хочу сюди!
 

Таня

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 44-48 років

Замітки з міткою «українське»

Родіна чи Батьківщина?

Напрочуд теплий листопад. Не памя"таю такого.
Добре. Дуже добре. Я здивований.

Ну оце якщо зробити кому життя нестерпним, то навіть палкий патріот спробує кудись втекти. Навіть якщо життя не небезпечне, а просто злиденне. Економічна історія людства знає. 
Українці мігрували до Америки ще за царського уряду. Хоч це було не найгірше у житті українців.

У нас мова насамперед про оккуповані українські територіі. Якщо там навіть спілкуватись українською, та обговорювати політику не на користь кремля - це загроза життю та волі..
Але бува, що й рідний уряд "потурбується".

Без приципів?

Корчинський казав, що половина, чи більшість людей не має переконань. Наприклад, Янукович не любив ні Росію, ні Україну. Тількі гроші та владу. 
Навіть колись придушив начаток сепаратизму у Криму, розігнавши російських козаків. Та загравав з Європою.

Якби Ківа помер десь у році 2015му, чи 2016му, то його б ховали з почестями українського націоналіста.
Хм! А якже бути з Тарасом Чорноволом, якиий терся з "регіоналами", а теперь почав за Україну хворіти?
Розчинилась невідомо де патріотка Савченко. Яка колись бажала підірвати Раду. Хоча ні, кажуть "пєрєковалась" та воює.
А як зелеботи?
Такі люди, каже Корчинський, діють та розмовляють за обставинами?

Така ж картина на рашкє. Там демократи зненацька перетворились у нацистів. Але тут зась всіх об"єднує ненависть до України. Вона мабуть сильніша.
Навіть у того, що закликав прокинувшись, зробити перше питання "А что ти сдєлал для Украіни?"

А чи може людина просто має право на помилку у політичному житті? Це я про самих громадян України.
Ото таке.

Середина літа за календарем.

Але таке відчуття, що закінчується. На початку серпня мабуть вже почне жовтіти листя. Протяги холодшають поступово.
Міських метеликів не бачив мабуть з початку війни.
Чи буде змінюватись мікроклімат міста через зниження води у Дніпрі?
Через війну давно не бачив просто жита в  степу. Тепер розумію, як це красиво, жито у степу.

 

Цікаво, що президенти України...

...до вибрання майже не знали української мови (крім Ющенка), якось швидко вивчали її.
І тільки один дурень серед верхівки так и не вивчив за 20 років. Це анекдотичний Азіров. Власне з цим він і війшов в історію. Оце мабуть і є справжній лінивий руцький.
А була, пам"ятаю, невеличка категорія учнів у школі, яких звільняли від вивчення національних мов. Це сім"ї радянських офіцерів, кажуть. Чи хто?

Тут були сєпари та руцкємірци...

...залишили свої високодуховні скрєпи. 



Що подивитися з українського кіно?

Тривалий час "своє кіно" в українців асоціювалось з радянським чи російським кінематографом. З початком війни на Сході гостро постало питання: чим же замінити оте "своє кіно", яке виробляє країна-агресор.

За останній рік українське кіно зробило значний прогрес у створенні нового, вже свого, українського, продукту. Але варто пам’ятати, що вітчизняний кінематограф має столітню історію — українські стрічки творили і в жорстку сталінську добу, і в буремні для молодої України 90-ті роки.


Плем`я

Драма Мирослава Слабошпицького про глухонімих підлітків та їхню тяжку долю в інтернаті. Стрічка відзнята мовою глухонімих без дубляжу чи субтитрів, а головні герої фільму не професійні актори, а звичайні підлітки.

Фільм отримав багато позитивних відгуків критиків, зокрема Гран-прі у паралельній конкурсній програмі "Тиждень критики" на Канському кінофестивалі. А американське видання Rolling Stone назволо "Плем’я" найпотужнішою за впливом на глядачів стрічкою 2015 року.



Незламна

Українсько-російський історико-драматичний бойовик про українську жінку-снайпера.

В основу стрічки лягла реальна історія легендарної Людмили Павличенко. Просто зі студентської лави Київського університету Шевченка дівчина вирушила на фронт і стала живою легендою. Пізніше вона відвідала США, де познайомилася з першою леді Елеонорою Рузвельт. А в Конгресі Павліченко виголосила полум'яну промову, за 2 місяці після якої було відкрито Другий фронт.

Зйомки проходили в Україні, зокрема у Києві, Севастополі, Одесі та Кам'янці-Подільському. Саундтреком стала пісня "Океану Ельзи" "Обійми".



Поводир

Історична драма Олеся Саніна про трагічну долю українських кобзарів у часи сталінських репресій. Гаслом фільму є фраза: "Заплющ очі — дивись серцем". Одну з головних ролей у стрічці зіграла українська співачка Джамала. Вона записала і саундтрек до фільму.

Фільм глибоко проникав у свідомість українців. Багато хто, виходивши з кінотеатру, не міг опанувати емоцій кілька годин.



Іван сила

Дитячий фільм режисера Віктора Андрієнка. В основі фільму — книга Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу". Це історія українця, який виборов титул найсильнішої людини світу 20 століття. Головну роль зіграв український силач Дмитро Халаджі.



Тіні незабутих предків
Молодіжний трилер Любомира Левицького. Фільм базується на давніх українських легендах, а усі зйомки відбуваються в українських Карпатах. До речі, оператором став американець Марк Еберлі, відомий своїми роботами у фільмах "Сутінки", "Небесний форсаж", "Гордий американець" тощо.


Параджанов

Біографічний фільм про легендарного українського і вірменського режисера Сергія Параджанова. Попри критику радянської влади та навіть тюрму, кіномитець залишився вірним собі і продовжував творити. Цей фільм також був висунутий від України на премію Оскар в номінації "найкращий фільм іноземною мовою".



Той, хто пройшов крізь вогонь

Військова мелодрама Михайла Іллєнка розповідає про долю радянського льотчика, який став вождем індіанського племені. Стрічка містить багато містичних і навіть казкових сцен, притаманних фільмам Михайла Іллєнка. Прослідковується зв'язок з іншою роботою Михайла Іллєнка — "Фучжоу".


Наступне Запоріжжя?

Нечебто так, але ознаки поки слабкі.
Деякі. "А нафіга ж ми рейки з вулиць прибрали"?
"А чому техніка лише на Київ пре? Вони, що тількі столицю збираються захищати?".
Як кажуть "У паніки очі великі".
Ну нехай.
Аби ствольна арта не діставала до міста.
Бо тоді зовсім пагано буде.

Чи вистачає техніки ворогові, не знаю,
 а от мобіків може бути ще досхочу.


Графік вимкнення...

3 години немає світла. 6 годин є. Запоріжжя.
Але кажуть, що це нормально в порівнянні з Київом, Харьковим та Одессою.
Не знаю, як поділять грудневий пакет військової допомоги протиракетної оборони.
Сподіваюсь, нам щось перепаде, бо Дніпрогес прямо у місті.
Якось моторошно через це.
Розіб"є плотину - затопить багато чого нижче по Дніпру.
Таке було під час 2ї світової.



Кияни є? так було, чи ні на початку війни?

"...ну я был в Киеве от начала войны и до конца марта. засыпал и просыпал под вот это все что летело. 
да магазины первые пару три дня ушли в оффлайн, потом собрались и все заработало. да первый день был ажиотаж. да разбирали с полок. потом все успокоилось и не было очередей. 
то что кто-то там ел сухую мивину и пил урину, это только говорит об его организаторских  и умственных способностях. ибо с ноября месяца 2021г. все четко понимали что будет большая война, и что как минимум можно и нужно сделать запас продуктов и кинуть пару три куска мяса в морозилку. а вот этот пздеж про Киев, не верьте. бо после победы они наперебой будут рассказывать как ракеты зубами ловили и орков голыми руками уничтожали.

- Ну, скажімо так. Дуже залежало від того, де ти живеш. Наші родичі під Гостомелем практично зразу були заблоковані і магазини накрилися. У них були запаси, на яких вони протрималися 2 тижні окупації.
Ми живемо в такому районі, де магазини намагалися працювати і був можливий підвіз. Моя подруга живе на Борщагівці, в частині, яка ближче до Ірпіня, там була срака. Вони діставали продукти практично партизанськими вилазками.
Не всі були готові до великої війни.

- мівіна пропала бо завод розхярєли. розпродали залишки і всьо. потім вже у березні почав просідати асортимент бо не було імпорту, але то справа інша.

- Зачем рассказывать басни тем,кто никуда не выезжал? Тут таких около миллиона наберётся. Ситуации по районам были абсолютно разные. Но дефицит простого хлеба был минимум 3 дня везде.

лять, я жив в 20км від Гуляйполя, де 1 березня прийшли росіяни, зараз там лінія фронту і світла немає з 2 березня. Люди все одно готували собі їжу з чого було. Я теж готував і не буду пздіти, що жив однією мівіною. Світла там немає і зараз, 9 місяців вже..."