Світ у морі гріхів потопає,
Захлинаючись гнівом і заздрістю.
А сваволі людськІй кінця-краю немає,
Нема в дУшах любові і радості.
Кому служить цей світ і на кого чекає
В час рішучий на зламі історії?
Вже й подобу своЮ поступово втрачає,
Нових ідолів собі створює.
Пів-планети – прихильники Армагедону.
На пророцтвах кишені збагачують.
Хоч самі навіть й гадки не мають у тому,
Що так пристрасно передбачують.
Хтось приходу Антихриста щиро чекає,
І до страху в полон віддається.
Тільки от, бідолаха наївний, не знає,
Що той “гість” вже живе в його серці.
А Господь заповів – Будьте зАвжди готові,
Бо не знаєте дня, ні години.
Є всі відповіді у Його святім слові,
Лиш відкрий свої очі, Людино!
Кому служиш, від того й нагороду одержиш,
Буде пізно тоді щось міняти.
Коли подорож свОю на землі цій завершиш,
Неминуче прийдЕ мить розплати.
У цей час благодатний Він стоїть коло серця,
І на дозвіл від тебе чекає.
Щоби світло й надію до нього принЕсти,
Він потреби усі твої знає.
Він запалює віри промінням
В душах сонце любові й достатку.
Де зросте в серці диво-насіння,
Там народиться Боже дитятко.