хочу сюди!
 

Ірина

37 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «мої вiршi»

Бодай у сні

Бодай у сні до мене ти прийди, хай в ньому буду я лише твоєю. Для мене сонце з неба укради, а я для тебе стану світ-зорею. Бодай у сні до мене доторкнись, хай я відчую стук твого серденька, хай я на мить, як мріяла колись, до тебе, милий, пригорнусь тихенько. Люби мене, та так, щоб цілий світ з любов’ю заздрив нашому коханню, залиш мені в думках цілунку слід навіть тоді, коли прийде світання. Бажай мене! Я буду диким сном, в якому мить розпусно-грішна кожна… Кохай...

Читати далі...

Не прийдемо

Пожовтілими картинками в альбомі фотографії, де ми такі смішні і обличчя, що до болю нам знайомі усміхаються із них. У тишині я сторіночки усі перелистаю, полечу думками ще раз в світлий клас, де учитель, як сьогодні пам’ятаю, з «Першим вересням» вітав маленьких нас. Вправи, приклади, контрольні і диктанти, Читанки опісля перших букварів… Карти, атласи, іменники, константи… І екзамени, що вчили до зорі… Перші промахи, невдачі, але згодом І досягнення – змогли! самі! невже?!....

Читати далі...

я –це ти…

Я у тобі залишуся лиш спомином солодкої роси і прісних губ, я розіллюся солов’їним гомоном і твоє тіло прагнутиме згуб. Я озовуся в серці твоїм тишею, що заховалась в м'яті й спориші і зацвітуть в тобі душею-вишнею прості, та щирі всі мої вірші. Я буду тліти у тобі бажаннями, хоч ти й мене в собі не впізнаєш, та я – це ти, з смішними запитаннями, з дитячими очима, що без меж. Та я –це ти… і іншого не прагну я, й не хочу бути іншою, о ні! бо у тобі якась нестримна магія...

Читати далі...

Відцвітає вже літо

Відцвітає вже літо серпневими квітами, Росяною водою до блиску умитими, Щойно скошених трав ароматами пізніми І дощами ще теплими, тільки вже грізними…. Відцвітає… А в серці лишається спомином, Солов’їної пісні відлунням чи гомоном, Журавлиної казки кому тільки тугою, А кому дорогою порадою мудрою. Пломеніє ще літо… А роси світанками Холодніше все дихають з кожними ранками, І стають тихі зорі такими далекими… Відлітає вже літо у далеч лелеками…

Лиш поруч ти (пісня)

Скільки різних чудес нам дарує Вселена мрійне і нездійсненне, мить, де зайві слова… Знову ти позовеш у польоти шалені, світ відкриєш для мене й я повірю в дива. Лиш поруч ти – і все засліплює сонце, і цілий світ на долоньці… Скоріш лети, закривши очі від щастя, сьогодні мрії здійсняться, бо поруч ти… Я тобі розповім все, про що ніч мовчала, як тебе я чекала лиш тебе одногО… Серед хмар-кораблів швидше вітру помчали наші душі – замало стало неба для двох. Лиш поруч ти...

Читати далі...

Чи ж то зможуть?!

Я не раз сама себе в думках питала: Що ж це депутати в нас такі – зазвичай Скільки не підвищуй цін, а їм все мало, Скільки не доводь – межа, а все одно калічать. Чи адреналіну їм замало дуже, То б сказали, – ми ж би враз усе владнали – В шахти, на поля їх, фабрики потужні Й щоб зарплату років так зо три чекали. Або на заводи, де відходів маса, Від яких і можна інвалідом стати (Це все при умові, що живий зостався), Бо ж безпеки рівень рівний там зарплаті. Я б в лікарні й...

Читати далі...

Без мети

Життя без мети – це пусте існування. Як небо без сонця, як ніч без зірок. Як серце без світла, як секс без кохання, Як мозок без розуму і без думок. ШкодА мені тих, хто від себе втікає В ілюзії пристрасні світу химер. Реалії часу назАвжди втрачає, А жити потрібно тут і тепер. Розбити ілюзію важко буває, Та краще вже смерть, ніж таке от життя, Бо душу так легко вона поглинає. І може не бути назад вороття. То ж краще вже правді у очі поглянуть. Від себе, ...

Читати далі...

Димить "Гламур"

Димить «Гламур». Її думки в полоні літа- Зникають мляво з кожним подихом журби. Сама. Став бавитись волоссям вітер, Примруживши їй очі. Погляд в нікуди… Промінням сонця на бокалі з-під вина Виблискують останні каплі сподівання: «Можливо він прийде, не залишуся сама. Я вірю що мине… я вірю у кохання!». Він не найде й вона це добре знає. Його нема — він це вино, що допила. Він — це журба, що душу розриває! Вона зробила що змогла… Пішла. Інші мої вірші також можна знайти тут...

Читати далі...

Якщо зникаєш, то зникай

Якщо зникаєш, то зникай… Якщо не знаєш, то не знай! Та не кажи мені «бувай»- Любов на згадку залишай. І ті сторінки небуття Згорни до купи та спали, Або залиш для каяття, Щоб повернутися могли. Чорнилом із солоних сліз Пиши без помилок листи. Малюй там щастя повен віз, Малюй троянди пелюстки, Щасливі усмішки й думки, Обійми і солодкі поцілунки. Малюй, що хочеш ти, Бо це не просто є малюнки… Якщо зникаєш, то зникай! Бери усе що тобі треба! Любов мою запам’ятай...

Читати далі...

В напівтемряві

В напівтемряві напівтіні… Серед них впізнаю тебе… Візерунки ще не осінні, Та не літні із них уже. Там, в узорі із незабуток, Бачиш – серця проплівся щем, Та по ньому нитками смуток І розтріпаний біль плачем. Ні, не те! Я шукаю знову У мережеві блиск очей І кохання парчу шовкову, І тремтливу вуаль ночей. Я шукаю… а ти журбою Серед тих напівтіней всіх Поснуєш мов на полі бою Мертві душі бажань моїх…