Я знаю... допоможе нам. Коли ж ту зустріч нам чекать?!... Коли торкнуся рук я милих?! И знов почуємо слова... Що для Кохання берегли їх. Коли ж ти скажеш : "Я люблю?!" Тобі говОрю це давно я... Я знову бачу твої сльози... То сльози щастя... між дощу.                    

                                                                                                                                                                                                                   Master

я надеюсь найдешь ты меня... как тебя я нашел.

                                                                                      "Отпусти и найдешь... "
Я бы точно
                     тебя отпустил...
Чтобы только
                    ко мне ты пришла.
Чтобы вновь
                     за окном, как вчера...
Снова вишня
                     моя расцвела.
Чтобы звезды
                     светили для нас...
И твои
           засияли глаза...
Чтобы в дымке...
                          смеялась луна...
От восторга,
                      что ты... лишь моя...
Чтобы спала с небес
                                 пелена...
Тихой нежной
                     капелью дождя...
Чтобы губы ...
                     твои целовал...
И краснела ...
                     от нежных ты... слов.
Отпущу...
                 я надеюсь... найдешь...
Ты меня ...
                  как тебя я... нашел.

тебя... всё равно я найду...

Меня Жизнь... поселила давно...
В лабиринт... словно... замкнутый круг...
Я пытаюсь идти... всё равно...
"Выход" есть... и его я найду.

Я пытаюсь найти... в нём тебя..
И взываю, порой, к небесам.
Только звёзды... мерцаньем маня...
Посылают меня... к праотцам.

Пусть давно... всё затерты следы...
Я тебя... всё равно отыщу.
Только желтые капли... слюды...
Вместо звёзд освещают мой Путь.

Увязая в Рутине секунд...
В своём сердце лелею мечту...
Что тебя... всё равно я найду...
К тебе выберу... правильный Путь.

Экспромт-шутка для ФЮМ

Невзрачный образ провиденья

Блуждает улицами дней,

Диктуя людям настроенье –

Все веселей и веселей…

 

А осень, рыжая плутовка,

Поклонница чумной тоски,

Закружит в листопаде ловко –

Мотивы грусти всем близки…

 

И в сердце борются два чувства:

Печаль и радость…

Черт возьми!

Пойду и сдамся в плен искусству,

Как дважды два, как до, ре, ми…                                   ФЮМ

Я в плен такую даму взял бы... Пусть бы писала мне стихи. А я бы пел ей, словно зяблик... Приди ко мне, Любовь... приди... О нет, ведь птица бессловесна... Она лишь щебет издает... Прости меня, моя принцесса... Моя подруга... поэтесса... Мой самый нежный... стихоплёт. Так что бы пел... любимой зяблик... Услышав звучные стихи?! Он спел бы: ля-бемоль... хотя бы... Из "Соловья"...  (А.А.Алябьев) Затем.... ре-ми диез... си-ми.                                                                                                  Master

Глаза свои не открывай...

                                                             продолжение http://blog.i.ua/community/2051/535146/
Время грусти позади...
Я твержу тебе все время.
Ты меня лишь позови...
Ведь меня ты так хотела...
Повстречать давно в Пути.
И тебя забыть не в силах,
Милый Ангел мой, лети...
Сил побольше в твоих крыльях.

О! Милый Ангел мой...
Хочу взлететь с тобой!
О!Милый Ангел...
                        почему тебя не встретил?!
О!Милый Ангел...
                        я приду лишь на Рассвете.
Меня ты жди...
                        меня зови...
Я позабыть тебя не в силах.
Меня ты только... лишь люби...
И говори:"Приди, мой милый!"                                      
Master     


Ты осторожней, Мастер, вдруг
Тебе, как девочка, поверю,
Разнежусь от... касаний рук...
И теплых губ в районе шеи.
И не захочется вовек...
К обыденности возвращаться,
А лишь парить, не приземляться...
От ласк не открывая век...
                                            Таньчо Иванса

Глаза свои не открывай...
Мы полетим с тобою к звёздам.

Найдем в созвездьях новый край...
Где утопать всё будет в розах.
Откроем мы немало тайн...
И обретём свою Любовь там.
Ведь мы теперь под стать богам...
И станут явью наши грёзы.                                           Master



Ты вновь прильнула... подставляя шею...

Своё я сердце... помнится... дарил,
Не требуя ни ласк, ни поцелуев.
Услышав вскользь: «Ты, друг  мой,  очень  мил...
Пожалуйста, найди себе другую
Но лишь... твой образ в тех... других... искал.
И сам того, увы, не понимая.
И вот мы встретились... Как  встречи той я ждал.
И ты не прежняя... конечно, тыдругая!

Уткнула голову покаянно в плечо...

Доверчиво взглянув... потупив очи.
И стало вновь... в душе так горячо-
Увидел я Любовь твою воочью.
Ты так нежна, что замирает дух.
Я прикасаюсь... как к атласу... коже.
И сдерживать себя... я... не могу-
Я покорён тобой и заворожен.

Впиваюсь в губы... ощутив их мягкий жар.

Закрыв глаза... Какое же блаженство!
Ты просишь пылко: «Никогда ... не отпускай...
Меня... и чем угодно жертвуй!
Не отпускай... ни в жар... ни в холода...
Не отпускай... и буду... я твоею!»
Ты вновь прильнула... подставляя шею...
Шепчу: «Как я люблю тебя!»

Будь же моею, Богиня...

Ты не гречанка младая и столь же прекрасная, часом?!.. Душу пленившая взглядом лишь глаз своих серых... Сердце укравшая... взмахом ресниц своих быстрых. Мне показавшая... прелесть свою, как невеста... Я без тебя, показалось, утратил и веру. Ты же вернула улыбкою милою...Счастье. Свежим дыханьем обдав... одарив поцелуем. Лишь прикоснувшись ко мне ...притянула пожаром, Вспыхнувшем в сердце... Шепчу я теперь непрестанно... "Будь же моею, Богиня ... из пены взошедшей...и давшей Нирвану."             Master

Ты мне на раны бальзам льешь, О! Мастер соблазнов... В нежных речах твоих Словно в водах моря купаюсь, И забываю свое настроенье упадка, И обновляюсь и возрождаюсь.                                                                           Anafidream

Я сидів на ґанку біля хати нічку.Експромти з Anafidream

                                                                        продовження теми http://blog.i.ua/community/2051/536203/
Ой, лихо-лишенько, що ж я наробила?
Гадки не маючи Майстра спокусила...
Теперь прийде попід хату з оберемком квітів,
Куди ж його сховатися? Підкажить же діти/
Бо той Майстер - справжній майстер дівчат завлікати
речами солодкими...
Ой, мамо дорогенька, зачиняйте хату  
     
                           Anafidream
 
Мене спокусила ... girlkiss двері зачинила...
а потім гадала: "Що ж я наробила?!..."umnik
Бо як я не прИйду ... більше до дівчини -
Будеш сльози лити...tears Заллєшь скатертину.
Буде річка ціла з сльоз твоїх біжати...
Заллє полонину... все довкола хати.
Будеш тоді кликать...help Помочі просити...
Що ж ти наробила?!...hypnosis Як же будеш жити?!    
                  Master

Знала, що словам солодким не слід довіряти,
Що треба дією їх перевіряти
Як почув ти про дітей
Та замкнені двері,
Вже не треба ні любощів,
ні смачної вечері
А я крадькома в віконце тебе виглядала,
Не спала всю ніченьку - на тебе чекала

 
                                                                                                  Anafidream
Я сидів на
ґанку... Біля хати нічку...
Бачив як топила... Ти дровами пічку.

Спокій твій беріг я... Примостився нишком-
Ноги зігрівала... Твоя мила кішка.
Я сидів на
ґанку... В хаті було тихо...
Лише на світанку... Півень кукурікав.
Коли ти чекала... Коли чатувала,
То хоча би вийшла...Та поцілувала.
А як обіцяєш... Народити сина...
Буду я з тобою... Кожную хвилину.
А як подаруєш... Ще й красуню доньку.
Всі майбутні роки... Будем жить нівроку.                                
Master