Як на словах, то всі не проти разом кудись з'їздити чи сходити. А як до діла — в кожного свої клопоти. От такі друзі... Ну і нехай. Навіть турбувати не буду. Вреші-решт, наодинці думки ясніше і більша свобода вибору. А те, що можливостей менше — так не звикати. Хоча час від часу виникає бажання пошукати нових друзів і однодумців. Благо — сайтів знайомств дофіга.

Дослідники виявили, що жінки-програмісти пишуть код краще за чоловіків

Американські дослідники виявили, що комп'ютерний код, написаний жінками, як правило, отримує вищі оцінки, ніж написаний чоловіками. Проте винятково за умови, що тому, хто оцінює, невідома стать програміста, пише bublbe.com.

Дослідження було проведено студентами Політехнічного університету штату Каліфорнія та Університету штату Північна Кароліна на основі аналізу поведінки понад мільйона користувачів GitHub – провідного веб-сервісу для хостингу ІТ-проектів та їх спільної розробки.

Як з'ясувалося, пропозиції про внесення правок у код, зроблені жінками, приймалися замовниками охочіше, ніж зроблені чоловіками (78,6% проти 74,6% випадків) – однак тільки тоді, коли статева приналежність користувача, який вніс пропозицію, не піддавалася ідентифікації. Якщо ж замовнику вдавалося ідентифікувати, що рекомендацію про правки вносить жінка, правки приймалися лише в 9,3% випадків.

..Якось над цим питання ніколи не міркував) Але натрапивши на цей матеріал, порився в Мережі) Пару посилань залишу тут)

http://fontex.com.ua/varto-divchini-vchitisya-na-programista.html

http://ledermeister.info/blog/google_investue_50_miljoniv_dolariv_u_divchat_programistiv/2014-06-25-37

http://yakpros.ru/robota-i-kar-era/11423-chim-horoshi-divchata-programisti.html

А цей сайт зробила команда дівчат:

http://studway.com.ua/about/

..Якось складно уявити дівчину-програміста) Ваші думки, враження про дівчат-програмістів?

Нэ можу загрузыть видео. Дывиться тут

А ви вірите в існування альтернативних реальностей? Нуууу, так.. вчені теоретично й (начебто) практично довели, що такі реально існують. І от сижу я зараз і їм яблуко, жваво так хрумкочу, а десь, як то кажуть, у задзеркаллі все навпаки - я п"ю чай з бубликами. А ще в іншому альтернативно реальному світі, їм я собі спокійнісінько яблуко і смачно запиваю чаєм. Весело, правда?) І наше минуле, це зовсім і не минуле. Воно існує самостійно, відокремлюється від нас і живе, як альтернатива вже своїм власним життям. Тисячі минулих епізодів з життя... які відбулися або ж відбулися Б.
Тисячі
реально можливих ситуацій і безліч комбінацій, ключів їх вирішення... Зрештою, кожен наш день, вчорашній, сьогоднішній, завтрашній схожі - ось уже є принаймні три світи, які ніколи не перетнуться, бо насправді вони існують паралельно, накладаючись один на одний. Звучить безглуздо? Може й так.. бо в іншій, альтернативній реальності я не пишу цю замітку, я навіть не подумаю про неї... Це ж нісенітниця... Та й навіщо про таке думати, голова заболить=). Та все ж... Від кожного подиху, погляду залежить, в якій реальності ви будете перебувати завтра. Від непомітної на перший погляд речі залежить Все! Відповідально по-вселенськи! І от, згадується казка про Іванка-дурника, який стоїть на роздоріжжі й не може визначитись, який шлях обрати... Такі просто-складні істина у звичайні дитячій казці... А може не такій уже й дитячій... Мудрість поколінь. Мимоволі задумуєшся... Крапки не ставлю) справді, варто подумати

Те, що у нас в країні педагогам платять 1000-1500 гр. за титанічну працю, перевірку
зошитів ночима і т.д, а, наприклад, оренда однокімнатної квартири в столиці
коштує 3000 гр., при тому що орендодавці отримують гроші за ніщо, за стіни і
навіть не платять податків, говорить про те, що це дійсно країна ідіотів, в
якої немає майбутнього.


Який стимул навчати дітей для педагогів, які ледве зводять кінці з кінцями? Хто буде виховувати наступне покоління?

Випав перший сніг, утворилася перша ожеледь та з"явилися перші ковзанки... І чогось так, їдучи в трамваї по нічному Києву закортіло якогось свята, захотілося в Карпати на гірськолижні спуски, закортіло випити кави у передріздвяному Львові, закортіло подарунків...

Що це? Меланхолія? Ностальгія? Чи рудиментні залишки безтурботного дитинства?

Завтра останній день на цій роботі... Виставлю пляшку коньячку з закусоном, заберу трудову і.... на нову роботу, яка цікавіша для мене. Хоча вона більш "напряжна": все потрібно робити вчасно, регламент розписаний похвилинно, нічні зміни, на прохідній служба охорони та металошукач, нема вільного доступу до інтернет та Аськи, то ж буду сумувати за гарними замітками в блогах, прикольними каментами до них та цікавими фото різних людей з різних куточків Світу...

Зате робота дуже динамічна та краще оплачувана, перші пару місяців прийдеться згадати вивчене колись і вже вдало забуте, та вивчити безліч нового. Але пізніше, коли все буде відбуватися саме так, як ти планував та прогнозував, можна відчути себе таким маленьким богом... Такий режим дуже дисциплінує, бо розбалувався я в цьому інституті... А там нові люди, цікава справа, живе спілкування, краща оплата та соціальний пакет. І результат своєї роботи видно вже через кілька годин...

---

  - А я вчера Бога видел!

 -Где???

  -По телевизору! Под ним реки, горы, города, облака... А он стоит, скромный такой, и про погоду рассказывает!"

---

Синоптики

П.С. Всю музику з робочого компа вже видалив, то ж без звукового супроводу...