хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «мои стихи»

Живу як всі. Чекаю дива...

Живу як всі. Чекаю дива. Гадаю, сьорбаючи чай, Чи прийде диво чорнобриве, Чи скаже тихо: Зачекай, Я поки що іще на небі, Розмову з янголом веду, Закінчу і злечу до тебеІ вже нікуди не піду.[Приєднана картинка]

Сгущая краски, мы рисуем...

[Приєднана картинка]Я давно не пишу...Слова застряют где-то там, на уровне вдоха.Уводя за собою мечту...И выглядит все это скверно и плохо.А на выдохе жизнь еще та...Беспросвестность, тоска, нищебродность.И откуда же взяться словам?Приводящим меня в мадам Беззаботность...Сгущая краски Мы рисуем Мир Что будет прожит Нами же... Однажды...(февраль, 2019)

Зимняя импрессия

[Приєднана картинка]Луны не видно в призрачной тиши. Лиловый снег, топча дворы и сходни, следы в деревне мелко порошит, петляя, словно опытный охотник… Дома плывут в лагуне голубой, вот-вот бесшумно к берегу пристанут, и нежится лазоревый прибой в белёсой дымке пенного тумана. Художник ищет свет и нужный миг — импрессию на уличных полотнах, где мир теней размыт и многолик, дрожит и тает маревом бесплотным в ночном плену сиреневых сетей... Моне зиме...

Читати далі...

Все, що буде, уже колись збулося

Все, що буде, уже колись збулося: Кохання, розпач, пустка та думки, І стрічки райдуг небу у волосся, І по землі розсипані роки. І гомін вулиць у буденних датах, І феєрверки у святкових днях, І пошуки в своїх координатах, І втрати у реаліях та снах. Розбурхані й приборкані стихії, І, в першу чергу, у самих собі, Овації й каміння у подіях, Що у великій селяться юрбі. Морозні ночі, сонце у колоссях, Безглузді вчинки, читана мораль – Все, що буде, уже...

Читати далі...

Потяги

Шепочуть щось в подвір’ї протяги І, ніч наповнюючи стуком, Кудись біжать безсонні потяги, Несуть і зустріч, і розлуку. По давній, звичній траєкторії, Яку непросто поміняти, Несуть світи, несуть історії Скрізь полини та шурхіт м’яти. Я дам свої! У мене тонами Історій тих, яких завгодно! Не берете. І зорі гронами Над головою. Прохолодно.19.06.2016

В конце весны, когда вползал на брюхе...

В конце весны, когда вползал на брюхе Под горизонт оранжевый рассвет, Когда о лете подтверждались слухи И начинался облачный балет, Когда в росе зелёное умылось, А красное натягивало сок, Я спал ещё, и мне привычно снилось, Как осень свой читает монолог.16.06.2016

Блиск

Ніхто не хоче згаслого вогню, Всіх вабить блиск, його хиткі принади, Та з блиском часто плутають брехню, Але цього достатньо вже для стада. І мастить вуха солоденький спів, Для того в когось вистачає хисту, І йдуть стада двоногих баранів За блиском, що без полум’я та змісту.15.06.2016

Я люблю дощ у темного вікна

Я люблю дощ у темного вікна І простір штрикать поглядом безсонним, Коли вночі невидима стіна Змиває пил зі скла та підвіконня. Я люблю твою посмішку тоді Знімати з фотографій пожовтілих, І щось мені говорить, що біді Не місце тут, що ти заговорила Її своєю посмішкою так, Що та забула про свою роботу, І я шукаю новий спосіб як Тобі за ту віддячити турботу. Я люблю дощ… 15.06.2016

Ховав туман вечірній денні ноти

Ховав туман вечірній денні ноти І запал холодив пекучий мій, Блукали тіні, наче гугеноти, Яких підвів святий Варфоломій. І вирушали спогади в мандрівку, Повчала тиша – вічний богослов, Та вітерець облизував верхівки Занурених у темряву церков. Загадки й таємниці прокидались, І відповіді навіть де-не-де. І дихав спокій. В ньому відчувалось Щось чисте і по-справжньому святе.14.06.2016

Аленький цветочек

[Приєднана картинка]«Сны нужны для того, чтобы хоть немного побыть с тем, кого нет рядом…» (Автор мне неизвестен) Приют окутался дремотой- и Алька в лунном челноке скользит сквозь старые ворота по сонной, радужной реке. В тумане тонет сад весенний,и в майской дымке золотой,впитавшей запахи сирени,ждёт мама в розовом пальто. Пусть карусель летит крылато, лошадки машут головой. Но в коробах грустят солдаты- и командир...

Читати далі...