колись у віці золотому
- 06.07.25, 20:00
колись у віці золотому
де все було як не тепер
де все було усім відомо
і сни не вабили химер
де не водилися ледащі
не роззявляло пащу зло
так само вірилось що краще
за старосвітщини було
фото з мережі
5
хочу сюди!
-
-
47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років
Замітки з міткою «мої вірші»
«Тебе більше у мене нема»
- 23.06.25, 23:03
- Стих_и_я
Тебе більше у мене нема,
У твоєму волоссі коріння,
А нічні безтілесні створіння,
Тихо плачуть бо скоро зима.
Вони привиди наших речей,
Дивні духи померлої мрії,
Що вплітають у сон мої вії,
Для багаття самотніх ночей.
Тебе більше у мене нема,
Я тебе загубив серед неба,
Ти моя безкінечна потреба,
Без якої реальність – тюрма.
Вітер листя докупи гребе,
І танцюючи, поки є зорі,
Мені всі тут здавалися хворі,
А забрали чомусь лиш тебе.
Тебе більше у мене нема,
Ти у квітах бузкової плоті,
У словах, що зів'яли у роті,
У печалі, що завжди німа.
Ти у кожному подиху дня,
Де я знову і знову сумую,
Де будую і знову руйную,
Що накаже всесвітня брехня.
Тебе більше у мене нема,
Навіває земля холоднечу,
За вікном хтось гукає малечу,
Сподіваюсь ти там не сама.
Я пишу тобі знов через біль,
Хочу вірити – ти там щаслива,
І кричить знов душа галаслива,
Чуєш, мила? То я звідусіль…
© Willaim van Warg
15
Корови йдуть
- 21.06.25, 20:00
Корови йдуть. Земля і небо чисте.
У срібний сон вкладається полин.
Відцвілий без хвилини ловить листям,
І тінь лелеки падає на тин.
Корови йдуть. Повітря тліє літом.
У літі погляд. Тліє літом путь.
І дух молочний царствує над світом.
Корови йдуть. Корови просто йдуть.
малюнок згенеровано ШІ
11
Вечірнє.
- 07.06.25, 20:00
Я мовчу. Відзоріло.
Зачепилось за ніч.
Місяць котиться білий
З неба втомлених пліч.
Пахне вітром діброва.
Пахне спокоєм дім.
І чомусь пахне словом
У мовчанні моїм.
малюнок згенерований ШІ
4
А ти до мене йшов по квiтах,
Що причаїлися в траві.
Робило перший подих лiто,
Щоб нагадати ми -- живі.
І серце повнилось по вінця,
Спостерігаючи твій шлях.
Де щастя посмiхалось жiнцi,
I Сонце сяяло в очах.
Духмяный вiтер вуст торкався,
Даруючи кохання смак.
Ти менi тепло посмiхався,
Хоч не було на те ознак.
Всi люди так хвилину кожну
Разом ховають вiд тривог.
Вони це роблять, доки можна,
А потiм лиш вона i Бог....
23
Було це років тому триста...
- 29.05.25, 20:00
Було це років тому триста,
А може й зовсім не було:
Йшов чоловік із міста в місто,
А може й з міста у село.
Тоді «смірєніє» віталось,
Вкривало сірості плащем,
А чоловікові співалось,
І пританцьовувалось ще.
І сонце сяяло над світом,
І розчинявсь холодний страх,
І розквітали дивні квіти
На тих стежинах і шляхах.
Чомусь на сіре мода знову,
Хоч двадцять перший в панстві вік,
Але і досі кольорово
Отам, де йшов той чоловік.
фото згенероване ШІ
10
Травневе
- 20.05.25, 10:03
Знов дощами вмивається місто,
Парасольками розквітаючи.
Одягає сріблясте намисто,
День травневий новий зустрічаючи.
Знову небо мінорні мелодії
Із дощем у дуеті наспівує.
Потаємні бажання приховує,
З душі смуток змиваючи зливою.
Десь за хмарами сонце сховане,
Наче символ живої надії.
Місто,холодом загартоване,
Про тепло його променів мріє.
6
Марія
- 16.05.25, 20:00
Велике небо зорі сіє,
А попід небом, у красі,
Сидить і слухає Марія
Як тиша ходить по росі.
Як носить у торбині втому
І як торкається чола.
І де та ява – невідомо,
І невідомо чи була.
фото згенероване ШІ
10
Моїй матусі
- 10.05.25, 21:37
Найрідніша у світі людина.
Найсвітліша усмішка твоя
І краса неповторна,єдина.
Хоч летять невблаганно роки,
Та душею ти все ж не старієш.
Правнук слухає твої казки,
Ти про мирне майбутнє мрієш.
Нелегка була доля твоя.
Не раз терням стелилась дорога.
Та не скаржилась ти на життя
І приймала завжди волю Бога.
Завжди поруч в тривозі й біді,
Добрим словом розрадиш й порадиш.
Зігрівають молитви твої.
Ти щодня серцем нас обіймаєш.
У цей день усі квіти Землі
Я хотіла б тобі дарувати.
Хай не плачуть більш очі твої,
Нехай радістю сповниться хата.
Хай Господь береже матерів,
В кожну мить нехай благословляє.
Хай любов своїх доньок й синів
Кожна мама завжди відчуває.
6
І квітень йшов...
- 02.05.25, 20:00
І квітень йшов. Лишалося зелене.
Дивились зорі в темряву хитку.
Уже громи збиралися на сцену
Та підбирали хмари до смаку.
Було садам ще трішечки красиво.
В'язала пам'ять дум останній сніп.
І падав вечір втомлений та синій
У молоді долоні древніх лип.
фото згенероване ШІ
8
