хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «москва»

Як Росія економить воду в Криму.


20:52 30 липень Київ, Україна
Проблема водозабезпечення Криму лежить повністю на совісті російської влади. Тож не дивно, що, не знаходячи вирішення, кремлівські "підспівувачі" віщають з блакитних екранів про вину України в нестачі води на півострові. Проте нещодавні дощі повинні були ненадовго вирішити водну кризу, наповнивши кримські водосховища, що висихають. Але далеко не всі вони були наповнені і для того, щоб хоч якось заощадити прісну воду в розпал туристичного сезону, в Криму використовують "аварії водних магістралей".
Росіян агітують приїжджати до Криму на відпочинок, хоча чудово розуміють, що на півострові, як і раніше, не вистачає прісної води, буріння свердловин і дощова вода не зможуть вирішити проблему.

Як наслідок, ті нечисленні туристи, які приїжджають до Криму, витрачають і без того обмежені запаси води, тим самим посилюючи майбутнє становище кримчан.
Поки що, крім того, щоб перекачувати воду з більш заповнених водосховищ в більш порожні, окупаційна влада нічого дієвого не придумала. Так, військові повернулися до Білогірського водосховища, щоб в "потрібний" момент почати качати воду для потреб Сімферополя.
У минулому році поповнювали запаси таким же чином, проте тоді воду брали з Тайганського водосховища. В результаті воно втратило свій запас води, спустошившись до критичної межі. На цей момент кількість води в ньому оцінюється в 1,498 млн кубометрів, що в процентному співвідношенні складає всього близько 10% від норми.

У той самий час, Білогірське водосховище заповнене на 43,4% від проєктного об'єму, що становить 10,1 млн кубометрів. За умови, що сімферопольці споживають по 120 тис. кубометрів води на день, то тільки на потреби цього міста води у водосховищі вистачить всього на неповних 3 місяці. А якщо врахувати, що штучна водойма може живити Судак, Феодосію і Керч, то запасів може не вистачити і на місяць.
Мабуть, тому в Сімферополі регулярно відбуваються аварії на мережах водопостачання, що призводить до частого відключення води. Так сталося і 19 липня. Після оголошення про аварію, в більшості мікрорайонів міста обмежили подачу прісної води. Обмеження також торкнулися сіл Зарічне, Піонерське, Добре, Цегляне. Як довго будуть проблеми з водопостачанням в даних районах, сімферопольська адміністрація не повідомляє.

Стара добра байка комунальників, щоб відмивати гроші, працює тепер на "чесне слово" окупаційної влади. Вони, нібито, "вирішили проблему з водопостачанням на півострові" бурінням свердловин, перекачуванням води з водосховищ, збором дощової води, але, от біда, трапилася "аварія". Не виключено, що розрив труб або вихід з ладу насосної станції дійсно міг статися, проте в розпал туристичного сезону, під час піку сонячної активності, посухи, адміністрація міста не може вирішити проблему в найкоротші терміни. Все це дуже підозріло.

Российского дипломата выслали из Албании за несоблюдение каранти

08:46 13 Февраль Киев, Украина



По данным МИД РФ, российский дипломат Алексей Кривошеев неоднократно нарушал меры введенного карантина в Албании. За игнорирование требований и неоднократное нарушение предупреждений, Кривошеев объявлен персоной нон грата в Албании.

21 января 2020 года, правительство Албании объявило о том, что российский посол Алексей Кривошеев должен покинуть страну в течение 72 часов. В Тиране объяснили это тем, что дипломат не уважал принятые меры в Албании по борьбе против COVID-19.

На официальном сайте Министерства иностранных дел Албании говорится, что правительство хотело укреплять отношения с Россией, однако теперь они видят, насколько Кремль хотел того же. В то же время в Тиране говорят о конкретном человеке, Алексее Кривошеевом, а не о стране в целом.

Как указано в обращении Тираны, посол России, начиная с апреля 2020 года, вплоть до января 2021 года, неоднократно получал жалобы и осуждения в свой адрес из-за нарушений карантинного режима.

Высокопоставленные представители министерства Европы и иностранных дел связывались с главным послом России в Тиране – Михаилом Афанасьевым с просьбами обратить внимание на сотрудника и прекратить неправомерные и оскорбительные действия Кривошеева по отношению к Албании. На просьбы министерства Афанасьев отреагировал прохладно, но заявил, что во всем разберется и больше подобного не произойдет. Однако никаких результатов не последовало.

Такое отношение к чужой стране не может быть оправдано и недопустимо. В очередной раз кремлевское руководство демонстрирует абсолютное неуважение к суверенитету других стран.

В Тиране объяснили свою позицию и, несмотря на нарушения со стороны России, официально принесли извинения за то, что выслали Кривошеева из страны. Подчеркнули, что такие действия были необходимы, так как неоднократно, на протяжении года делали замечания и предупреждали дипломата о возможных последствиях, но он так и не отреагировал.

В свою очередь, в Москве заявили, что не будут терпеть подобное отношение и такой шаг Тираны не останется без ответа. На свою же ошибку Кремль отвечает угрозой.

Такое отношение не ново. В Кремле не привыкли к дружеским взаимосвязям. Путинский режим воспринимает только язык провокаций, давления и лжи. В Албании планировали налаживать дружеские отношения с Россией, теперь, вероятно, переосмыслят это решение.
https://myc.news/specproekty/rossijskogo_diplomata_vyslali_iz_albanii_za_nesoblyudenie_karantinnyh_pravil?fbclid=IwAR0XuKPGUdhgallXMN44Wz1Sk40fe-jTmDC6TwvNObPJztw7o1GpkWEcC7g

Пасхальный флэшмоб в Москве и Пасха в Африке

Сотни москвичей и гостей столицы стали свидетелями необычного флешмоба, который прошел в Камергерском переулке на Пасхальной неделе. Дворник, фотограф, автомобилисты и мамы, гуляющие с детьми, исполнили под аккомпанемент уличных музыкантов несколько пасхальных песен. Так участники флэшмоба поздравили случайных зрителей с праздником.
Пасхальная служба в Африке, Republic of Ghana

Канешна здесь ни массква...

Эту фразу в последние две недели вынуждена слышать очень часто и именно в таком произношении:сестра двоюродная из великой и ужасной РФ погостить приехала, приехала и осталась..до сентября..запасаюсь терпением..вожу ее по Киеву, город показываю и эту фразу слушаю постоянно..а еще объясняю, что в Казахстане все пишут на казахском, в Белоруссии-на белорусском, а у нас на украинском, и кто не понял-я не виноват, та же история и с ценами, едой и т.д. и т.п. Поехали на выходных в Пирогово, наконец-то хоть что-то мою великорусскую сестрицу впечатлило!Налазились, нафоткались, веночки поплели, шашлыков поели, посмеялись с дядечек, которые торчали в кафе и футбол смотрелиlol -сразу видно,что не по доброй воле они попали в музей украинского быта и культуры. Перед нами шла компашка, которая фотографировалась возле каждого куста и дерева. Моя родная сестра (пользуясь случаем говорю ей спасибо за поддержку и понимание! без нее я бы не выдержала этих экскурсий и моей пропутинской родственницы!) говорит :"Боже, что за люди!Они что березы никогда не видели!" И тут моя двоюродная тихо так говорит:"Ну может они из Москвы"rofl я плакала..больше я как-то от нее про белокаменную ничего не слышала, через неделю уже вот по-украински заговорила, короче будет с девки толкlol

Росія продовжує мілітаризацію півострова


19:45 05 серпень Київ, Україна
Глобальна мілітаризація півострова триває. Країна-окупант має намір перетворити Крим на одну суцільну військову базу. З цим можуть бути пов'язані свідомо провальні спроби Кремля забезпечити водою кримчан. Адже в зв'язку з нестачею ресурсів для виживання, місцеве населення поступово почне залишати півострів, тим самим залишаючи його для потреб російських військових. На користь цієї теорії говорить розміщення Росією ядерної зброї на території півострова Крим.
Нарощування озброєння в Криму необхідно, скоріше, для залякування західних країн. Такої думки дотримується більшість політичних експертів. Таким чином, Путін намагається укладати угоди з ЄС і США.
Проте Росія встигла зарекомендувати себе, як країна-агресор з непередбачуваним характером і мілітаризація півострова може нести реальну загрозу.

Повідомлення про те, що окупанти збирають або вже зібрали ядерну зброю на півострові, зробили глава МЗС України Дмитро Кулеба і міністр оборони України Андрій Таран. А представник Головного управління розвідки МО Вадим Скибицький в лютому 2021 року доповів, що окупанти виявили цікавість до об'єкта «Феодосія 13». Цей об'єкт був побудований ще в 50-х роках минулого століття за наказом Сталіна і був надсекретним. Він розташований між Феодосією і Судаком. На ньому вже зберігалися ядерні боєголовки, аж до ядерного роззброєння України згідно з Будапештським меморандумом.
Однак російський військовий експерт Павло Лузін вважає, що розміщення ядерних ракет - не більше ніж частина інформаційної війни Росії. З його слів, Кремлю необхідно, щоб Захід і Україна тільки думали, що атомні заряди розміщені в Криму. "Їх просто нікуди навішувати там", - помічає Лузін, маючи на увазі носії.

У той самий час керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук заперечує.
Експерт переконаний, що Росія вже доставила ядерну зброю на півострів. Однак мова йде не про стратегічні, а про тактичні заряди. Такі боєголовки може нести не тільки флот, а й авіація, а також артилерія далекого радіусу дії.
Хай там що, все говорить про те, що Кремль нарощує і продовжить нарощувати військову міць в Криму. Розуміючи, що півострів не в змозі напоїти і прогодувати таку велику кількість людей, Росія, ймовірно, пожертвує місцевим населенням, шляхом тиску гуманітарним лихом. Аналізуючи те, що відбувається, такий стан справ неможливо відкинути.

Водна криза в Криму зараз грає тільки на руку окупантам. Використовуючи силу пропаганди, Росія переконує місцеве населення півострова в тому, що Київ, а не Москва, винен в нестачі води. У той самий час "Кремль робить все можливе і навіть неможливе (пошук води під Азовським морем), щоб врятувати людей". Таким чином, деяка частина кримчан може бути успішно завербована в російську армію.
Можливо, під час планування анексії Криму, Росія передбачала перекриття Україною Кримського каналу, однак такий варіант був швидше на благо окупантам, ніж діяв проти них.

Кремль відмовив Ходорковському у звільненні



Читинський суд відмовив Михайлу Ходорковському в умовно-достроковому звільненні, передає Эхо Москвы.

Таким чином, суд підтримав позицію начальника Читинського СІЗО і начальника колонії міста Краснокам’янська, а також держобвинувачувача. Всі вони заявили, що Ходорковський не розкаявся в скоєному і не став на шлях виправлення.

Представник російської Федеральної служби виконання покарань вказав на чотири порушення, які, за його даними, допустив Ходорковський в місцях ув’язнення. За словами прокурора, у випадку умовно-дострокового звільнення колишній глава "ЮКОСа" міг перешкодити слідству, чинити тиск на свідків або зникнути за кордоном, відзначає Лента.ру.

У краснокам’янській колонії загального режиму Ходорковського карали за залишення робочого місця без дозволу, за знайдені інструкції, не передбачені внутрішнім розпорядком, за те, що він пив чай з одним з увязнених в кімнаті ради загону, а також за два лимони, не вказаних в переліку переданих йому продуктів харчування.

Три покарання адвокатам вдалося оскаржити. Четверте втратило силу за давністю, оскільки з моменту його накладення пройшло більше року. П`яте покарання, накладене на Ходорковського ще під час перебування в московському ізоляторі "Матросская тишина", втратило силу з тієї ж причини.

Адвокати Ходорковського заявили, що оскаржать це рішення. Наступне прохання про УДЗ можна буде подати через рік. Ходорковський не вийшов би на свободу, навіть якщо б прохання було задоволене, оскільки він є фігурантом ще однієї справи, зазначає Лента.ру.

УНІАН.

Москва ,октябрь 1941

____________________Сваргу(Swar), сайт и.уа, Москва, РФ_в знак признательности__

Сварже, достал расейский лит.журнал . Предлагает принять участие в конкурсах по 25 номинациям , обещают в случае выигрыша "трикотажные комплекты". Сирин мой ядовито расхихикался, а Гамаюн приутих. Так что не обессудьте...

До Арбата два шага осталось.

За спиною Москва уссыкалась.

Два с притопом до царской Ходынки,

два с прихлопом до тихой Ордынки,

полтора- до того Мавзолея,

где упрятан был Ленин в "Олейне"(тм),

где под кажной булыгой -могила.

Тут ,понятно. простите, дебилу.

...................................................

До Москвы оставалось два шага.

Утекали ночами завмаги

в город Куйбышев, ныне Самару,

где ночами терзают гитару

два цыгана в ночном ресторане

(похоронен ,убит или ранен,

награждён орденами посмертно),

утекали из всяких отверстий

собирая пожитки в баулы

на Урал и подальше, в аулы.

Москвичи по ночам убегали,

комиссарам отлупы давали.

______________________________________________

 от автора:не надо эпиграммить в ответ. лучше покритикуйте, скажИте, что у меня лучше выходит, что хуже.

На "день единства России"... Авантюра русько-літовської шляхти.

1605 рік. Того ж року цар московський ся явил і ве Львові бул. Мнішко (Мнішек), воєвода руський, дочку за него дал і до Москви єго провадил на паньство   і осадил єго бул. Єднак же ляхи хотіли верх мати над Москвою, почали їх зневажати. Москва, видівши, що зле, ізмінила царя, убили, і людей много, а других в неволю побрано, і Мнішко сиділ. І с того ся война почала в Москві і точилася много. Потім през присягу поддалась була столиця гетьманові Жолкувському. Потом знову облегла їх була москва і так їх трапили, же не мали що їсти, а ні пити... (з літопису)

Пропоную Вашій увазі переклад  статті, з білоруського сайту, присвяченої походу польсько-русько-літовської армії на Московію.

4 листопада наш східний сусід відзначатиме День національної єдності - на честь повстання Мініна та Пожарського, що поклало кінець смутному часу в Московській державі на початку XVII ст. і т. зв «польської інтервенції». Образи головних московських повстанців, забронзовілих на Красній площі Кремля, оспіваних аріями і дитячими віршиками «Сусанін-герой», через живучу російську імперської-радянську спадщину до цих пір складають виразний емоційний контекст, через який більшість білорусів сприймає події цієї історії. Деякі - згадуючи, що заведені в болота поляки були не тільки поляками. Але поки Похід шляхти Речі Посполитої на завоювання московського престолу не отримав в нашій національній історіографії істотної уваги, так і залишається ця ностальгія щодо адекватності сприйняття абстрактною і найчастіше - беземоційною. Можна було б традиційно скаржиться, що й тут дали маху літератори, не створили грандіозних у своїй патриотичності творів, але по-перше, та ж нехай і знаменита Клушинская битва - далеко не єдина і не перша у списку неоспіваної військової слави білорусів, а по- друге ... такий, чи близький до такого, твір є.

Московський похід очима солдата

Самуїл Маськевич походив з білоруського шляхетського роду, з села Сервечь під Новогрудком. З 21 року - професійний вояк, як сказали б зараз. Він бився під Кокенгавзеном, воював з повстанцями під час Рокошу проти короля, потім у 1609 р. нанявся волонтером в армію Речі Посполитої, що відправилася ставити на чолі Російської держави сина Сигізмунда Вази, Королевича Владислава. Далі були облога Смоленська, та сама Клушинская битва, взяття Рославля, постій в Москві, і, нарешті, повернення з московської авантюри на Батьківщину. Тут, в Новогрудку, він систематизував свої колишні щоденники, доповнив їх мемуарами, і вийшов знаменитий у вузьких колах «Щоденник Самуїла Маськевича». Згідно з цими нотатками вже зараз можна знімати кіно, правда, не на «Білорусьфільмі» (не тільки тому, що у них декорація згоріла).

Що бачить солдат на війні? Зовсім не те, що придворний літописець. Тут поразку з присмаком зради або кулуарної гризні ніколи не відіб'ється пустоцвітом і патетикою. Тут перемога на жилах, коли один проти п'ятнадцяти - це вже не хвалоспів, це подяка Богу за диво. Непредвзятість - мабуть найкрасивіша риса «Щоденника».

Облога Смоленська.

Маськевич в хоругві князя Порицкого, на чолі гетьмана Жалкевского. Облога важка, довга, нудна. Обстріли, підступи, вилазки. В один день, підкапавши петарду під ворота, нападники вдало підірвали її, так що ворота відчинилися. Сотня шляхти увірвалася в місто, і вже почали московіти кидатися зі стін фортеці, щоб сховатися в церкві, Але  «... через  наше безладдя і наші помилки не благословив Господь Бог цього заходу». За першою сотнею на штурм не пішов ніхто, так як «наші начальники, боячись розкриття своїх планів і зради, не попередили свого часу нікого навіть з тих полковників, які командували піхотою. Говорили, що зрадив угорець Моряк, який був капітаном королівської піхоти. Він не пішов у пролом або тому, що не мав духу, або за згодою з противником ». Облога тривала ще майже два роки.

А поки що московський самодержець Василь Шуйський виступає з 35-тисячним військом, щоб допомогти недотиснутим Смолянам. З цього моменту Королівське військо ділиться надвоє: одна половина, разом з королем і гетьманом, повинна залишатися під Смоленськом, друга, що складається з найманців, - йти назустріч Шуйському. Чи не привід для розколу? Найбільші польські магнати, пани Потоцькі, що привели 2000 вершників, не хочуть виступати «в полі», бачачи швидку здачу цитаделі і бажаючи записати славу за взяття Смоленська на своє ім'я. Гетьман Жалкевський, «бачачи їх нещирість і знаючи, як необхідна ця операція, всупереч звичаю і пристойності» кидає табір, короля і направляє свою частину війська назустріч Шуйському.

Пахолки захопили місто

Вся подальша операція - чиста авантюра від початку до кінця. Трохи більше шести тисяч шляхтичів повинні були розбити укріплену шведським корпусом армію Шуйського і захопити Москву. Як пір’я обсмалити. Що говорити про настрій шляхти в армії Речі Посполитої, коли їх пахолки («пахолак» - зброєносець, слуга), виправлені зібрати провіант під Брянськ, заодно завойовують Рославль.

Частина московського війська (Маскевич дає цифру 8000, але вона явно перебільшена) отаборилася на річці Сеж в очікуванні основних сил Шуйського. Обклавши цю частину двома ротами і козаками, решту своєї армії польний гетьман направляє назустріч Шуйського, щоб застати його зненацька. 2500 вершників (Енциклопедія історії Білорусі дає цифру 6325) і 200 чоловік піхоти, кіннота, кілька легких гармат. 24 червня 1610 цей загін пробирається вночі через ліс і несподівано опиняється перед супротивником. Табір Шуйського захоплена зненацька. Жулкевський підпалює сусіднє село, щоб димом прикрити дійсна кількість своїх вояків, і наказує сурмити в труби, бити в барабани. Союзні з московітами шведи виступають назустріч, війська Шуйського також.

«При нашій малочисельності жахливо було навіть кинути погляд на цю незліченну тьму ворога», - кокетує автор щоденника, і на сторінках закипає бій. «Нехай про цю битву розповідає більш докладно той, хто тільки дивився на неї, але мені важко було, і губи пересихають. Ні, тут він знову кокетує. А, ось «Від світанка літнього дня і до обіду годин п'ять» роти, «яким по вісім або десять разів доводилося сідати на коней і виходити на бій», безрезультатно товкуться по полю, тримаючи супротивника, але не змінаючи його. Поступово приходить протверезіння - їх мало, вони на чужій землі, і на милість розраховувати вже не доводиться. До того ж «у нас у всьому [озброєнні] була недостатність, а в його [противника] збільшувалася і сила, і бадьорість. Незважаючи на це, наші воїни за звичаєм кидаються з хоругвами на передові шеренги ворога з кличем: до бою, до бою! Але даремно. Немає ні сил, ні спорядження. Навіть не видно ні полковників, ні ротмістра. Однак ми вступаємо в битву і змішуємся, як у віри, але це нам мало чого дає: ворог вже бачить нашу слабкість ».

Перемогу в цій битві шляхтичам принесли самі московіти. Два відділи їх рейтарів перейшли в контрнаступ. Один вистрілив і почав повертатися під захист своєї армії, інший став наближатися, щоб дати свій залп. Ось у цей момент або роздратовані дзерзкасьцю ворога, чи то з переляку шляхтюкі йдуть на нову авантюру - налітали на зайняті маневрів райтарскія відділи, зьмятаюць них (ті зьмятаюцца напрочуд легко, хвилина - і всі перші ряди охоплює, хвилями розходиться паніка), а за ними і інше московське військо.

Після цієї битви шведське корпус зраджує Шуйського, той біжить до Москви, не сподіваючись на залишки своєї армади, щоб нарешті знайти там чернецтво, смерть і вічний спокій.

Московський постій

Самуїл Маскевіч у складі королівського війська їде до Москви. Без пострілів, битв столиця приймає на постій жменьку завойовників - ті, щоб не кидалась в очі їх малалікасьць, увійшли «без образу» і відразу розбрелися на постій.Постій, що готувався на місяць, завершився через півтора року. Пізніше історики напишуть, що завершити авантюру Посполитої знаті не дав сам король Сигізмунд - схиляючись до ідеї унії Речі Посполитої з Росією, він не відпустив свого сина до Москви приймати царський титул. Це, а також природний народний гнів проти свавольстваў шляхти, підняв російський народ на повстання і остаточне вигнання інтервентів.

Про витівки шляхти Маскевіч пише з щирою скорботою, хоча з часом, зі зміною настрою в посполитій армії, туга проходить. «Дикість», грубість московського люду штовхає шляхту на переосмислення власних цінностей, так що нарешті в дикій країні їм можна все те ж, що дозволяють собі тубильці. Так, якщо першого товариша-свавольніка шляхта карає смертю за те, що п'яний стріляв по православних іконах, то наступного вирішує карати не за своїми законами, а за місцевими. Замість смерті за насильство над боярською дочкою якомусь пахолку дають батога. У результаті задоволеними залишилися і боярин, і пахолак. Що тепер могло стримати шляхту від насильства, викрадення Жен безчестили?

Їх звичаї

До речі, про брутальність. Маскевіч ніяк не може зрозуміти московітів, проклинають і знущаються зі своїх образів за те, що ті не врятували їх від грабежів або загибелі тварини («ми на вас молимося, а ви!»). Як не зміг він зрозуміти Івана Грозного, який в ході успішної військової кампанії обдарував смоленську церкву Михайла Арханела, аж зробив їй золотий купол, а під час невдалої - наказав обдерти  з її стін все начиння та скарби, а купол знести пострілом з гармати. Маскевіч не розуміє московітів взагалі, для нього це інша культура, причому інша до непристойності.

Занадто компліментарно для московитів початку XVII ст. буде звучати думка, що тут, на сторінках «Щоденника» зустрічаються різні цивілізації. Практично в кожному фрагменті спогадів про московське «гасьцяваньне» Маскевіч дозволяє собі своє благородне презирство.

Йому не подобається московська їжа («крім тієї Здоби, що схожа на французьку»), йому не подобається, як на банкеті їх пригощали медамі («за кожним разом подавали різні, щоб показати, як багато в їх царстві. Наші хотіли напитися і просили підливати, але одного сорту, проте московіти робили по-своєму »), йому не подобаються застольні розваги - мало що тут ніхто не танцює (« вважають, що шановній людині непристойно танцювати »), то немає ніякої музики (для їх, гостей, правда, запрошували лірників, але що там за музика - тремтіння на одній ноті), а весь відпочинок - це танці блазнів і «надзвичайно сороміцькі приспівки».

Та й «одружуються вони майже що як євреї» (будемо милостиві за некоректність, все ж таки син свого часу) - навряд чи зберігаючи нейтральність, зауважує автор. У Москві жінок  тримають під замком і в чорному тілі, все життя не даючи виходити з двору.

Тут не займаються науками, адже вони заборонені за наказом царя («який боїться, щоб не знайшовся хто мудріший його, тому що тоді народ пагребуе їм і вибере царем мудрішого»). Як про дивно дивне Самуїл Маскевіч розповідає про боярина часу Івана Грозного, який мав прагнення до мов і змушений був брати вчителів - німця, поляка - таємно, вночі, переодягнених в російські одяг.

Однак немає ніякої зневаги там, де звичаї московитів співзвучні соціальній філософії самого Маскевіча. «У бесідах наші, вихваляючися своїми свободами, радили їм об'єднатися з польським народом і також придбати свободу. Але росіяни на це прямо відповідали: «Вам добре ваша воля, а нам - наша неволя. У вас не свобода, а свавілля, якого не знаємо ми, тому що у вас сильний пригнічує і грабує слабкого. У нас же самий знатний боярин не має права образити самого останнього простолюдіна, так як на першу ж скаргу цар робить суд і розправу. А якщо ж сам цар зі мною обійдеться несправедливо, так це його царскае права, оскільки він, як Бог, і карає, і простить ».

На батьківщину - розчаровані

Подекуди початковий скепсис Маскевіча гасне. Він починає дивитися навколо очима мандрівників, долею закинутого у цей такий близький і такий далекий світ. Кремль, Китай-місто, майстерність ремесників, зухвалість злодіїв (що не побоялися вдень на увазі вкрасти в Маскевіча коня) - Росія, далека екзотична країна, така ще проста і, іноді, цікава - пливе в «Щоденнику» через дим пожарищ, кров, насильство , не змешиваючись, однак, з цією безглуздою і нещадною війною. Вже не авантюрою, далеко ні.

Обкладений з усіх боків загонами повстанців, від кожного селянина-провідника чекаючи зради, шляхтичі рвуться на батьківщину - лісами, болотами, голодні, злі, не дочекавшись грошей за службу, розчаровані у своєму нерішучому королі і недалекоглядних командирах. Рвуться й прориваються, наостанок, вже на самому пограниччі мало не потрапивши в пастку. Їм все-таки зрадив селянин-провідник. Відрубали голову.

Повернення додому всього в двох рядках - «навмисне затримався у брата, щоб не йти разом з військом через Литву». Не несуть більше за військом крила знаменитої Клушинскої битви. Ось і всі емоції, вся патетика і пафос. Так повертався додому втомлений тридцятидвохлітній воїн. І приблизно так поверталася з дикою чужої країни вся напівзабута авантюра білоруської шляхти.

Дияруш Самуїла Маскевіча По: Антологія давньої білоруським літератури. ІХ - перша половина XVIII ст. - Мінськ: Білоруська наука, 2005.

Россия. 29-30 августа 2023 год. Из Москвы в Горно-Алтайск

29.08.2023.

Вечер.

Оказавшись в Москве, вместе с поклажей покатил в метро.

На многочисленных КПП заставили выложить телефон в лоток, но не сказали, что там клей. Потом три дня отмывал.

Ну, а после в метро.




Станция-метро Белорусская...




Белорусский вокзал...







На этот раз билет на аэроэкспресс я купил заранее в здании вокзала, чтобы не опозориться.

А уж потом пошёл к нужному перрону через мост. Теперь аэроэкспрессы останавливаются ближе, чем раньше. А стройка вокруг так и продолжается.




Внутри в последний момент успел поставить чемоданы в нужные дырочки и занял одно из последних свободных мест. После чего в вагоне начались потасовки. В основном из-за того, что борзая проводница, продающая продукты в 3 раза дороже, чем в магазинах, не могла по вагону пройти с тележкой через других пассажиров и их многочисленные чемоданы.

Проводница орала и это помогло. В России везде так: кто громче крикнул - тот и прав. Как у обезьян.

Напротив меня сидела пожилая киргизка и её внук-подросток. Она заметила мою киргизскую кепку и была многозначительно удивлена такому совпадению.

Железнодорожная станция Окружная...



Здание с бабочкой...



В аэропорту Шереметьево...














Колорадские футболки в торговом автомате...







В аэропорту Шереметьево новшество - подобие голограмм.

Но, если присмотреться ближе, то... там сильно раскрученный вентилятор, который создаёт уплотнение воздуха впереди себя, и на это уплотнение проецируется подобие голограммы. Я назвал это: воздушная голограмма.

При этом голограмма эта односторонняя. Если встать с обратной стороны, то ничего не видно, кроме быстро вращающегося вентилятора.







Мой вылет должен был состояться около полуночи.

До этого я успел сдать багаж, выстояв грандиозную очередь. А после прошёл предпосадочный контроль.

Примерно за 1 час до вылета на табло появилась информация о том, что рейс отложен до 04:10.

Ну, просто прекрасно.

---

30.08.2023.

Быдло и рабы остались сидеть в зале ожидания, клевали носом, а я пошёл выяснять где мой талон на питание и отель.

Нашёл стойку регистрации компании Аэрофлот. Там сидит тощая глистоведьма, я говорю так мол и так, она мне говорит, цитата: Мне всё равно. Что хотите, то и делайте.

За мной увязалась одна из пассажирок с пышной причёской. И спрашивает глистоведьму, у меня автобус, пересадки, а говорящая глиста ей говорит, цитата: МНЕ ПЛЕВАТЬ. Конец цитаты.

Оказалось, что ещё одна стойка аэрофлота находится в общем зале. Но контроль же я уже прошёл?!

Так что мы с дамой вышли через этот контроль в обратном направлении и там уже в общем зале устроили скандал. Новая порция ведьм забегала. Сказали, чтобы мы вернулись к тому окну вылета, где была перенесена посадка, и там через час дадут ваучер на питание.

Через час сонный усатый дядька пришёл с коробкой, в которой были так называемые ваучеры, напечатанные на посадочных бланках и один единственный список кафешек зоны вылета, где эти ваучеры обслуживают.

После ревизии этих кафешек, мы с пышноволосой дамой выяснили, что работает только 1 кафешка из списка. При этом эта кафешка имела квоту на обслуживание по ваучерам только 10 человек. Я оказался десятым из десяти, и после этого лишь эту информацию озвучили. И те, кто был за мной в очереди, устроили новый скандал.

Ну, я свою порцию получил. Сел за столик. Смотрю спектакль. Хоть как-то развлёкся, чтобы не уснуть. Всё-таки разгар ночи был.







Официальной причиной задержки вылета самолёта была: туман в аэропорту прилёта.

Однако, как я затем выяснил, никакого тумана в Горно-Алтайске не было. Просто у капитана было день рожденье и они в кругу стюардесс это дело отметили.

Стюардессы потом по салону еле ходили, а капитан, судя по голосу, был явно пьян. Но, для России это нормально.

Посадка началась не в 04:00 и даже не в 04:10, а в 04:40 и ещё плюс просто так все сидели в салоне самолёта. Короче, вылет был в 05:00.

Место я заранее проплатил у иллюминатора и волновался, что купил на ночной рейс и будет ничего не видно. Но теперь эта проблема была успешно решена dada



Выруливание по взлётной полосе...



Взлетаю...



В небе над Московской областью...



Большую часть полёта небо внизу было затянуто тонкой, но плотной, белой пеленой. Так что поверхность Земли была почти не видна. Лишь ближе к Алтайскому краю стало проясняться.

Всё же стоит отметить, что время от времени пробоины в облаках были.

Еду разносила лишь одна единственная полностью трезвая стюардесса. Но так как она была одна, то и время раздачи пайка затянулось.



 














---

АЛТАЙСКИЙ КРАЙ.

+4 часа.




















Река Обь...













---

РЕСПУБЛИКА АЛТАЙ.

Посадка в аэропорту Горно-Алтайска ( прим.автора: на видео можно отчётливо рассмотреть реку Катунь, а также восточные окраины Алтайского края ) ...














Выдача чемоданов началась лишь через 1,5 часа (!!!). И судя по реакции пассажиров - тут это нормальная практика.

Туалета в зале выдачи багажа не было. Пришлось идти в общий зал. Кабинок мало. И лишь на одной из них был крючок.





Справа от входа в аэропорт останавливается единственный в этом месте автобус №103, который ходит 1 раз в час.

Когда я его увидел, то рассмеялся в полный голос. Автобус этот - очень древняя буханка сталинско-хрущёвских времён на пяти газовых балонах, что на крыше.

И я был единственным пассажиром самолёта Москва - Горно-Алтайск, который сел в этот автобус да ещё и с чемоданами. Остальные уехали на такси или частных микроавтобусах.

Автобус №103 шёл до моего отеля около часа или чуть больше. Он идёт вообще до самого центра Горно-Алтайска. По пути попадались колоритные пассажиры: одна алтайка, которая, не успев войти, выпала прямо в дверь на остановке, потому что была сильно пьяна, ещё один алтаец в состоянии алкогольного опьянения с букетом цветов завалился на одну русскую блондинку, ну и пухленькая кондуктор тот ещё кекс.

В Республике Алтай такая культура в автобусе: водитель едет, с пассажирами не общается, а кондуктор - это как правило молодой человек или девушка, которые расталкивают очень плотные толпы внутри автобуса. Оплата как наличными, так и через ручной терминал по карте.

Жители Горно-Алтайска в целом доброжелательные и приветливые. Я ни разу не столкнулся с хамством при общении с ними. Даже в сложных ситуациях горожане сохраняют человеческое достоинство и ведут себя цивилизованно.

Ещё одни персонажи в автобусе - алтайские грибники. Они как раз ехали с ,,уловом,, и разрешили мне его сфотографировать...


Главная улица Горно-Алтайска - Коммунистический проспект. На нём и находилась моя гостиница Авторейс, что близ автозаправки. Гостиница для дальнобойщиков.



Даже в невысокий сезон отели в Горно-Алтайске довольно дорогие. Авторейс - единственная, которую потянул мой ковидный бюджет.

Поездка в Республику Алтай планировалась ещё в ковидную эпоху; была запланирована и почти полностью оплачена ещё в январе 2022 года.


В Авторейсе было всё, что нужно. Просторный номер. Индивидуальный туалет и душ. Был холодильник. Рядом магазины. Остановка автобуса. Почти приветливый персонал. И мускулистые дальнобойщики lol



Выпив зелёный Липтон и съев шоколадку Марс, я взял фотоаппарат и отправился на встречу новой порции приключений blind dada

Россия. Декабрь, 2022 год. Из Краснодара в Москву




---

03.12.2022.


На этот раз моё очередное путешествие началось поздно вечером.

Подготовив дом и животных к отъезду, я вызвал такси, а после поехал на ростовской электричке на ж/д-станцию Краснодар-1.


Поезд ждал менее 30 минут. Однако было довольно холодно. Ветер был ледяной и пронизывающий.


Проводником в вагоне оказался психически нездоровый ( шизофрения ) кубаноид Серёга.

Документы он ни у кого не проверял, подсаживал левых пассажиров, не разрешал открывать оконные шторки в ночное время, не включал отопление, навязывал себя и своё общение тем, кому оно было не нужно.

Цель простая: продать как можно больше продукции РЖД вроде чая и сахара.

Громко разговаривал. Провоцировал пассажиров на конфликтные ситуации. Мог внезапно снять с себя рубаху и начать звонко хлопать себя по пузу. Пел песни. Разговаривал сам с собой. Мог бесцеремонно полапать любого пассажира. На многих станциях тамбур не открывал.

Впрочем, и пассажиры были те ещё кексы.



В вагоне был ледяной холод на всём протяжении маршрута.

Из окна сифонило на полную мощность. Но, это современные реалии РЖД. С виду вроде красивая блестящая обёртка, а вот внутри... ух, ну и наснимал я там всего lol

Держитесь крепче rofl

---

04.12.2022.

---

Где-то около 1 часа ночи на пустую нижнюю боковушку лёг алкаш. Назовём его Алкаш №1.

Он ехал с какой-то проституткой. Назовём её условно Блядь №1.

Алкаш напился до состояния зелёных соплей. Вырубился. И блядь пошла его ночью будить. В ходе этой процедуры алкаш бросил блядь в сторону и она полетела на мои хрупкие косточки. Блядь была около 100 кг. Так что вес не малый.

После этого, блядь сползла с меня, назвала своего компаньона ,,сука,, и ушла в другой вагон на свободное место. Больше эту даму я не видел.

---

Ночью от замерзания меня спасла пресловутая оконная шторка, монгольская шапка из шерсти яка и два поездных одеяла в цыганских волосах.

Уфф, первую ночь пережил. Уже хорошо dada

РОСТОВСКАЯ ОБЛАСТЬ.

За час до рассвета Серёга с голым пузом тормошит меня и орёт: С ДНЁМ ПАССАЖИРА!!! lol

Я чуть не обосрался от страха rofl



... этот ,,день пассажира,, я забуду ещё не скоро lol

Рассвет на севере Ростовской области...



Кутейниково...



ВОРОНЕЖСКАЯ ОБЛАСТЬ.

Алкаш №1 почти весь маршрут сидел за боковым столиком и водил туда своих друзей-алкашей.

При этом Алкаш №1 постоянно издавал странные звуки: чмокал, чавкал, якобы пел, отрыгивал и пукал. Беспрерывно.

Видят боги, я чуть не убил его lol

Россошь...



В Россоши продавали рыбу...



Пассажиры набрали кучу этой рыбы. Запашок пошёл стойкий во всему вагону.

Что касается Серёги, то он встретил знакомого продавца воблы и накупил несколько килограммов, разложив прямо на полу, чтобы ,,кормить пёсиков,,.

Я настоятельно попросил убрать всё это в тамбур, что очень не понравилось Серёге, который с этого момента со мной больше не разговаривал.

Шизофреники очень обидчивые.


Алкаш №1 оказался всесторонне развитым парнем.

Живёт в Пскове. И ехал туда через Москву.

Воевал в Украине 3 месяца. Затем его отправили в запас. Видимо там его и контузило.

Теперь вот прислали повестку его брату, чтобы тот ,,мочил укропов,,.

Алкаш №1 типа поёт...



Алкаш №1 пытается читать текст в телефоне...



Алкаш №1 рассказывает про Украину...



Лиски. По ж/д-мосту через реку Дон...



Виды между Лисками и Воронежем...



Виды на реку Воронеж с Отроженского железнодорожного моста...



Граффити вдоль железной дороги близ станции Воронеж-1...



КУРСКАЯ ОБЛАСТЬ.

К моменту въезда в Курскую область за окном стемнело.

Но виды снаружи были не так интересны, чем то, что происходило внутри.

Несколько армян из центральных плацкартных ячеек, судя по наколкам недавно откинувшиеся с зоны, стали распивать алкогольные напитки вместе с алкашом №1.

Но видать перебрали. Проводник-кубаноид Серёга сделал замечание и тут понеслось lol

Так. Вот на этом видео пьяные армяне начали материться и наезжать на шизофреника-проводника Серёгу...



Армянские бандиты матерятся и учат уму-разуму Серёгу...



Во время рекламной паузы на мою постель сел крупногабаритный пассажир и пропитал простынь своими анальными выделениями...



В отчаянной попытке погасить страсти Серёга приглушил освещение. И пригласил полицейского в виде мальчика-колокольчика.

Армяне стали угрожать обоим; мальчик быстро исчез, оставив Серёгу один на один с проблемой...



Железнодорожная станция Курск...



Ситуация с армянами разрешилась сама собой: они уснули.

В Курске на боковушку нижнюю села девушка, но Серёга-шизоид переселил её добровольно-принудительно на боковушку-низ возле туалета, а сам разместил на нижнем месте с того парня с ноутбуком за взятку 500 рублей.

ОРЛОВСКАЯ ОБЛАСТЬ.



На станциях я не выходил.

Причин несколько: холодная погода - а это нужно одеваться каждый раз, настоящий геморрой; подозрительный контингент в вагоне, проводник выпускал не на всех крупных станциях и даже где выпускал, не давал гулять дольше 5-10 минут; плюс часто поезд останавливался далеко не на первом пути.

---

05.12.2022.

ТУЛЬСКАЯ, КАЛУЖСКАЯ И МОСКОВСКАЯ ОБЛАСТИ.

Я спал. Карандашикам тоже нужно спать dada

Правда проснулся посреди ночи. От очередного влажного разговора.

Во второй плацкартной ячейке ехали две русскоязычные блядёшки. На некоторых из видео вы могли слышать их блядский смех.

Одна из них склеила того алкаша №1 и в ходе беседы предложила потрогать её ,,киску,,.

Алкаш №1 сказал полез щупать и блядь №2 спросила: Какая она на ощупь? И алкаш №1 сказал: Колючая.

После чего весь вагон залился новой порцией звонкого блядского смеха.

Часа за два до прибытия москвичка отчитала проводника Серёгу; заявив, что тот явно психически нездоров, что бросалось в глаза на всём протяжении пути.

После этого Серёга психанул и начал пинать по мешкам с бельём.

Когда поезд прибыл в Москву на Киевский вокзал в 08:50, я был рад как можно быстрее покинуть его; этот рейс Земля - Ад devil lol


В утро прибытия было -10С. Малооблачно и довольно морозно.

Снега было очень мало. Местами его не было совсем.

Также, как и на протяжении всего пути от Краснодара до Москвы. Морозы ударили, а осадков нет. Климат в европейской части России становится с каждым годом всё суше.







Несколько лет назад по приказу Путина все туалеты на всех ж/д-станциях России стали бесплатными.

Теперь в рамках этой программы создают отели на каждом вокзале. Отели SMART. От Москвы до Туапсе.

Попал я на удочку. Но выбор был не велик: меня поставили в очень ограниченные рамки. Всё было уже раскуплено.

Заманил лифт и якобы 1 этаж. Фотографии. И отзывы даже зачётные.

А вот на деле оказалось, что этаж третий и никакого лифта - Россия, ёпта lol


Из плюсов: прямо в Киевском вокзале, правда заход с улицы + рядом метро и основные точки, которые я планировал осмотреть.

Заселить меня сразу не заселили. Так как пришёл я в 09:00, а заселение с 15:00.

Рецепсионист оказался манерным 50-летним геем и его младший помощник тоже пассивка.

На витрине на стойке регистрации были выставлены презервативы, смазка и 1 фаллоимитатор.

По ходу клиенты у них специфические lol

За хранение каждого чемодана потребовали по 200 рублей (!!!). Во всём мире чемоданы до заселения можно оставлять бесплатно в отелях, но только не в Москве. Тут всегда всё по особому dada

Но, делать было нечего. Не торчать же у них там в узком коридоре до вечера?! Так что заплатил за хранение чемоданов и пошёл на исследование окрестностей blind