Мы, Германия, живем в условиях колониальной диктатуры США..."

Для мене День Незалежності - сумне свято. Поясню, чому...

Ще у далекому 1991 році, коли я був активістом багатьох "стрьомних" громадських організацій національно-демократичного спрямування типу УГС (Українська Гельсинська Спілка) чи СБЛ (Студентське Братство Львова), то відповідно більшість вільного часу ідеалістично віддавав участі та підготовці різноманітних акцій. І десь у глибині серця вірилося, що омріяна Україна, велична і найсправедливіша у світі, постане серед інших держав із мінімальною кров'ю. Бо вік був такий, що про можливу смерть чи каліцтво на політичних акціях якось не думалося, - боявся тоді хіба, щоби з інституту не вигнали "за політику".

І коли грізні, думалося, гекачепісти виявилися кумедними і нещасними вискочками, а з вулиць зникли якось раптово військові патрулі, що грізно зиркали на наші саморобні значки-тризубці, то проголошення Держави сприйнялося із певним розчарування... Бо готувалися до тривалої боротьби, можливих арештів, вивчали тактику вуличних сутичок, вчилися робити "коктейль Молотова" і т.д., а тут р-а-аз і на тобі - Незалежність!

Проголошена за підтримки тодішньої комуністичної більшості у парламенті (т.зв. "група 239") ненависним нам тоді (та й зараз!) другим секретарем комуністичної партії УРСР хитрим Кравчуком, який ще півроку перед тим знущався у телевізорі з нашого синьо-жовтого Прапора - вже тоді видавалася мені якоюсь бутафорною і нещирою. Тепер, через 23 роки, я розумію, що тодішні комуно-фашисти голосували хіба за втечу від демократичного тоді Єльцина, який з бронетранспортера показав великий "фак" Горбачову та й нещасним путчистам! І ця хитра операція була провернута в парламенті УРСР за допомогою наших наївних і тупеньких "демократів", більшість яких складали залякані і продажні "сцикуни-пісатєлі" і які навіть уяви не мали, для чого і для кого ця незалежність потрібна і як взагалі жити без парткомів, обкомів та райкомів комуно-фашистської партії?

Далі потерпіть ще трохи мого щирого історичного екскурсу... Ідеалісти з "Народної Ради" тішилися як малі діти, коли зухвалі та досвідчені інтригани-комуняки, тоді трохи ошелешені стрімким перебігом "параду суверентетів", запропонували покійному Чорноволу, братам Гориням і Лук'яненку і всім сцикунам, які за щирими і довірливими "шестидесятниками" ховалися і завжди ними прикривалися, - малий Герб, Прапор і Славень, а взамін запропонували не лізти тим у економіку. Наші рагулі-поцрєоти слухняно і досі виконують цей наказ комуністичних і комсомольських функціонерів, які успішно і вкупі з криміналітетом розікрали Україну... Багату ядерну освічену і перспективну тоді для всіх нас країну...

Тому я маю такий невеселий настрій щороку у переддень і у День Незалежності. Тому так боляче дивитися на ці однаковісінькі вгодовані мармизи франківських чи донецьких мусорів і прокурорів, які обслуговують цю хунту, тому я не вірю у щирість дерслужбовців з "білого дому", яких зобов'язують у обідню перерву відстояти пів-години на якомусь дебільному черговому "всенародному віче", де кілька зухвалих казнокрадів і кілька штатних придурків піаряться перед мовчазним, проплаченим і заляканим стадом рагулів!

Та все ж щороку вивішую з вікна єдиний на 105-квартирний будинок Державний Прапор - в пам'ять про тих простих і чесних, хто віддав життя за омріяну Україну і кого ця куревська Україна-Паханат досі не визнала! Тепер ви вже точно знаєте, чому я, Руслан Коцаба, не виношу всіх цих "хитрозроблених" комуно-комсомольців шлемків-федорчуків-купчаків, які досі керують мною і моєю Україною, як би ця блядська влада не змінювалася-перефарбовувалася.... Героям слава?
 Не вітаю із цією бутафорною незалежністю, але твердо вірю, що прийде справжня Незалежність, яку ми будемо весело і щиро святкувати, впевнені у завтрашньому дні Держави! Держави, яка гарантуватиме самореалізацію її Громадян, а не самовиживання, як є зараз. Отже, до праці за створення НОРМАЛЬНОЇ держави, де усім буде затишно і спокійно, де за думки не обзиватимуть "ліберастом", а пенсіонери не нишпоритимуть на смітниках, щоби вижити. Де освіта буде якісна, а не теперішня дико-комерціалізована, де правоохоронні органи не будуть мати сьогоднішній рівень ненависті від населення, де буде можливість знайти справжню роботу, яка дозволила б прогодувати сім'ю. Країна, яка не відлякуватиме справжніх інвесторів дебільними заявами владоможців-дебілів, котрі невимовно хочуть корупційних "відкатів". Це все, лелію надію,- попереду. Отож, до праці...

То, что беларусские правозащитники не оказывают действенной помощи попавшим в беду людям, известно многим(3). Пребывающим все больше в заграничных вояжах, нежели по месту своей прописки, «барцунам» просто нет времени на ознакомление с ситуацией вокруг прав сограждан. Не стало исключением и ситуация вокруг витебского активиста- Игоря Постнова.

 

КОГО они защищают?

 

Напомним. 16 августа 2013 года тема карательной психиатрии не впервые всколыхнула общественность: врач-психиатр Игорь Алексеевич Постнов с санкции прокурора был принудительно помещен коллегами в закрытое отделение психбольницы(1).

 

17 августа 2013 года были отправлены письма-обращения с просьбой подключиться к ситуации вокруг Постнова на электронные адреса Прадстаўніцтва Еўрапейскага Саюза ў Беларусі, «Беларускі Дом правоў чалавека ў Вільні»,  Праваабарончы цэнтр «Вясна», «Беларускі Дом правоў чалавека», Беларускі Хельсінкскі. Как и письма по Александру Кириллову, который так же оказался под прессом карательной психиатрии, они остались без ответа(2). Правда, «правазмагары» регулярно связывались то с автором этих строк, то с журналистом Владимиром Жигуловым по skype, и интересовались новостями вокруг Постнова.

 

Самостоятельно набрать номер телефона ни главного врача, ни прокурора, и им задать вопросы, они не удосуживались. Вместо правозащитников на встречу с руководством больницы 21 августа 2013 года пошел 74-летний инвалид II группы, недавно перенесший инсульт- Владимир Жигулов. В этот день я общался с «праваабаронцамi», и сообщил, что «главврач больницы отказала мне в оформлении доверенности, поскольку, с ее слов, Постнов этого не хочет». В своем репортаже «барцуны» приписали(4) мои слова совсем иному лицу, который не только не разговаривал с главным врачом по вопросу получения доверенности, но и не встречался с «барцунамi» по простой причине: 74-летний инвалид чуть жив добрался до дому- жара и слабость, нервотрепка- сделали свое дело. Но, «змагарам» какая разница- главное пыль в глаза пустить!

 

Только после репортажа «Белорусского Радио Рация»(5) «змагары» вклинились в ситуацию. Да и то, неумело. Послав на встречу с руководством больницы http://www.vit.pnd.vitebsk.by/ общественника без официального статуса- Петра Иванова- они решали не вопросы помощи гражданину, а обеспечивали дутый пиар- мол, не пустили «праваахоунiка» к жертве режима. Прибывший на помощь общественнику адвокат, 2 часа разговаривал с Постновым. Я  не знаю, о чем можно говорить специалисту с заключенным в психиатрическую клинику человеком, но правозащитники до сих пор не могут ответить на ключевые вопросы: были ли объяснены Постнову его права, был ли оформлен соответствующий документ, есть ли на нем подпись Игоря(6).

 

Пусть не обижаются на автора этих строк те, кто действительно защищает права сограждан без разделения их по политическому или финансовому статусу. Но сейчас спасет Постнова от карательной психиатрии не адвокат, бо лукашенковская Фемида даже не одноглаза- она лишилась возможности соблюдать закон. И тем более, не притворные «правозащитники»(8) принесут спасение медицинскому арестанту. Спасение Постнова зависит от двух составляющих- или внешней, или внутренней. Но времени для ожидания у Игоря нет. Тем не менее, надежда всегда остается.

 

Уже в 22 часа 24 августа журналисту Владимиру Жигулову раздался звонок.  Неизвестный, представившийся двоюродным братом Постнова, согласился на встречу. Огорчает в ситуации начало применения в отношении заключенного в психиатрическую лечебницу медикаментозных средств(7). Как видно, Постнова выпускать из клиники не собираются….

 

 

 

ССЫЛКИ:

1.     Статья «Новые ужасы лукаМОРии» http://nbnews.com.ua/ru/blogs/96955/myblog/

2.    Статья «Клоуны «правозащитного» шапито» http://www.echo.msk.ru/blog/sergey21rygov/1140434-echo/

3.    Статья «Нелегитимно-легитимный президент, или страсти по оппозиционному общаку»  http://www.echo.msk.ru/blog/sergey21rygov/802607-echo/

4.    Статья «С врачом Игорем Постновым в психиатрической больнице нет связи» http://spring96.org/ru/news/65323

5.    репортаж «Карательная психиатрия в действии: Игоря Поснова поместили в психбольницу» http://www.racyja.com/index.php?id=105&zoom=16998#.UhZ8JdLxqEo

6.    Репортаж «Доктор Постнов НЕ голодает!» http://www.svaboda.org/content/article/25083347.html

7.     Репортаж «Критику властей Игорем Постновым посчитали хроническим бредовым расстройством» http://news.vitebsk.cc/2013/08/23/kritiku-vlastey-igorem-postnovyim-poschitali-hronicheskim-bredovyim-rasstroystvom/

8.    Статья «Клоуны «правозащитного» шапито» http://www.echo.msk.ru/blog/sergey21rygov/1140434-echo/

 

24 августа 2013 года

 

Рыжов Сергей

сопредседатель Беларусской консервативной партии

 «Белая Русь» и Международного движения

«За новый мир! За обновленного человека!»

"Никакая цель не высока настолько, чтобы оправдывала недостойные средства для ее достижения".

                                                                                                                                                                                                  Альберт Эйнштейн

                                                               

 
Посмотрели? Ну что? Барт антисемит?   Gimme All Your Lovin пожалуй лучшая композиция ZZ Top. Втроем создавать такое звучание!

               

                                           ZZ Top                                                                       и    совсем не много  ZZ Top   

В детстве люди не различают национальностей и рас. Я тоже считал, что все люди одинаковые и между белыми и не очень, все разница в цвете кожи…, до тех пор пока не начал с ними работать... Оказалось, еще как отличаются! Метаболизм, психика, образ мышления,  интересная наследственность. Вот многие говорят, что негры «пахнут».  Действительно, от них прет запахом сырой говядины, только в разы сильнее. Вы хоть раз смотрели азиатские фильмы? Только они могут понимать  эту примитивную чушню. С нашей точки зрения, сценарий писал тупой школьник. А они в восторге. Но главное  - это среда, в которой растет ребенок.

Стоит заметить, что детский ум практически лишен критичности и воспринимает любую информацию, особенно идущую от близких родственников, как ИСТИННУЮ, независимо от её содержания. Пожалуй, самый яркий пример – «Еврейское образование», которое уже 20 лет активно втирают иностранные «проповедники»   нашим,  «одичавшим в СССР» евреям.

 Чему учат в ешивах детей? Раввины в израильских ешивах учат: «Тахлит а-хаим шель гоим – Гей бен Енном» (Цель жизни гоев – геенна огненная).

Приведу лишь некоторые цитаты из Талмуда обязательные для изучения:

                                                     

Вавилонский Талмуд, в трактате Бава Мециа 114b написано: 

«Сказал рабби Шимон бен Йохай: «Их кладбища <акумов> (гоев) не оскверняют, ибо сказано: «вы – овцы Мои, овцы паствы Моей; вы – человеки» (Иезекииль 34), только вы называетесь людьми, но <акумы> (гои) не называются людьми».

(Шимон бар Йохай (еврейский мудрец II-го века, автор каббалистической книги «Зоар»)

-Гоим (т.е. не еврей), который сует нос в Тору (и другие священные еврейские писания) осуждается на смерть. Поскольку, как написано, это наше наследство, а не их. (Санхедрин 59а)

- Валаам (Иисус) поднялся из мертвых и наказывается кипящим горячим семенем. Те, кто высмеивает слова еврейских мудрецов и грешит против Израиля кипят, в горячих экскрементах. (57а Гиттин)

- Только евреи являются людьми, гоимы — это животные (Баба Мециа 114а — 114в)

- Независимо от того, является ли это убийство кьютина (гоима) кьютином, или израильтянина кьютином, они подвергаются суровому наказанию, но за убийство кьютина (гоима), израильтянином, не предусмотрено никакого наказания. (Санхедрин 57а)

- Даже лучшие из гоимов должны быть убиты. (Вавилонский талмуд)

- Если еврей испытывает искушение совершить зло, то он должен пойти в тот город, где его никто не знает, и совершить зло там. (Моэд Каштан 17а)

- Если гоим  ударит еврея, то гоим должен быть убит. Убить еврея — это ударить бога. (Санхедрин 58в)

- Если бык израильтянина боднет быка ханаанея, то за это он не несет никакой ответственности; но если бык ханаанея (гоима) боднет быка израильтянина… наказание должно быть полным. (Баба-Коми 37)

- Если еврей найдет вещь, потерянную гоимом, ее нет необходимости возвращать. (Баба Мециа 24а; Это подтверждается также в Баба Ками 113)

- Бог не пощадит еврея, который «выдает замуж свою дочь за старика или берет жену для своего несовершеннолетнего (малолетнего) сына или возвращает потерянную вещь кьютину (гоиму)…» (Санхедрин 76а)

- То, что еврей получает воровством от кьютина (гоя), он может сохранить. (Санхедрин 57а)

- Гоимы находятся вне защиты закона, и Бог отдает их деньги Израилю. (Баба Коми 37в)

- Евреи могут использовать ложь  для того, чтобы перехитрить гоима. (Баба Коми 113а)

- Все дети гоимов — животные. (Йевамот 98а)

- Лучший из гоев достоин смерти. (Абода зара, 26, в Тосафот)

- Игнорирующий слово раввина подлежит смерти. (трактат Эрубин, 21:2)

Чем отличается Тора от Талмуда?

Если отвечать кратко, то Тора - для всех, но это самые-самые общие установки для евреев, их краткий конспект. А Талмуд - это расшифровка заповедей Торы, притирка их к реалиям жизни.

 (  И не надо нести про антисемитизм. Любая информация связанная с еврейством излагаемая гоимом - антисемитизм, особенно если она правдивая  Вот про укр. наци пиши сколько захочешь, а про них ни ни! АНТИСЕМИТИЗМ! Так, что не смотря на то что статьи  ИНФОРМАЦИОННАЯ, она может многих возбудить. Я ГОИМ  И НЕ ИМЕЮ ПРАВА ЗНАТЬ ТОРУ! А ВЫ ТЕМ БОЛЕЕ! )

                                                

Вас еще удивляет, что они начали себя странно вести? Что резво отмежевались от «гоев», которые были ранее лучшими «корефанами» и кучкуются только со «своими»?

Почему представитель, любого религиозного течения, пусть он даже будет трижды «кришнанутый», с радостью расскажет о своей религии и попытается убедить вас примкнуть, но только не Зи Зи Топы? Теперь вы знаете .

                                                   

За то теперь понятна ненависть Карла Маркса ко всем славянам, Ленина, Троцкого к России и ее населению и почему так себя ведут хасиды приезжая в Умань. Так, что Барт и Мюнхауз вряд ли будут дружить, когда вырастут.

                                                        

P.S. Ребята , не все евреи сионисты и ортадоксы! Среди них есть масса прекрасных людей. Или как их называют свои, "кашерно воспитанные" - "поцы"! Одна моя знакомая ( естественно еврейка ), хотела отдать сына в "еврейскую школу". Ее отговорил знакомый, преподаватель  этой "школы" :

"Ты хочешь вырастить дебила который будет только уметь петь, танцевать и знать Тору?"   

Все претензии к учителю ешивы, я только цитирую .     

 Кстати, Иудаизм - единственная религия   в которой не еврей может стать евреем, и наоборот - еврей , превратиться в гоима.   При этом , новообращенный по статусу выше рожденного от матери.   

Специально для Украины: Как умирает Болгария в объятиях Евросоюза

Вы хотите знать, как вы будете жить в составе Евросоюза? Поезжайте в Болгарию. Только не на отдых, чтобы ходить по набережной от ресторана к ресторану. Это маска — это фасад. Поезжайте немного, на несколько десятков километров, вглубь страны. Вы увидите развалины заводов, вы увидите нищету, которая царит вокруг. Вы увидите раздавленную Евросоюзом экономику, вы увидите людей, которые тщетно пытаются найти себе работу.

Как умирает Болгария в объятиях ЕСЧего вы не увидите — так это счастливых молодых людей, так как одни из них уехали временно на заработки, а другие – навсегда. Вроде бы и свобода слова, и ругать правительство можно, но не сильно — чтобы не случилось проблем на работе. А если ты еще, не дай Бог, употребляешь слова Россия, Путин – засекай время: через недельку получишь «волчий билет» в никуда. Сразу заклеймят шпионом, пособником, обвинят во всех смертных грехах.

Вроде бы и открыты границы – можно ехать отдыхать в Западную Европу, да только кто поедет? Безработица на уровне 18%, о которой бодро рапортуют власти, — это наглая ложь! В реальности в два раза больше! Минимум каждый четвертый трудоспособный человек не может найти себе работу. Кто может – уезжает, благо границы открыты. Но кто они там? Может быть, менеджеры, технологи, инженеры?.. Нет, они там чернорабочие, посудомойки. Гастарбайтеры! Вот что дал нам Евросоюз – возможность без визы уехать, чтобы заниматься неквалифицированным трудом.

Европейская Болгария

Да, мы вошли в Евросоюз, только Евросоюз не вошел в нас. У нас осталось то же самое коррумпированное правительство, те же самые продажные чиновники, помноженные на жесткие нормативы, правила, методики Евросоюза. Мы оказались уничтожены, раздавлены Евросоюзом. Да, они выдают нам какие-то транши на развитие, но куда деваются эти деньги – никто не знает. Все оседает по карманам чиновников, и даже если куда-то доходит, то только под «своих» и на «свои» проекты.

Бездарное правительство набрало кредитов у МВФ, который начал диктовать свою новую экономическую политику. Были навязаны жесткие условия, которые в конечном счете разрушили экономику страны.

Методично была уничтожена вся индустрия, за бесценок приватизировано всё, что только можно, и порезано на металлолом. Полностью уничтожено сельское хозяйство. Разрушена система высшего образования. Наплодилась масса вузов, которые за мзду выдают дипломы о высшем образовании. Всё, что мы можем предложить на экспорт, – это дешевая неквалифицированная рабочая сила.

В Болгарии население с 9 млн уменьшилось до 7. Молодые пары перестали заводить детей. Кто может – уезжает. Идет разрыв поколений. Огромное количество людей работает на Западе. Детей растят дедушки и бабушки. Дети не видят родителей. Это цена, которую Болгария заплатила за ЕС.

Мы хотели другой жизни, но не такой. Нас жестоко обманули. Нас втянули в этот ЕС, не спрашивая людей. Нас поливают западной пропагандой. Мы надеялись, что, вступив в ЕС, станем жить лучше. Нет! Жить стало невыносимо!

Что получил обычный человек?

Вступление в ЕС выгодно было кучке олигархов, которые заработали на разбазаривании народного хозяйства. Хорошо в Болгарии живут очень немногие. Большинство еле сводит концы с концами.

36-летний фотограф, альпинист и революционер с романтическим именем Пламен, когда в кроткой Болгарии дела пошли совсем туго, совершил публичный акт самосожжения на площади перед мэрией города Варна. В знак протеста против нищеты, коррупции, несправедливости и пренебрежения властей. Если его страна умирает — зачем тогда ему жить?

Эта смерть была не единственной. Еще пять человек вспыхнули живыми факелами в конце мучительной зимы. Среди них — отец пятерых детей 53-летний Венцислав Василев, потерявший работу (судебные приставы должны были описать имущество семьи в счет долга за «коммуналку» — 219 евро за воду), и безработный Траян Петров (ему было всего 26 лет).

«Такого никогда не случалось в болгарской истории! — с горечью восклицает легенда болгарской журналистики Валерий Найденов. — Мы — христианская страна, не знакомая с радикализмом и фундаментализмом. Самосожжения людей — нечто неожиданное и шокирующее. Для христиан вообще политический суицид неприемлем. А у нас нет сомнений, что эти самоубийства — политические. Если вы хотите убить себя, есть масса других, безболезненных способов. При самосожжении человек не умирает сразу — это две недели пыток и агонии».

Что же случилось с Болгарией — когда-то благодатной, процветающей землей? Что случилось с болгарами — самым терпеливым и покладистым народом Европы?

ХОЛОДИЛЬНИК ПОБЕДИЛ ТЕЛЕВИЗОР
«В январе нам пришлось совсем туго, — вздыхает моя подруга Светла. — Люди получили счета за электроэнергию, в два раза превысившие пенсии. Если пенсионер даже перестанет есть, он все равно не сможет оплатить счет». Когда дело дошло до реальной угрозы голода и холода (многие квартиры отапливаются электричеством), десятки тысяч людей по всей стране вышли на улицы. Началась «электрическая революция». Как остроумно выразился один местный политик, «пустой холодильник наконец-то победил телевизор». Невозможно накормить людей речами о «европейских демократических ценностях». Пришла весна — и телевизор, кажется, снова побеждает.

ВЫХОД ОДИН — БЕЖАТЬ ИЗ СТРАНЫ
Гнев опередил осознание проблемы: люди вышли на протест не как граждане, у которых есть ясные ценности, а как разгневанные потребители. Они помахали руками, покричали и утомились.

Болгары предпочитают спасаться поодиночке. Популярна шутка: «У Болгарии есть два выхода из кризиса — терминал 1 и терминал 2 в аэропорту». Молодые, талантливые и упрямые пакуют вещи и бегут без оглядки, оставляя стариков умирать в деревнях. Север страны, где безработица составляет (по официальным данным) 60% (!), обезлюдел. Редкие туристы сравнивают его с чернобыль-ской зоной. За последние 20 лет страну покинули 2 млн человек. Страна потеряла больше людей, чем за две мировые войны, но это не предел. Экономический кризис совпал с ужасающей по масштабам демографической катастрофой. К 2060 году население Болгарии составит всего 5 млн человек, из которых 1,5 млн — цыгане. Болгары как единый народ с древнейшей православной культурой обречены.

«В прошлом году родилось всего 62.000 детей, — говорит тележурналист Иво Христов. — Это самая низкая рождаемость с 1945 года. Болгария тает быстрее всех европейских стран. Хуже результат только у Эстонии. За всю свою 1300-летнюю историю наша страна никогда не была так близка к распаду».

“МЫ ПРИВЫКЛИ ЖДАТЬ, КОГДА НАС СПАСУТ”
- Неужели сейчас хуже, чем под турками? — удивляюсь я.

— Хуже. Демографический и экономический кризисы совпали с моральным разложением. Общество сейчас гораздо глубже развращено, чем во времена турецкого ига, когда народ объединяла идея борьбы за освобождение. А что вы от нас хотите? Болгары — тихий народ, — в глазах у известного публициста Светослава Терзиева мелькают искорки иронии. — У нас пятьсот лет было турецкое иго. Мы привыкли. Потом пришла Россия и освободила нас. Позже мы спелись с немцами, но они оказались плохими союзниками. От них нас освободила Красная Армия. Вместе с ней пришел СССР, который в 90-е годы нас от самих себя освободил. Какое у нас будущее? А зачем о нем думать? Пережили день до вечера, и это неплохо. Болгары привыкли сидеть и ждать, когда их спасут.

КАК ОНИ ДОШЛИ ДО ЖИЗНИ ТАКОЙ
В начале 90-х, когда рушилась империя СССР и распадался на куски восточноевропейский блок, за процессом пристально и торжествующе холодными, жадными глазами наблюдал КАПИТАЛ. Перед монополиями открывались новые захватывающие перспективы. Во-первых, финансовый кризис откладывался на целых двадцать лет. Во-вторых, крушение железного занавеса открывало дорогу к всемирному господству олигархии под соусом «глобализации» и «свободы рынка» (т.н. «Вашингтонский консенсус» 1989 года).

Владельцы транснациональных корпораций потирали руки от удовольствия и предвкушения — перед ними лежали огромные, беззащитные территории с наивным, оболваненным лозунгами о свободе населением. План олигархии был прост, как план какого-нибудь завоевателя вроде Аттилы: территории предстояло захватить, покорить, унизить, разорить, высосать из них все соки, а население обратить в вечное рабство. Да, план был прост, но вот методы — куда более утонченные.

В ту пору мы были так заняты собственной трагедией — развалом Советского Союза, что нас мало заботила судьба восточноевропейских стран. Да, была Польша, которая восприняла крах СССР с ликованием — как избавление от ненавистного русского господства. Но были и такие страны, как братская Болгария, существовавшая за счет сделки века: нефть в обмен на помидоры — и вдруг потерявшая своего поводыря и кормильца.

О, ДИВНЫЙ, НОВЫЙ МИР !
В начале 90-х в страны СНГ, Восточной Европы и в Россию пачками прибывали американские экономические советники и консультанты. Это были прекрасно воспитанные и с иголочки одетые энергичные люди зрелых лет, по взглядам своим все как один — убежденные либертарианцы крайне правого толка. (Либертарианство в экономике — одна из самых бесчеловечных теорий, которая полностью отрицает социальное государство, а также любое вмешательство государства в экономику. По сути, это экономический дарвинизм: пусть в свободной конкуренции выживают сильные, а слабые сгинут.

Государство должно отказаться от финансирования здравоохранения и образования, а заодно и от налогообложения, а пенсионные фонды должны стать только частными. Если вы сами себе не отложили на старость, то пеняйте на себя. А если вы бедный и больной — плачьтесь у дверей благотворительных фондов. Ваши дети — это только ваша проблема, не морочьте голову государству.)

В порядочных странах Западной Европы с сильной социальной политикой либертарианцев в ту пору и близко не подпускали к государственному управлению (их бы затоптали еще боевитые профсоюзы), а в экс-социалистическом краю непуганых идиотов они были в чести. Им не просто аплодировали и смотрели в рот — им еще и платили за консультации. Местные политики стояли перед ними на задних лапках, зачарованные фразами о «рыночных реформах».

РУДА — БЕЛЬГИЙЦАМ, ВОДОПРОВОД — ФРАНЦУЗАМ
«При царе Симеоне II электрораспределительные сети продали чехам, австрийцам и немцам, французам достались водопровод и канализация, а медная руда, по слухам, ушла к бельгийцам, — говорит один из лидеров националистов, Ангел Джамбазки. — Это были тайные условия вступления Болгарии в ЕС. Все старые державы торговались, чтобы подороже продать свое согласие. Благодаря предательству на самом верху Болгарию пустили с молотка».

«С начала 2000-х Болгария жила как веселая вдова после смерти богатого мужа, — говорит журналист Валерий Найденов. — Она распродает дома, земли, все имущество супруга и лет пять живет гораздо лучше, чем прежде. А потом бестолковая баба остается на бобах и просит милостыню на паперти. До 2005 г. Болгария демонстрировала великолепный рост ВВП (учитывались любые сделки купли-продажи). То есть мы распродавали национальные активы, а в ВВП это отражалось как наш доход. Все были счастливы: ах, какие иностранные инвестиции! Власти уничтожили национальную экономическую науку и разогнали серьезные институты. А все исследования по заказу правительства на деньги налогоплательщиков проводят прозападные НПО».

К 2013 году Болгария потеряла 60% рабочих мест, обезлюдела и превратилась в колонию под политическим управлением ЕС. Лучшая в мире помидорная республика даже перестала производить помидоры!

ПОХОРОНЫ БОЛГАРСКОГО ПЕРЦА
В рецепт знаменитого шопского салата нынче входят турецкие (или иорданские) «пластмассовые» помидоры, «болгарский перец» из Голландии и Македонии, лук из Китая и французская брынза. На местном рынке больше нет болгарских томатов, зато завались голландских. 80% всех овощей и фруктов — привозные. Похоронив болгарский перец вместе с помидором, ЕС покусился было на святое — ракию (производство алкоголя в частном секторе), но потом затих. Ясно было, что такого надругательства над чувствами даже робкие болгары не снесут. Ракию (спасение для души!) гонят в домашних кубах — казанках — по всей Болгарии. «Деревня без казанка — как деревня без церкви», — гласит народная мудрость.

СОСЕДИ
«По социологическим опросам, 70% болгарского населения являются русофилами, но при этом Россия проиграла политическую и медийную битву в Болгарии. Парадокс! — восклицает журналист Иво Христов. — Почему Россия уступила Западу? Доминирующие идеи в СМИ вбрасывают так называемые местные think tank («мозговые тресты», «фабрики мысли»), которые финансируются американскими (реже европейскими) фондами.

Все эти институты самоцитируют друг друга и обязательно в своем наименовании имеют что-то «демократическое» — Фонд исследования демократии или Институт либеральных стратегий. Они никогда не афишируют свою проамериканскую направленность». Люди в плену русофобской истерии. Всю арифметику стерли с доски и написали большими буквами

«Энергетическая зависимость от России». Это такая европейская страшилка для детей. И новая болгарская прозападная элита паразитирует на иррациональных страхах. Что такое сегодняшняя Болгария? Это жертвенная пешка на шахматной доске. Ее роль — быть блокирующей пешкой для всех русских проектов. Мы обслуживаем чужие интересы, портим отношения с Россией и теряем деньги за транзит нефти и газа. А американские друзья хлопают болгар по плечу и говорят: «Молодцы, ребята! У вас демократия!» Один болгарский сатирик очень точно определил, что такое демократия: «Это не власть народа — это власть демократов».

Источник

Александр Копысов, 20 августа 2013

Принуждение на диком Западе детей к занятиям сексом с раннего возраста является тягчайшим преступлением перед людьми. У таких детей безсмысленно расходуется жизненная сила, и весьма заметно замедляется эволюционное развитие...



Тюрьма за прогул урока порно в Германии

Автор – patriotka

В Европе, которая на полном ходу мчится в ад, в школьной программе обязательными являются порноуроки. Каким образом абсурд становится нормой? Почему общество допускает, чтобы это, в принципе, стало возможным? Сексуальное просвещение с начальных классов – это не только ещё один вариант развращения детей, но и серьёзный удар по детской психике. Не так давно около десяти подростков-шестиклассников были госпитализированы в ходе такого вот урока в Германии, остальные оказались в предобморочном состоянии.

[ Читать дальше ]

 

 Говорят, лучшее правило в политике - не слишком управлять. Это правило столь же верно и в воспитании.      

 (Жан Поль Сартр)  

У тому, що Росія йде в наступ, сьогодні вже не сумнівається ніхто. У тому, що тактична мета цього наступу — зрив підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, — теж. У щільній димовій завісі суперечливих повідомлень ЗМІ ведуться лише дискусії, як розцінювати перші залпи Москви, що це — сигнальні ракети чи вже розриваються бойові снаряди? 

Отримавши останні зведення від надійних джерел із лінії вогню, ми можемо стверджувати: Росія відкрила перший український фронт. Поки що перший. 

Як свідчать донесення розвідки DT.UA, ще донедавна Росія не розглядала економічну війну як основний засіб протидії зближенню України з ЄС та підписанню асоціації. Кремль був упевнений: перебування Тимошенко у в'язниці — найнадійніша запорука того, що Угоді не відбутися. У тому, що Тимошенко залишиться у в'язниці, Кремль також не сумнівався. І Москва дозволила собі розслабитися. Не так щоб зовсім заплющила очі на наші проєвропейські шури-мури, але, очевидно, вирішила: гаразд, хай нагуляються перед весіллям — з Митним союзом, звісно. 

Проте, стверджують наші джерела, на початку червня Москва отримала приголомшливу інформацію з Берліна: фрау Меркель уже не вважаєтюремне ув'язнення Ю.Тимошенко нездоланною перешкодою для асоціації з Україною і схиляється до підписання Угоди. Прокинулася Москва хутко і, як ви розумієте, не в найкращому гуморі. Негайно провели екстрену нараду, на якій, згідно з інформацією джерела DT.UA, Путін поставив завдання радникові президента РФ С.Глазьєву терміново розробити стратегію недопущення підписання Україною угоди з ЄС і втягування її в МС. 

Глазьєв покликав на допомогу Медведчука, що є не лише багатолітньою довіреною особою Путіна, а й, як стверджують втаємничені, вже рік виконує, на пропозицію… Януковича, роль "зв'язкового" Банкової з Кремлем. Річ у тому, що Віктор Федорович, перебравши на роль конфідента кілька кандидатур — від Льовочкіна і Бойка до Порошенка й Клюєва, — не задовольнився жодною з них. Путін і Янукович говорять "різними мовами", тому їм потрібен перекладач, роль якого інколи й виконує кум президента РФ.

Стратегію тиску на Україну було розроблено в стислий термін і покладено Путіну на стіл. Аналізуючи допущені помилки, в Москві дійшли висновку, що вони вперше програли інформаційну війну Україні. Провівши ретельний моніторинг українського телеефіру, російському лідеру не тільки продемонстрували вражаючу "нарізку" сюжетів основних українських телеканалів про те, який поганий Митний союз і як добре Україні буде після укладення асоціації з ЄС, а й додали список власників цих каналів, а також докладну інформацію про їхній бізнес та зовнішньоекономічну діяльність на 
російському напрямі: і про Пінчука з його трубами та ялтинськими європейськими ініціативами, і про Порошенка з цукерками та "Богданами", який особисто агітує з телеекрану за асоціацію, і про Коломойського, що нахабно поцупив "Укртатнафту", і про Льовочкіна, Фірташа, Ахметова, які наводнили Росію своєю продукцією, проте дозволяють своїм каналам очорняти Митний союз, і про Сім'ю, яка триндить про європейський вибір, але хоче заробити на російських нафтових потоках, — одне слово, про всіх, хто "жирує" за рахунок Росії й відплачує їй чорною невдячністю. 

Кремль був розлючений — не можна так безпардонно кусати руку годувальника. Україну необхідно поставити на відведене їй у МС місце, вдаривши по ряду її економічних стовпів. Б'ючи по найбільших українських товаровиробниках, які експортують продукцію в Росію, Москва має намір створити значні проблеми їхньому бізнесу, тим самим примусивши власників приструнити свої знахабнілі ЗМІ і вимагати від керівництва України відмовитися від асоціації з ЄС на користь Митного союзу. Але й без тиску олігархів українська влада, за задумом, невдовзі мала відчути подих війни навіть у глибокому тилу. 

За деякими оцінками, за сім місяців 2013-го український експорт знизився на 12%, у Росію — більш як на 20%. Якщо ця тенденція триватиме й від третирування українського імпорту РФ не відступиться, то на кінець року Україна може втратити від п'яти до восьми млрд дол. 

Проблеми з бізнесом у найбільших експортерів і платників податків, які формують значну частку як бюджету, так і ВВП, неминуче призведуть до зниження виробництва, зменшення надходжень до бюджету, невиплат зарплат або скорочення робочих місць і… що? Правильно — до зростання невдоволення електорату, який і так не особливо жалує нинішню владу. Одна з цілей Кремля — вибити електоральний ґрунт з-під ніг Януковича у східних та південних областях країни. Як показує російська соціологія, хазяїну Банкової різною мірою довіряє 21% громадян України, а хазяїну Кремля — 42%. Спираючись на ці цифри, в Москві розраховують, що в пошуках винного у різкому погіршенні соціально-економічної ситуації в країні та краху надій на відновлення дружби й любові з Росією кримчани й одесити, харків'яни й запоріжці, луганчани і донеччани вкажуть на того, кому довіряють менше, і в протистоянні Януковича та Путіна підтримають останнього.

Зведення 
з митного поля бою 

Зверстаній у червні стратегії підкорення України порохом припасти не дали. Її реалізацію розпочали негайно. Честь стати першими жертвами випала В.Пінчуку ("Інтерпайп") та С.Таруті (Індустріальний союз Донбасу): 16 липня прем'єр РФ Д.Медведєв оголосив про рішення російського уряду не продовжувати на друге півріччя квоти на безмитне ввезення українських труб. Наступним під згубний для українського шоколаду вогонь стратегічного партнера потрапили П.Порошенко та його "Рошен". 

Про масовану атаку на українських виробників-експортерів широка спільнота дізналася минулої середи. Федерація роботодавців України (ФРУ) повідомила, що з 14 серпня 2013 р. "у профіль ризику системи управління ризиками Федеральна митна служба РФ до перших чотирьох десятків підприємств, які потрапили туди в липні нинішнього року, додала всіх без винятку українських експортерів. При цьому заходи запобігання ризику ще більше посилені". За інформацією ФРУ, російська митниця піддає українські вантажі тотальній перевірці, включно з вивантаженням, перевантаженням та завантаженням їх назад у транспорт. "Усе це призводить до подовження термінів простою вагонів та інших транспортних засобів і, як наслідок, веде до подорожчання або зриву поставок товарів, псування продукції, підриває позиції українських виробників на ринку РФ. При цьому російський ринок для багатьох українських підприємств — критично важливий", — підкреслюють у ФРУ. За підрахунками Федерації, експорт українських товарів до РФ у другому півріччі прогнозувався на рівні 8,5 млрд дол. "Втрати України від описаних дій російської сторони можуть сягнути, залежно від розвитку подій, 2—2,5 млрд дол. тільки в другому півріччі поточного року", — підрахували у ФРУ.

Ситуація з продукцією українських підприємств, які переживають зараз труднощі у спілкуванні з митною службою Росії, трохи інакша, ніж у випадку з "Рошеном", якому офіційно оголосили про заборону на ввезення його продукції й навіть назвали якусь нібито причину. Раптову, небувало пильну увагу ФМС РФ до українського експорту ніхто офіційно ні Україні, ні її виробникам не пояснює.

Уряд РФ офіційно відхрестився від недружніх дій, пояснивши, що рішення про зупинення українського імпорту приймала російська митна служба, зрозуміло — "дикоростуча". У ФМС РФ заявили про розширення переліку необхідних документів і вперто перешкоджають потраплянню української продукції на російський ринок. За свідченнями представників багатьох вітчизняних компаній, чий товар не може пройти розмитнення в РФ, вартові російського митного кордону діють за шаблоном: повертівши в руках сертифікати походження товару СТ1, які дозволяють його безмитне ввезення в РФ у рамках зони вільної торгівлі СНД, висловлюють сумнів у справжності документа й вимагають ще якихось підтверджень, проведення експертизи. А доти пропонують залишити товар на терміналах митниці (на місяць-два), вручаючи прейскурант на послуги зберігання, розвантаження та завантаження. Не подобається такий варіант, треба терміново доставити товар покупцеві? Будь ласка, платіть мито, встановлене для європейських імпортерів (ви ж у Європу хочете, чи не так?) і проїжджайте. Подаватимете в суд? Та будь ласка! Через півроку він винесе рішення, тоді й приходьте. Продукцію деяких українських компаній, наприклад, тих, котрі поставляють у Росію овочі та фрукти, на кордоні з особливою прискіпливістю стали перевіряти й фітосанітарні служби. У деяких, як, наприклад, в "Метінвесту" митниця стала вимагати відбір проб, внаслідок якого порушується цілісність металопродукції. 

Знімальні групи деяких телеканалів мотаються по прикордонних пропускних пунктах, відстежуючи ситуацію. Не виявивши величезних черг із хур, заспокоюють телеглядачів: мовляв, поки що не все так зле. Але річ у тому, що багато великих виробників проводять розмитнення свого товару не на кордоні, а вже на території Росії на митних пунктах у місцях призначення товару. Може, хтось зазирне й туди? Що там відбувається?

І нібито формально нема до чого прискіпатися: росіяни діють відповідно до свого митного кодексу, суворо слідуючи букві, та й духу теж, кодексу та несподівано оголошених підзаконних актів. "Італійський страйк" та й годі: всі ретельно виконують свої обов'язки, чітко додержуються інструкцій, а справа, у нашому випадку — український експорт — стоїть. Ось і в Держдумі пояснюють: жодної політики, просто бюрократичні складнощі, адже Україна — не член Митного союзу, у МС їй було б простіше...

Багато українських експортерів, як, наприклад, "Оболонь", вирішили не випробовувати долі й узагалі призупинили свій експорт до РФ, вичікуючи, щоб подивитися, на які нові митні вигадки підуть росіяни. Чекати, можливо, доведеться довго, адже вигадок, і аж ніяк не тільки митних, у тих заготовлено чимало — ціла Стратегія. Її текст ми й публікуємо в цьому номері. Це наша інформдопомога вітчизняній владі, яка, можливо, зрозуміє, яку контрстратегію розробляти... Не бійтеся обсягу тексту. Прочитайте. Не пошкодуєте.

Чому проспали

А тепер одне з найголовніших запитань: чому Україна виявилася абсолютно не готовою до такого повороту подій? Кажуть, Микола Янович теж дуже нервово переймався ним на останньому засіданні Кабміну. Треба ж! А от за нашою інформацією, ще в лютому В.Януковича поінформували про можливі економічні "санкції" Росії; про те, що країни Митного союзу розробляють нові вимоги до якості продукції; попередили, що необхідно готуватися, у тому числі, й до можливої повномасштабної економічної блокади. Президент, як стверджують наші джерела, поділився інформацією з прем'єром, той нібито відмахнувся, мовляв, не турбуйтеся, усе вирішимо.

На тому, мабуть, обговорення "української стратегії", опрацювання розв'язків можливих економічних проблем із Росією й закінчилося. Хоча тривожні дзвіночки продовжували надходити. І від українських посольств, які свідчили про роботу росіян у країнах Європи зі створення складнощів для підписання Угоди про асоціацію та пропаганду Митного союзу. І від самої Росії, яка попереджала (правда, визнаємо, мляво), що в разі створення ЗВТ із ЄС Україна наразиться на економічні труднощі з боку МС. І від експертів, які не вірили, що Росія так просто "відпустить" Україну. І від бізнесу. До речі, процитована вище заява ФРУ — вже третя.

Проте на Банковій і Грушевського чомусь були спокійні — чи то обманувшись млявістю Росії в зимово-весняний період, чи то повіривши у власний антикризовий геній, чи то покладаючись на звичне "либонь пронесе".

Де були, чим займалися наші розвідка й контррозвідка, незрозуміло. Мабуть, угоду про те, щоб не вести специфічної роботи на території партнера, виконує тільки українська сторона... Куди дивилося наше посольство (посол, до речі, нині у відпустці, хоча, кажуть, перебуває у Москві), за ідеєю, покликане не тільки тримати руку на пульсі двосторонніх відносин, а й уловлювати його найменші зміни? Потужний викид адреналіну в Кремлі всі вони проґавили.

За нашою інформацією, уже в липні, коли в багатьох українських виробників почалися проблеми на митниці, голова ФРУ Д.Фірташ написав доповідну Януковичу, в якій навів витяги з документів Федеральної митної служби РФ, що містять список 49 "ризикованих" українських підприємств, і поінформував про труднощі, що виникли. У зв'язку з чим тільки минулого тижня (!) президент дав доручення РНБОУ координувати роботу з оцінки ситуації та її прогнозування, а також із підготовки заходів у відповідь, оскільки, напевно, нарешті усвідомив, що це питання національної безпеки, а не приватні проблеми приватного бізнесу, як про це привселюдно заявляв перший віце-прем'єр С.Арбузов.

Тільки зараз, мабуть, візьиуться створювати ситуаційну кімнату. Ще тільки в зародку плани відкриття в уряді гарячої лінії для українських експортерів, у яких виникли проблеми з поставками продукції в Росію. Тільки останніми днями департаменти Мінекономіки почали, причому досить мляво — мозковим штурмом це аж ніяк не назвеш, міркувати: а що ж з усім цим робити? І, нарешті, тільки вчора Азаров створив групу (на чолі з віце-прем'єром Ю.Бойком) із врегулювання ситуації. До групи навіть не ввійшов представник МЗС, зате був включений "постпред МС в Україні" В.Мунтіян.

А тим часом у Віктора Федоровича був іще один шанс спробувати запобігти проблемі, що насувалася, або, усвідомивши неминучість, спробувати підготуватися до її мінімізації. Тим більше що до моменту візиту Путіна на святкування Хрещення Русі перші підприємства зі списку "ризику" вже почали зазнавати труднощів. За інформацією наших джерел, жодного ігнорування Путіним Януковича (яке так смакували й вітчизняні, й російські ЗМІ) під час останнього приїзду ВВП до Києва не було. Так, перша їхня зустріч справді тривала 15 хвилин. А потім, як свідчать наші конфіденти, Путін нібито запропонував Януковичу: "А поїхали на круглий стіл до Медведчука". Той відмовився, пославшись на важливі міжнародні зустрічі. "Та й вам не раджу", — сказав Янукович Путіну. Проігнорувавши зауваження, пізніше Путін приїхав до Януковича в "Залісся" з десятком папок стосовно заявлених до переговорів питань. Спілкування двох президентів тривало близько чотирьох годин. Правда, як подейкують злі язики, провести його Віктор Федорович запропонував за... полюванням на куріпок. Тож серйозної бесіди про наболіле не вийшло. "Залісся" Володимир Володимирович покинув, збагатившись двома "новинами" — Янукович добре стріляє, і Тимошенко з в'язниці не вийде навіть після 2015 р.

За інформацією DT.UA, Путін розглядав можливість ще однієї 
своєї зустрічі з Януковичем на ці вихідні. Двом президентам 17—18 серпня компанію в Криму мав скласти казахстанський колега. Але Путіну потрібен був конкретний результат. Оскільки Київ білого прапора поки що не вивісив, візит скасували. Чекають.

У Києві ж намагаються активізувати мозкову діяльність, однак за гострого дефіциту мізків зробити це доволі проблематично. Ну, чому тільки вчора, через місяць (!) після перших тривожних повідомлень з Росії щодо "Рошена", українська делегація вирушила до Москви з'ясовувати стосунки з паном Онищенком? І наскільки професійна й широкопрофільна ця група "швидкого" реагування? Чому тільки минулого четверга свіжоспечений постпред України при Євразійській економічній комісії В.Суслов промимрив, що в п'ятницю, 16 серпня, в Суздалі, куди вилетіла делегація на чолі з віце-прем'єром Бойком, спробує (!) в робочому порядку включити до порядку денного ЄЕК питання про проблеми із проходженням українських товарів через митний кордон Росії. "Наскільки це вдасться зробити, сказати складно. Поки що на порядку денному це питання не стоїть", — "порадував" чиновник. Чому воно там уже не стоїть, якщо проблеми в наших експортерів почалися ще в середині липня?

Та тому, що владі це було не потрібно. Бо вона вважає, що це особисті проблеми пінчуків, тарут, порошенків, коломойських і інших великих грошових мішків. Бо досі Азаров і Арбузов, за нашою інформацією, віддавали вказівки міністрам "не підтримувати!", дуже вибірково допомагаючи лише тим, хто зміг зацікавити Сім'ю чи то часткою у бізнесі, чи то ще якимись "вагомими аргументами". Бо в Сім'ї лише два завдання — утримати ситуацію до виборів і зберегти власні доходи. 

Та тільки наші недалекоглядні й недалекі "пастухи" не розуміють, що слід не тільки пестити й плекати вгодовані отари українського бізнесу, які вони безбожно стрижуть і доять, а й захищати поголів'я від північних варягів. Інакше стригтимуть й доїтимуть їх інші.

Янукович ніяк не визнає, що головна небезпека для його влади й майна — не Тимошенко, а Росія. Прийшовши до влади й боячись втратити симпатії основного електорату, він загравав із Кремлем, замість навантажити найкращі мізки країни розробкою довгострокової стратегії відносин зі стратегічним сусідом. Цього не зробили навіть тоді, коли ці відносини стали розжарюватися. Хоча заради справедливості зазначимо: а кого навантажувати? Арбузова? Прасолова? Кожару? Смішно. Хоча, напевно, все-таки трагічно. Для країни, державна машина якої неефективна навіть у мирний час. Що вже казати про надзвичайний економічний стан.

Прокинувся — подумай, 
що ти зробив для України

Ці слова екс-президента РФ Б.Єльцина нині мають стосуватися кожного українського політика, чиновника, бізнесмена, журналіста й громадянина.

І все-таки, що Україна може зробити в ситуації, що склалася? Ось найелементарніше. 

— Негайно запустити ситуаційний центр, де групи експертів і юристів зможуть вести пошук рішень і напрацьовувати комплекс відповідних і превентивних заходів.

— Безумовно, нинішні українські проблеми мають стати предметом міжнародного розгляду. Як вважають багато експертів, Київ повинен звернутися до СОТ, членом якої є й Росія. Як свідчать наші європейські співрозмовники, Україна може розраховувати на солідну підтримку Євросоюзу в рамках організації. Здається, не залишаться осторонь і США, й інші члени СОТ, оскільки Росія — єдина за всю історію країна, яка почала порушувати правила організації (причому не тільки щодо України), не пробувши в її лавах навіть року. І хоча офіційно Росія поки що не пояснила своїх дій на українсько-російському митному кордоні, її методи — явне обмеження торгівлі, а відтак мають стати предметом розгляду СОТ.

— Слід попросити термінових консультацій і з Єврокомісією, адже це через своє прагнення підписати асоціацію з ЄС українська економіка опинилася в зоні російського прицільного вогню. Але одночасно слід максимально виконати пункти "списку Фюле", щоб до листопада не залишилося заборгованостей із "домашнього завдання".

— Варто звернутися й до Пітерського арбітражу зони вільної торгівлі СНД, адже вільною нашу торгівлю з Росією нині не назве ніхто.

На меморандумі, підписаному країнами-гарантами після відмови України від ядерної зброї, серйозно зупинятися не будемо, оскільки навіть у часи "газової війни" 2009-го ніхто не спробував скористатися його механізмами, до слова, доволі ефемерними.

— Ряд експертів вважає, що слід запроваджувати дзеркальні заходи щодо російських виробників, обмеживши їхній експорт в Україну. Так, від цього постраждають і українські підприємства, але на війні без втрат не буває. Тим більше на війні нервів. Насамкінець, грузинам вдалося ж вистояти...

— Чудовий об'єкт для пильної уваги — ЧФ РФ у Криму.

— А що, коли зупинити прокачування російського газу, наприклад, засумнівавшись у його російському походженні або визнавши його якість не відповідною українським стандартам? Євросоюз збуриться? Так треба ж виводити наші проблеми на міжнародний рівень. Гадаєте, жартуємо? Ні, почули цю пропозицію від досить серйозних людей. "На війні як на війні", — кажуть вони.

Ми ж вважаємо, що витримати цю "психічну атаку" можна тільки об'єднавшись. Повинні консолідуватися українські олігархи, адже очевидно, що час, коли проблеми можна було розв'язувати індивідуально, за принципом "кожен сам за себе", минув. Спільна загроза має згуртувати й спонукати до вироблення плану скоординованих дій.

Має мобілізуватися й українське суспільство. Так, Росія — наш сусід і партнер, який називається стратегічним. Але поводиться вона не по-сусідськи й вже тим більше не по-партнерськи. Невже для когось це все ще не очевидно? Українська інтернет-спільнота вже вибухнула закликами до співгромадян не купувати російських товарів. У нас для цього не менше підстав, ніж в американців і європейців, які демонстративно виливають останніми тижнями на асфальт російську горілку.

Росія навряд чи очікує від України дієвої відсічі. І тому, що не гірше за нас із вами знає ціну українській владі — її інтелекту, професіоналізму й патріотизму. І тому, що останні півтора десятка років Київ реагував на всі підступи Москви або жалюгідною посмішкою Ванюкіна, або злісним шипінням — не більше. Україна так і не сподобилася задіяти Меморандум про гарантії її безпеки, звернутися в Стокгольмський арбітраж, змарнувала можливість розв'язати багато своїх економічних проблем із Москвою в рамках СОТ на етапі вступу туди Росії.

У переддень Дня незалежності громадяни, влада, опозиція, журналісти, "третій сектор" мусять вирішити, яка Україна нам потрібна. "Подарункова" чи справжня. Яку треба заслужити і яку треба обстояти. 

http://gazeta.dt.ua/internal/rosiyskiy-plan-osmisleniy-i-neschadniy-_.html