(Есть ты у меня)  Мир не прост, совсем не прост
Нельзя в нем скрыться от бурь и от гроз.
Нельзя в нём скрыться от зимних вьюг
И от разлук, от горьких разлук.
Но кроме бед, непрошеных бед,
Есть в мире звёзды и солнечный свет,
Есть дом родной и тепло огня.
И у меня, есть ты у меня.

Всё, что в жизни есть у меня, всё в чём радость каждого дня,
Всё о чём тревоги и мечты, это всё, это всё ты.
Всё, что в жизни есть у меня, всё в чём радость каждого дня,
Всё, что я зову своей судьбой, связано, связано только с тобой

Мир не прост, совсем не прост
Но не боюсь я ни бурь и ни гроз.
Не страшен холод, не страшен зной
Если со мной, ты рядом со мной.
И не грусти, ты зря не грусти,
Когда вдруг встанет беда на пути,
С бедой я справлюсь, любовь храня,
Ведь у меня, есть ты у меня.

Всё, что в жизни есть у меня, всё в чём радость каждого дня,
Всё о чём тревоги и мечты, это всё, это всё ты.
Всё, что в жизни есть у меня, всё в чём радость каждого дня,
Всё, что я зову своей судьбой, связано, связано только с тобой

И не грусти ты зря не грусти,
Когда вдруг встанет беда на пути,
С бедой я справлюсь, любовь храня,
Ведь у меня, есть ты у меня.

Всё, что в жизни есть у меня, всё в чём радость каждого дня,
Всё о чём тревоги и мечты, это всё, это всё ты.
Всё, что в жизни есть у меня, всё в чём радость каждого дня,
Всё, что я зову своей судьбой, связано, связано только с тобой

Связано, связано только с тобой.
Лишь с тобой, лишь с тобой, только с тобой.

Автор текста (слов): Аронов А. 
Композитор (музыка): Таривердиев М.   
 
Eсли у вас нету дома, 
Пожары ему не страшны. 
И жена не уйдёт к другому, 
Eсли у вас, если у вас, 
Eсли у вас нет жены, Нету жены.   

 Eсли у вас нет собаки, 
 Eё не отравит сосед. 
 И с другом не будет драки, 
 Eсли у вас, если у вас, 
 Eсли у вас друга нет. 
 Друга нет.   

 Оркестр гремит басами, 
 Трубач выдувает медь. 
 Думайте сами, решайте сами, 
 Иметь или не иметь, 
 Иметь или не иметь.   

 Eсли у вас нету тёти, 
To вам eё не потерять. 
И если вы не живёте, 
То вам и не, то вам и не 
То вам и не умирать. 
Не умирать.   
 

Оркестр гремит басами, 
Трубач выдувает медь. 
Думайте сами, решайте сами, 
Иметь или не иметь, 
Иметь или не иметь.   
 
Оркестр гремит басами, 
Трубач выдувает медь. 
Думайте сами, решайте сами, 
Иметь или не иметь, 
Иметь или не иметь.

6/8 Am                  Dm E   
Мне нравится, что Вы больны не мной,
   Am                    Dm E   
Мне нравится, что я   больна не вами,
   A 7                          Dm   
Что никогда тяжелый шар земной,
   F                         E 7   
Не уплывет под нашими ногами.     
Мне нравится, что можно быть смешной,  
Распущенной и не играть словами,   
И не краснеть удушливой волной,   
Слегка соприкоснувшись головами.     
Спасибо Вам и сердцем и рукой,   
За то, что Вы меня, того не зная сами,   
Так любите за мой ночной покой,       
а редкость встреч закатными часами.     
За наше не гулянье под луной,   
За солнце не у нас над головами,   
За то, что Вы - увы! - больны не мной,   
За то, что я - увы! - больна не вами.

Автор текста (слов): Евтушенко Е. 
Композитор (музыка): Таривердиев М.     

Со мною вот что происходит 
Ко мне мой старый друг не ходит 
А ходят в праздной суете разнообразные не те 
И он не с теми ходит где-то 
И тоже понимает это 
И наш раздор необъясним 
Мы оба мучаемся с ним   
 
Со мною вот что происходит 
Совсем не та ко мне приходит 
Мне руки на плечи кладет и у другой меня крадет 
А той скажите бога ради 
Кому на плечи руки класть 
Та у которой я украден 
В отместку тоже станет красть 
Не сразу этим же ответит 
А будет жить с собой в борьбе 
И неосознанно наметит кого-то дальнего себе   
 
О сколько нервных и недужных связей 
Дружб ненужных во мне уже осатаненность 
О кто-нибудь приди нарушь 
Чужих людей соединенность 
И разобщенность близких душ   
 
Со мною вот что происходит 
Ко мне мой старый друг не ходит 
А ходят в праздной суете разнообразные не те 
Со мною вот что происходит 
Со мною вот что происходит 
Со мною вот что происходит

Най єнші шукають на вербах грушок
В Мюнхені, Парижі, Торонті,
Мене ж Бог боронить від хибних думок,
Зі Львова я ані ні крок.

Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.

На світі є Відень, Гонконг і Нью-Йорк,
Я ж нігди туди не поїду,
Бо зроду не схильний до хибних думок,
Зі Львова я ані на крок...

Бо де ще є людям так файно, як ту,
Тільку ві Львові.
Бо де ще зубачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.

Ховаймо на спід тягар наших бід,
І в Штати нема чо тікати.
Таж пиво у нас холодне, як лід,
Дівчата солодкі, як мід.

Ну ж ще зобачиш таку красоту,
Тільку ві Львові.
Роздінуть, роззують, ще й писок наб’ють,
Тільку ві Львові.

Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то
Тільку ві Львові.
Так люблю той Львів, що бракує ми слів,
Львів то є Львів.

                                                                        продовження теми http://blog.i.ua/community/2051/536203/
Ой, лихо-лишенько, що ж я наробила?
Гадки не маючи Майстра спокусила...
Теперь прийде попід хату з оберемком квітів,
Куди ж його сховатися? Підкажить же діти/
Бо той Майстер - справжній майстер дівчат завлікати
речами солодкими...
Ой, мамо дорогенька, зачиняйте хату                                  Anafidream

 
Мене спокусила ... двері зачинила...
а потім гадала: "Що ж я наробила?!..."
Бо як я не прИйду ... більше до дівчини -
Будеш сльози лити... Заллєшь скатертину.
Буде річка ціла з сльоз твоїх біжати...
Заллє полонину... все довкола хати.
Будеш тоді кликать... Помочі просити...
Що ж ти наробила?!... Як же будеш жити?!                      Master

Знала, що словам солодким не слід довіряти,
Що треба дією їх перевіряти
Як почув ти про дітей
Та замкнені двері,
Вже не треба ні любощів,
ні смачної вечері
А я крадькома в віконце тебе виглядала,
Не спала всю ніченьку - на тебе чекала
                                                                                                   Anafidream
Я сидів на ґанку... Біля хати нічку...
Бачив як топила... Ти дровами пічку.
Спокій твій беріг я... Примостився нишком-
Ноги зігрівала... Твоя мила кішка.
Я сидів на ґанку... В хаті було тихо...
Лише на світанку... Півень кукурікав.
Коли ти чекала... Коли чатувала,
То хоча би вийшла...Та поцілувала.
А як обіцяєш... Народити сина...
Буду я з тобою... Кожную хвилину.
А як подаруєш... Ще й красуню доньку.
Всі майбутні роки... Будем жить нівроку.                                 Master

Олю...Олю, ой яка ти гарна...
Зі мною зустрілась... та й вже покохала.
І вже я ... і любий, та вже... і коханий. 
І мене цілуєшь... з вечора до рання. 
Я до тебе прИйду... з квітів оберемком...
Ой, як приголублю... запалю серденько.
Буду тебе пестить, буду обнімати... 
Що моя рідненька...буде маму звати.
"ОЙ, ти мамо ... мамо дорогенька...
Не приходь сьогодні, не відчИню хату!
Не приходь і завтра, бо пришов мій милий...
Будемо кохатись... з любим місяць цілий...!" 

Худі а Моцні (Канада)

Рідний край Слова: Худі а Моцні Музика: Худі а Моцні Виконує: Худі а Моцні

Вже віддавна я не бачив Свій рідний край, Ті прекрасні ліси, гори, Мій чудовий земський рай. Думка моя там літає, Мов вітер сильний, В стару хату заглядає, Мого брата питає: Чи ще співаєте разом вечорами Біля річки, під зірками Поки вогник ясний догоряє? І чи часом ви зустрінете мою милу, Мою єдину любов правдиву, Чи і досі про мене вона питає, Рідний брате мій? Час до часу тяжко жити, Добре знають всі, До нікого притулитись, На душі великий біль. Цієї ночі моє серце Спати не буде, Полетіло б у край рідний, Але не може... Чи ще співаєте разом вечорами, Друзі мої з приятельками, Поки вогник ясний догоряє? І чи зустрінете милу випадково, Мені без неї ніяково, Нехай її для мене хтось вважає, Рідний краю мій!

---

 

Vlatko Lepki - guitar Tino Brelak - vocals Andriy Polanski - bass Petro Markevych - drums Igor Letvenchuk - violin, rhythm guitar

---

Українці -- Україну люблять, де б вони не жили!!!

Бо Вони Українці!!!! 

«Joe Dassin» (франц. «Джо Дассен») — студійний альбом Джо Дассена, який вийшов у 1975 році. Альбом містить одні з найвідоміших пісень співака («Et Si Tu N`Existais Pas», «L`Albatros», «Salut» та «Ma Musique (Sailing)»).

Тоді і ми його почули, а всього через 5 років його не стало. Пішов у віці 41 рік. Власне вчора минуло 30 років....

Послухайте, згадайте, далекий 1975 рік і цей чудовий голос....пісню «Salut».  

Джозеф Айра Дассен народився 5 листопада 1938 р. в Нью-Йорку в сім'ї режисера єврейського походження Жюля Дассена і скрипальки Беатріс Лонер (Beatrice Launer). Під час маккартистського полювання на відьом сім'я перебралася із США до Європи. Джозеф вчився в коледжі Ле-Розей в Швейцарії, потім повернувся у США, де закінчив університет в Анн-Арбор (штат Мічіган). У 1958 році його батько режисер Жуль Дассен попросив сина записати декілька пісень до фільму «Закон» з участю Джині Лоллобріджіди. У 1959 році диск-сорокап'ятка з цими піснями вийшов на фірмі грамзапису Versailles. У 60-і роки до нього приходить перший успіх: «Les Dalton», «Guantanamera», «Siffler sur la colline» і «Les Champs-lyses». Протягом наступних десяти років він випускає ще цілий ряд успішних пісень, серед яких «L'Amrique», «Le Moustique», «Si tu t'appelles mlancolie», «L't indien» і «Le Caf des trois colombes». Джо Дассен записує свої пісні різними мовами: французькою, англійською, німецькою, іспанською, італійською і грецькою. Його перший син, Джошуа, народився сильно недоношеним і помер через п'ять днів після народження. У 1977 році він розлучається і знов одружується на Крістін Дельво, з якою мав двох синів, Джонатана і Жульєна. Співак помер від серцевого нападу під час відпустки на Таїті 20 серпня 1980 р. Похований на єврейській ділянці кладовища Hollywood Forever в Лос-Анджелесі.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Джо_Дассен

---

***Всім друзям, дякую за коментарі до замітки: Прийшов Спас — пішло літо від нас. 

Всім друзям і гостям блогу дякую за коментарі до замітки: "В результаті маєм нуль..." 

з піснею Тризубого Стаса -- "Чоловік і жінка"