Будь вільним!

Такі не бояться мозолів,

Такі за день прийдешній –

В рукопашну,

Лише раби

Чужі ламають

Долі,

Бо за свої їм битися

Так страшно.

05.05.2016

В конце весны,

Такой короткой,

Что непонятно стало, где

Она теперь,

Изящной лодкой

Плыл месяц

По большой воде.

Скрипела лодка

И качалась                

На галактических волнах,

И звёзды тускло отражались

В твоих распахнутых

Глазах.

И я ловил

Своей душою

Лучи небесных тех

Огней,

Но это было лишь

Мечтою,

Пустой фантазией

Моей.

05.05.2016

Закат был царственен и скор,

И провожал минуты с лоском,

И месяц вкатывал во двор

Свою крылатую повозку.

Куда-то делся дня задор,

Всё утонуло в сне глубоком,

И только тени до сих пор

Гуляют с эхом одиноким.

04.05.2016

Сжимали реку берега

И горизонт манил уютом,

В пасьянс играли облака,

Он не сходился почему-то.

И одуванчиковый мел,

Летая, намекал на лето,

Незримый жаворонок пел,

А я описывал всё это.

04.05.2016

Доброї ночі,

Мирної ночі,

Хай вам, нарешті,

День напророчить.

Доброго слова,

Теплого слова

В запахах поля

П’янких, полинових.

Доброго серця,

Щирого серця

Поруч і щастя

Із серцем відерце.

Доброго всього,

Світлого всього,

Хай не мине це

На світі нікого.

04.05.2016

Не все має ціну.

Скільки коштує слово,

Що уміє тяжіння

Замінити на невагомість?

Скільки коштує день,

Якщо він одноразовий?

Скільки коштує ніч,

Що уміє приспати свідомість?

Скільки коштує мить

У скажених прихована віршах?

Скільки коштує думка,

Невловима, легка та мінлива?

Скільки коштуєм ми,

Не для себе, насправді, для інших?

Скільки коштує мрія,

До якої дійти неможливо?

03.05.2016

Мене спитали, як це так виходить

Приховувати сенс у рядках?

А я відповів, що не знаю.

Може, там його і нема,

Ви ж самі його чомусь знаходите.

Мені сказали, щоб поділився досвідом,

А я відповів, що не варто,

Бо не всі уміють балансувати

На межі божевілля і здорового глузду.

Та й не буває багато посередників

Між двома світами.

03.05.2016

Ніч мовчить

Зорями,

Ніч мовчить

Тінями,

Полем мовчить

Зораним,

Теплих вітрів

Хвилями.

І не говорить

Поглядом,

Вперто мовчить

Рухами,

Бо під її

Наглядом

Я говорю.

Слухає.

03.05.2016

Когда моя остынет кровь,

(Когда-нибудь случится это),

Вы не дарите мне цветов,

Оставьте лучше их планете.

Мне оттого уже не жить,

Да и ругать не станут свыше,

Зачем же мёртвое дарить

Тому, кто сам уже не дышит?

Пусть отражаются в глазах

Сегодня, в будущем, прошедшем,

Цветы, живущие в полях,

Ну чем не памятник ушедшим?

02.05.2016