хочу сюди!
 

Нина

49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Замітки з міткою «стосунки»

Walk On - Deep Purple

Walk On
          Йди

Songwriters: IAN GILLAN, MICHAEL BRADFORD

If you don't like what you see
          Якщо тобі не подобається, що ти бачиш,
If you can do better than me
          якщо від тебе більше толку,
You'd better walk on
          то краще б ти пішла.

If the road before you winds
          Якщо шлях перед тобою такий кручений,
Obscuring all the signs
          що приховує всі знаки,
You'd better walk on
          то краще гуляй.

You mean more to me
          Ти значиш для мене більше,
Than just a pretty face
           ніж просто гарне личко,
I won't hold you down
           я не збираюся тримати тебе у покорі,
You need a little space
           коли ти потребуєш маленького місця деінде,
If you don't like what you see
           тож якщо тобі нудно від того, що ти бачиш,
If you can do better than me
           і ти знаєш, як краще,
You'd better walk on
           то й гуляй!

You know I don't like to fight
            Ти ж знаєш, я не люблю протистояння,
No matter who's wrong or right
             не зважаючи, хто з нас правий, а хто - ні,
Walk on
             тож краще йди.

                                        13.11.2017

СЛУХАТИ

Неспонсорам та Принцечекалкам присвячується(зробила читабельним)

Покуда стоит мир и он разнополый, претензии между полами не утихают. Особенно сейчас, когда так путаются роли, да и сама половая идентификация уже ставится под сомнение в некоторых странах. Но мы по-прежнему хотим быть счастливыми и не только в паре с котом. Женщины и мужчины ищут друг друга и этот поиск обрастает целой кучей осложнений. Что же должен делать мужчина? А как должна вести себя женщина, чтобы они дошли хотя бы до второго свидания, а не отскочили друг от друга как бильярдные шары на первом? 
На мужской стороне стоит вой. Начинается все с тихого гула, еще в бытность мою на сайтах знакомств я обращала внимание, что почти во всех мужских анкетах старательно указано «Не спонсор», «Не спонсор», «Не спонсор и не хочу им быть». Логично вроде бы на первый взгляд, все мы хотим большой и чистой, хотя для грязной и материальной уже давно созданы отдельные площадки. Но и ровесник Петр, и студент Игорек, и солидный Иван Денисович на всякий случай предупреждают «Я не он!», на деньги мои не рассчитывай. Даже, несмотря на то, что у Ивана Денисовича явно пенсия, а Игорька общага да пара тараканов. 
Но женщины, особенно в пылу поиска редко обращают внимание на такие детали, тем более, они же тоже не хотят чтобы о них подумали как о содержанках и соблазнительницах, мы хотим серьезно, еще и по любви, а значит всеми силами показываем, что деньги нас ни разу не волнуют. Мы сами на все зарабатываем. И вот приходит момент долгожданной встречи, если конечно ровесник Петр, студент Игорек и солидный Иван Денисович, забыв про пенсию, не предлагают нам сразу проехать в нумера. В твои или в его не важно. Если в его, то студент Игорек даже готов выгнать из них соседа вместе с парой тараканов.  Если предлагают, мы гордо фыркаем, помня о большой и чистой и блокируем всю тройку уверенной рукой. И переходим к другим «не спонсорам», которые пригласят на встречу. 8 из 10 таких встреч будут в парке, на остановке, на лавочке на бульваре, просто пройтись по улице. Мужчина не предложит ни чашки кофе, ни мороженного, ни даже жетончик в метро, если окажется что после встречи вам по дороге. Конечно, он же не спонсор! И только двое пригласят или на чашку кофе или в кино. А потом один из этих двоих поднимет вой в сети — я пригласил ее в кафе (кино), а она потом просто пропала, сходила за мой счет в кино и даже не позвала в гости — все женщины меркантильные стервы. А чего ты ожидал, друг? Что она потащит тебя прямо в туалет этой демократичной кофейни и сделает восхитительный минет с привкусом капуччино, на которое ты только что разорился? 
Забавно, что на меркантильных стерв пеняют также мужчины, которые кроме не спонсор, указывают в анкете что-то вроде «ни кола, ни двора, в карманах ветер». То есть у меня ничего нет, кроме меня прекрасного, но что же вам, ужасным, материальным женщинам, еще нужно? Все хотят денег и не хотят в мой шалаш. На женской стороне стоит плач. Но такой, благородный, даже грустно-романтический. Дамы ждут принцев, причем реально так ждут, даже те, кто давно по возрасту перешел из Золушек, в категорию Мачех. В сети для них даже придумали термин «Принцеждалки». Не важно как дама называет желаемого кавалера — принц, Он, мой идеальный мужчина, важно, что в голове у нее существует некоторый образ, набор качеств или поступков, а еще прекрасная фантазия, что мужчина либо возникнет откуда-то сам, либо она будет искать и знакомиться, но опознает его по угадыванию и исполнению задуманных ей ритуальчиков. По ним она собственно, с замиранием сердца и скажет «Тот самый». Ритуалы могут быть разными, от шутки в качестве знакомства, вместо банального «Привет», до букета желтых хризантем на втором свидании или билета на какой-то очень богемный концерт на третьем. Мужчины считают монеты, женщины считают свидания и знаки внимания, а так же гадают на ромашке, он или не он. Такой вот бенефис инфантилизма. И он объединяет оба пола больше, чем разнят претензии. 
Да, женщины давно уже стали зарабатывать себе на кофе, кино и даже на автомобили. А те, кто не зарабатывает и ищет спонсора, четко понимают что готовы дать в ответ и на что закроют глаза. И все эти условности, вроде кавалер открывает даме дверь, отодвигает стул и платит по счету уверенно канут в лету. Но если посмотреть на ситуацию чуть выше, то у мужчин не так уж много способов проявить себя и заинтересовать женщину. Быть щедрым — один из них. Драконы остались только у Дайенерис Таргариен. Рыцарские турниры выродились в стрит рейсинг. Мужчина не может надеть каблуки 12 см и сделать ресницы тоже см 12, чтобы трепетать одновременно и ними и грудью, заложенной в пуш-ап. Мужчина может ухохотать,  увлечь беседой, но не всем дана яркая харизма и способность юморить в любых обстоятельствах. Внимательность и щедрость — вот инструменты, которые работают всегда, даже когда все остальное против. 
Говорить, что всем женщинам нужны от него лишь деньги может, наверное, пусть и потрепанный тремя разводами, но все еще олигарх Роман Абрамович. Все, кто не олигархи и не мега-звезды кино, так говорить не могут, потому что денег у них нет. Зарплата и деревянный домик в деревне не в счет. Поэтому купите даме кофе с пироженкой или сводите в кино и постарайтесь не ерзать на стуле в ожидании расплаты. Вы же не спонсоры, вы просто щедрые и вы можете. 
Что сказать Принцеждалкам? Мужчина-  живой человек. И он хочет, чтобы в нем видели человека. Он не хочет прыгать через палочку, лазить на шест или осаждать вашу башню. Он не должен долюбливать вас за папу или носить в кармашке как Крот Дюймовочку. 
Отношения — это обмен. Но не секса на деньги и не «минет за тарелку супа». Отношения — это увидеть человека обычным, не идеальным, попробовать встретиться с этой неидеальностью и увидеть в ней свою. И стараться быть вместе друг с другом, а не с набором долженствований. Просто потому что это весело, круто, тепло. Любите друг друга, а не свои представления о другом. 
(С) не знаю автора, але сподобалося

Успішність

Успішним  Чоловіка  робить  Жінка  -  Стимулюючи  його  до  Звершень.
Бо  самому  по  собі  чоловікові   -  для Життя  багато  не  потрібно )))
Сильна  Вольова    Жінка   -  окрім  того  ще  більше  Спокушає  Чоловіка
а  "присутність "  у  Жінки  Інтелекту  та  ерудиції   - Стимулює  його  "Рости"
й  самому )))

















0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

50%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Про кохання...

Існує два види теплих стосунків: коли одне одному гріють душу та коли кип'ятять нерви :)


Angelina - Gary Brooker

Angelina
            Ангеліна

(Gary Brooker/Pete Sinfield)


I've known some ladies
            Я був знайомий з багатьма жінками
That made me happy
             котрі подарували мені втіху,
In so many different ways
             кожна по-різному,
Like sweet Conchita
             такими, як мила Кончита
And Isabella
             чи Ізабелла
Back in my travelling' days
             з мого далекого мандрівного минулого.
Then there was Georgia
             Потім була Джорджия,
she was a country girl
             селяночка, що встигала пожинати
she could reap all I could sow
             все, що я насівав.
Not like dear Judith
             І зовсім інша, мила Джудіт,
So fond of music
             така фанатка музики,
And Edgar Allan Poe
             та Едгара Аллана По.
But when I think of Angelina
             Але як згадаю про Ангеліну,
All the others fade away
             всі меркнуть порівняно з нею.
I can't recover
             Не можу від цього одужати,
I know I'll love her
             впевнений, я люблю її
Now and forever
             зараз і назавжди.
 

I took my pleasure
             Я збирав всяких насолод
Where I found it
              там, де їх подибував,
And the ladies as they came
              їх збирали і жінки, що з'являлися в моєму житті.
Like Liz from Tucson
              Такі, як Ліз з Тюсона
And Claire from Rouen
              чи Клер з Руана,
There were so many names
              тут можна пригадати багатьох...
When unexpected
              Та коли раптово,
Just like a whirlwind
              ніби вітроверть,
Angelina stole my heart
              Ангеліна вкрала моє серце,
We did some walking
              ми раз прогулялися,
And got to talking,
              поговорили і вирішили,
And said we'd never part
              що ніколи не розлучимось.

When I think of Angelina
             Коли думаю про Ангеліну,
All the others fade away
             всі інші забуваються,
I can't recover
             і це не виліковується,
I know I'll love her
             впевнений, я кохаю її
Now and forever
             зараз і завжди.

                                          11.07.2016
Cлухати

Дещо про нас... Хто ми...

Подібність або відмінність?

Хто вам більше подобається: ті, хто на вас схожий, або ті, хто від вас відрізняється? Більшість з нас спочатку приваблюють особистості, які не схожі на нас самих, але через якийсь час ми розуміємо, що ці відмінності створюють певні проблеми. Може трапитися і так, що через якийсь час затихне первісна симпатія і ви захочете, щоб відмінності були усунені: «пристосовуйся або йди». А якщо у вас немає можливості пред'явити таку вимогу, ви можете просто віддалитися від людини.
Цікаво: ми вважаємо, що нам подобаються відмінності, але насправді мало хто з нас надає  їм перевагу в своєму оточенні. Хоча ми і говоримо: «Не можна всіх стригти під одну гребінку», в дійсності ми не хочемо миритися з тими, хто нехтує звичаями, прагнучи «жити по-своєму». У сім'ях, на підприємствах і в інших організаціях така людина в кращому випадку буде визнана нелояльною, а в гіршому - небезпечною  і шкідливою. Але після знайомства з Типами особистості  ви навчитеся цінувати деякі відмінності і наберетеся терпіння, щоб змиритися з їх існуванням - заради блага ваших близьких і вашого власного.
Перший крок до цього - пізнання самого себе. Зрозумівши зміст класифікацій Юнга і Майерс-Бріггс, ви зможете приступити до визначення ваших особистих переваг, виявити, чим ви схожі і чим відрізняєтесь від своїх найближчих людей. Ви побачите, коли ці подібності та відмінності породжують гармонію, а коли - конфлікт.
У типології є чотири пари альтернативних переваг. Ви - або екстраверт чи інтроверт, і так далі для інших пар.
Изображение
Юнг стверджував, що ці схильності відображають і генетичну перевагу, і ваші ранні дитячі враження. З плином життя ваше оточення незаперечно впливає на формування вашої особистості.
Візьмемо, наприклад, тенденцію до екстраверсії. Якщо ви віддаєте перевагу  екстраверсії, то ви станете екстравертом (якщо тільки обстановка, що оточує вас  вас в дитинстві,  не виявиться виключно ворожою до екстравертної моделі поведінки), але вам все-таки слід розглядати цю властивість в контексті обставин вашого життя. Наявність старших і молодших братів і сестер, поведінка інших членів сім'ї та інші особливості вашого оточення - все це частина життєвих умов, що впливають на цей контекст. Наприклад, якщо ви екстраверт, але виросли в сім'ї інтровертів - ви, ймовірно, не та людина, якою могли б стати в сім'ї екстравертів, де працювало правило «виживає той, хто голосніше кричить». Ви все одно були б екстравертом, але - іншим.
Ви ростете і розвиваєтеся, і ваша екстраверсія теж росте і вдосконалюється. Минають роки, вона проявляється в самих різних формах; може здатися, що ви зовсім не той, яким були десять років тому. І хоча ви як і раніше залишаєтеся екстравертом, сила або якість цієї властивості може надати їй різні «відтінки» на різних етапах життя.
Пам'ятайте, що мова йде про переваги. Для порівняння: візьмемо лівшів і правшів. Якщо ви правша, це не означає, що ви взагалі нічого не робите лівою рукою. Ви просто віддаєте перевагу діяти правою. Ваша перевага може бути сильною - і тоді ви відносно мало користуєтеся лівою рукою; а може бути слабкою або зовсім відсутня, і тоді ви володієте обома руками майже однаково. Те ж стосується і типологічних переваг. Ви можете явно віддавати перевагу одній з характеристик, а іншу використовувати лише іноді.. Як би там не було, в кожній парі є та, яку ви вважаєте за кращу - на яку покладаєтеся і до якої щиро тяжієте.

Отто Крегер Дженет Тьюсон
Типи людей: 16 типів особистості,що  визначають, як ми живемо, працюємо і любимо

Рівновага в будь-якій ситуації

Сьогодні успішний той, хто швидко знаходить контакт з іншими і відгукується на зміни, орієнтується в тенденціях і технологіях. Світ занадто динамічний, і ми часто не встигаємо за змінами. Думки скачуть, вловити значуще в суєті практично неможливо - і тому зростає нервове напруження. Кілька способів, як зменшити занепокоєння і привести нерви в порядок.
Изображение
1. Аналізуйте думки
Як тільки ви відчуваєте, що вас накриває хвиля паніки і хвилювання, сконцентруйтеся на тому, що ви усвідомили цей момент. Занепокоєння відступає, якщо людина робить хоча б спробу його побороти:
1. Визнайте свій стан: «Так, я панікую, турбуюся, майже плачу і т.д.»
2. Спробуйте знайти причину цієї емоції.
3. Розширте, деталізуйте свою відповідь: «Чому саме я боюся подзвонити / написати / піти до лікаря / поговорити / взятися за завдання?» Та ін.

У внутрішньому крику ви почуєте власний голос розсудливості. Так відбувається завжди - розуміння своїх емоцій перемикає мозок в режим раціонального мислення. Заради експерименту ви можете навіть трошки розкрутити свою паніку, спеціально поглибити хвилювання, але мозок уже буде працювати з причиною. Холодно і раціонально. Хвиля паніки відступить сама собою.

2. Глибоко дихайте
Для перевірки почніть швидко-швидко дихати - пульс почастішає і вас накриє хвиля безпричинного занепокоєння. А ось повільні вдихи для мозку те ж саме, що і стан розслабленості і спокою. У критичний момент зафіксуйте свою увагу на процесі - вдих через ніс, видих через рот - і ви відчуєте, як стрес потроху відступає.

3. Будьте в цьому
Ми починаємо переживати, коли озираємося на успіхи в минулому і замислюємося про перспективи майбутнього. А найчастіше ми розриваємося між першим і другим, викликаючи своїми думками почуття удаваної небезпеки. Відловлювати свої думки, буквально повертаючи їх в сьогодні, в тут і зараз, де все добре і спокійно.


4. Відмовтеся від контролю над усім
Люди намагаються контролювати абсолютно всі процеси свого життя і заодно життя своїх дітей, друзів, співробітників - мозок прагне створити ілюзорне почуття безпеки для зниження стресу, неспокою і іноді навіть болю. Щоб не створювати нервових ситуацій, випустіть з-під контролю ті процеси, на які ви не впливаєте, відкиньте помилкове відчуття відповідальності за все. Концентруйтеся тільки на те, що дійсно вам підвладне, на тому, що по-справжньому важливо.

5. Уникайте невизначеності
Якщо ми відмовляємося приймати рішення, ми перетворюємося в незадоволених буркотунів, які живуть не своїм життям. Але навіть найнезначніші рішення підвищують самооцінку, доводячи, що ми здатні розпоряджатися собою, своїм часом, вийти з-під чужої опіки і контролю, досягти своєї мети. Мозок в режимі раціонального мислення, який звик приймати рішення, не продукує занепокоєння і поганий настрій.

6. Відмовтеся від перфекціонізму
Хвилювання часто виникає через завищенні очікування. Ми прагнемо бути кращими батьками, стати №1 у своїй справі, відправитися в незабутній тур, мріємо про ідеальний бізнес. Прийміть факт, що ідеального не буває. Так, краще бути просто хорошим бізнесменом, який кожен день реалізовує свою велику мрію, ніж не діяти і втрачати дні. Краще бути розуміючим батьком, ніж тираном, який прагне дати краще «тому, що у мене такого не було в дитинстві».

Чому ми розучилися отримувати задоволення

Изображение
- Старша сестра (28 років різниці) лаялася, коли я їла малину з куща. Тому що малина - для варення. Ось прийде зима - і як буде приємно відкрити банку домашнього варення.
Чомусь вона не замислювалася про те, що їсти варення влітку - теж відмінно. А вже зривати з куща майже сині від стиглості ягоди - захват.
Насправді нічого не можна було їсти. Ні полуницю (варення!), Ні обліпиху (сушити і в компот), ні гриби (солити).
Це була дача мого батька, яку він купив і куди з великим небажанням їздив лише тому, що дитині (мені) потрібне було свіже повітря (а також воші, постійний розлад шлунку і кліщі на голові).
Батько виходив у двір, тільки щоб зіграти. Йому плювати було на варення, соління та інший хрін з петрушкою - все це на базарі продавалося відрами.
Але так як дитина бажала малину з куща, то з сестрою доводилося скандалити. Вона ніяк не могла заспокоїтися, що запаси під загрозою. Їй якось не жилося зараз, у неї весь час були плани на віддалене майбутнє: ягоди - на зиму, чорна ікра - на Новий рік.
Це дивовижна риса характеру - нездатність отримувати задоволення сьогодні. Треба відкласти, запасти, підготуватися до того особливому моменту, коли можна буде собі дозволити трохи радості. І, що особливо важливо, заборонити радіти іншим.

Приятель розповідав, що його тітка ловила його, теж на дачі, коли він тікав додому за якою-не будь  цукеркою, і говорила:
«Досить шлятися!» І не те щоб вона збиралася використовувати його в господарстві. На питання: «Чому?» - Вона відповідала: «А нічого!» І змушувала його сидіти в кімнаті.

Добре - це погано.
Мати мого друга перед кожною відпусткою відчуває паніку. Їй ввижаються землетруси, повені, пограбування, хвороби. Будинок теж залишати страшно - раптом пожежа, наприклад. Чоловікові вона не довіряє. Вважає, що цей непитущий негайно нап'ється, закурить і, - звичайно, засне з сигаретою. Може, навіть приведе якихось шалавок, які викрадуть її штори. Або що там у неї цінного.
Не можна ось так просто поїхати кудись і там добре провести час. За неробство і щастя треба розплачуватися тривогою.
У мене є приятель, який на повному серйозі вимовляє такі афоризми: «Не може бути просто так добре. Напевно, щось трапиться ».

Ці заяви вибивають мене з колії. Я не можу зрозуміти, про що мова. Мені здається, що якщо тобі зараз добре, то далі буде ще краще, тому що ти вбираєш задоволення, і воно, як засмага, налипає на твою шкіру, воно захищає тебе від труднощів життя.
У мене була дуже важка депресія, і в цей час мені теж здавалося, що щастя буде, коли ... далі я називала причину. Не зараз. Потрібен вагомий привід, щоб відчути радість.

У цього синдрому є назва - «ангедонія».
І ще «соціальна агнозія». Психіатри поб'ють мене творами Юнга за використання терміна всує, але ангедонисти - занадто красива і вірна назва для людей, які кожну хвилину псують собі життя, забороняючи отримувати задоволення.
Останнім часом ангедонія стала настільки масовою, що це вражає.
Викладаєш в Facebook знімок себе на океані - і відразу ж ловиш закиди в тому, що хтось помер, Боїнг розбився та інше. Ти особисто і твої шорти, і рушник, і крем від засмаги в цьому винні.
Люди чіпляються за ці дійсно трагічні події, щоб вони відволікали їх від нехай і невеликих, але все-таки радощів. Таке відчуття, що страждати, сумувати і боятися стало модно.

От чесно: мені не страшно.
У житті завжди відбувається щось страшне або тривожне. З іншими людьми, з цілими країнами, з твоєю країною, з твоїми друзями і твоїм життям. Часто від цього важко, і ти переживаєш і співчуваєш, або у тебе у самого погані часи, але так влаштований світ.
Немає ніякої іншої концепції життя. Це ніколи не закінчиться, благоденство не звалиться на нас раптово і назавжди.

Якщо можеш отримати задоволення сьогодні, роби це.
У батька моєї подруги, якого в СРСР на двадцять років позбавили можливості знімати кіно, були величезні борги. Але всякий раз, коли він перепозичав гроші, вся сім'я йшла в ресторан. І навіть не для того щоб смачно поїсти, а щоб відчути, що життя - це не тільки безгрошів'я, туга і мерзенні радянські цензори. Він заряджався цим - і зберіг себе. (Борги, якщо кому цікаво, він потім віддав).
Розумієте, ми ж потім згадуємо хороше, а хорошим  Все страшне витісняється, а хороше раптом спалахує в нашій пам'яті і сяє так, немов його щойно помили і відполірували. І ми живемо тільки цими уривками, а не низкою турбот і негараздів.
Я, поки була в депресії, боялася літати на літаках. До непритомності. Потім знову навчилася це робити, але аерофобія проходить довго і болісно - в силу звички.
І ось одного разу я займаю своє місце, дивлюся у вікно і розумію, що зовсім не боюся: літати й розбитися,  померти. Тому що я щаслива. І у мене немає для цього жодної об'єктивної причини. Я не написала роман, не отримала за нього Букерівську премію, не придумала ліки від раку, не народила п'ятьох дітей.
Просто  щаслива. Мені добре. Люблю своє життя. Їм малину з куща і їжджу відпочивати від відпочинку - і не тому, що у мене навалом грошей, а тому, що є бажання.
Фокус в тому, що якщо ти щасливий, то не страшно ні жити, ні померти.

Усе мине, лисичко, все мине…


До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!

І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...

Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...