А де у душах надто мілко,
Де силу втратили слова,
Там верховодить цар Дурилко –
Пустопорожня голова.
В царя Дурилка охорона
Поволі губить береги,
Бо не дай Бог його корону
Колись поцуплять вороги.
Його міністри – скоморохи,
Його діла – ні те, ні се,
І слава сушеним горохом
Над вухом радісно трясе.[Приєднана картинка]