Як повідомляли засоби масової інформації, Генеральна прокуратура Україна вирішила провести слідчий експеримент по відтворенню бійки між міністром внутрішніх справ України Юрієм Луценком та міським головою Києва Леонідом Чернівецьким.

На прохання (і офіційно – за дорученням) в експерименті замість Луценка братиме участь його товариш – Віталій Кличко. Думаємо, що після цього більше не треба буде проводити аналогічних експериментів і кримінальну справу, порушену київською прокуратурою, можна буде відразу закрити.

(З народного гумору – Полтавщина, 2008)

На каких автомобилях ездят новоиспеченные министры правительства Тимошенко и что они пишут в своих декларациях?

Предлагаем вам ироничный взгляд на правительственные автомобили:

У самой Юлии Тимошенко, по данным декларации, личного автомобиля нет. Однако она, как подобает премьер-министру, пользуется служебным бронированным Mercedes и ездить предпочитает на заднем сидении. Настоящая женщина – за руль автомобиля не рвется, ей всю страну подавай.

У первого вице-премьер-министра Александра Турчинова тоже собственного автомобиля якобы нет, то ли не заслужил еще, то ли его Тимошенко на работу подбрасывает – неизвестно. Зато у его семьи есть Nissan Patrol – отличный автомобиль, можно даже на охоту ездить.

Вице-премьер по гуманитарным вопросам Иван Васюник сегодня передвигается на автомобиле Nissan Murano с мотором объемом 3,5 литра. Он действительно подходит ему по темпераменту – быстрый, мощный, и дизайн вполне современный.

Вице-премьер по вопросам евроинтеграции Григорий Немыря, опять-таки по декларации, собственного автомобиля не имеет. Судя по биографии, господин Немыря очень любит находиться за пределами Украины, а далеко ездить на автомобиле дискомфортно. Авиатранспорт подходит лучше всего.

Министр внутренних дел Юрий Луценко. Информация о владении или не владении транспортными средствами в открытых источниках отсутствует. Кому, как не министру внутренних дел, заниматься конспирацией.

Министр иностранных дел Владимир Огрызко имеет в распоряжении «правильный» немецкий автомобиль BMW 318. И «Москвич» – наверное, он ему дорог как память.

Министр юстиции Николай Онищук вряд ли сам сядет за руль. Собственных автомобилей не имеет. Но, возможно, из него получится хороший гонщик, способный заменить Михаэля Шумахера, по крайней мере он обладает хорошими лидерскими качествами. Члены семьи располагают автомобилем Cadillac SRX.

Министр финансов Виктор Пинзеник является поклонником автомобилей марки Toyota. У него их два. Надежность и стабильность, похоже, для него главные ценности как в финансах, так и в автомобилях.

Министр экономики Богдан Данилишин, по официальным данным, собственного автомобиля не имеет. Да и некогда доктору экономических наук, профессору, автору более 150 научных работ руль крутить. Наука отнимает много времени и сил.

Министр аграрной политики Юрий Мельник. Является владельцем Mercedes 1986 года выпуска. Хочется, чтобы новый министр помог приобрести крестьянам технику, которая прослужит не меньше, чем его собственный автомобиль.

Министр топлива и энергетики Юрий Продан автомобилей не имеет, зато члены семьи располагают автомобилями Nissan X-Trail и Toyota Land Cruiser. Естественно, расход топлива мало волнует семейство Продан.

Министр угольной промышленности Виктор Полтавец. Автомобилей, оформленных на свое имя, не имеет. Но если настоящий шахтер, имеющий отличную репутацию среди своих коллег, купит «Москвич» или «Волгу», вряд ли это кого-то удивит.

Министр охраны окружающей природной среды Георгий Филипчук информацию о наличии автомобилей у себя либо у членов семьи не распространяет. Автомобили загрязняют воздух, не может же человек в его должности открыто ними пользоваться.

Министр по вопросам чрезвычайных ситуаций и делам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы Владимир Шандра своего транспортного средства не имеет. Когда человечество научится использовать атомную энергию для передвижения по дорогам общего пользования, ему все же придется купить такой автомобиль. Возможно, из любопытства, ведь он выпускник Обнинского института атомной энергетики.

Министр промышленной политики Владимир Новицкий является владельцем автомобиля BMW 525. Он человек скрытный, как большинство людей, любящих BMW еще со времен перестройки.

Министр транспорта и связи Иосиф Винский является владельцем автомобилей Renault Safrane и Nissan Patrol, члены семьи имеют автомобиль Volkswagen Polo. Парк автомобилей немаленький – должность обязывает. Господину Винскому можно посоветовать приобрести хороший броневик и пару БТР для охраны. Очень уж опасная должность – министр транспорта и связи.

Министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Алексей Кучеренко является владельцем гидроцикла Bombardier. Наверное, господину Кучеренко, с его активностью и темпераментом, просто невыносимо стоять в пробках. Благо Днепр пока свободен.

Министр регионального развития и строительства Василий Куйбида: согласно предоставленной декларации, ни он, ни члены его семьи не имеют автомобилей. Каким образом без автомобиля развивать регионы, остается загадкой. Может, он предпочитает путешествовать на поезде?

Министр труда и социальной политики Людмила Денисова является владелицей автомобиля Audi A6, у членов семьи есть Rover, MINI Cooper и Volkswagen. К прекрасной внешности госпожи Денисовой идеально подошел бы розовый кабриолет. Надеемся, в ближайшем будущем она сможет его приобрести.

Министр образования и науки Иван Вакарчук. Собственного автомобиля, по официальным данным, не имеет. Согласно неофициальной информации, это единственный ректор, который за 17 лет работы в Львовском государственном университете ни разу не брал взяток.

Министр культуры и туризма Василий Вовкун своих автомобилей не имеет, но в его семье есть Skoda Octavia и Toyota Camry. Учитывая его особую любовь к неординарным постановкам, он будет первым, кто купит недавно нашумевший летающий автомобиль.

Министр здравоохранения Василий Князевич передвигается на автомобиле Skoda Octavia. Какой автомобиль – такое и здравоохранение.

Министр по делам семьи, молодежи и спорта Юрий Павленко, согласно предоставленной декларации, автомобилей не имеет. Ему, как самому молодому министру, вероятно, придется в ближайшем будущем приобрести автомобиль, негоже молодежи пешком ходить.

Министр обороны Юрий Ехануров ездит на автомобиле Toyota Prado. Автомобиль, пожалуй, единственное свидетельство его принадлежности к касте военных.

V.I.P.

Как не крути - Юля получается...
Кто будет следующим Президентом Украины?

Кто победит?

30.01.2008___ Віктор Чивокуня, Брюссель-Київ, УП Юлія Тимошенко завершила свій брюссельський вояж... зустріччю з керівником державної митної служби і молодим мільйонером Валерієм Хорошковським. Він не входив до делегації, а приїхав до бельгійської столиці, щоб разом з прем’єркою повернутися додому. Які нагальні проблеми змусили Хорошковського зірватися з Києва заради зустрічі з Тимошенко – так і залишилося загадкою стосунків цих двох політиків.

Другий день перебування в столиці Євросоюзу Тимошенко продовжила в ритмі першого – одна зустріч змінювала іншу з інтервалом, потрібним рівно для того, щоб пройти з кабінету в кабінет. Остаточно графік зламався в зв’язку із поїздкою до генсека НАТО, на яку все-таки наважилася Тимошенко.

Єврокомісар Беніта Ферреро-Вальднер вважається прототипом Тимошенко в європейській політиці. Вона так само завжди модно вдягається у найдорожчих бутіках Брюсселю, чим виділяється з сірої маси бюрократії, яка квартирується на площі Шуман.

Сказати, що ці жінки знайшли одна одну, буде перебільшенням. Ферреро-Вальднер аналогічно жваво реагувала на репліки Януковича півтора роки тому. Тільки Тимошенко, на відміну від Януковича, не комплексувала в її присутності.

Новий український прем’єр заявила за підсумками зустрічі, що Україна хоче залучити допомогу Заходу для розвитку газотранспортної системи.

– Така конференція донорів відбудеться найближчим часом і дасть можливість Україні отримати серйозну допомогу, - сказала Тимошенко. – Я знаю, що Європа підтримує проект "Набукко", однак ми пропонуємо їм ретельніше розглянути проект "White Stream", бо він більш ефективний.

У цей час Тимошенко говорила про спорудження нового газопроводу з Середньої Азії в обхід Росії. Вона потрапила "в струмінь": у Брюсселі, як і в Києві, також є актуальною тема, як уникнути залежності від Москви.

Один із проектів – газопровід "Набукко", який пропонують прокласти територією Туреччини, офіційно підтримується Євросоюзом. А "White Stream", про який говорила Тимошенко, є тільки гіпотетичною ідеєю.

Утім, на всіх зустрічах з профільними чиновниками у Брюсселі Тимошенко порушувала тему спорудження газопроводу "White Stream".

Зацікавленість Євросоюзу в цьому проекті може збільшитися, оскільки "Набукко" пропонується прокласти через нестабільні регіони Туреччини та близько до Іраку, досі охопленого війною.

Зате у "Набукко" є кілька великих переваг. По-перше, він може допомогти інтегрувати Туреччину в Євросоюз. По-друге, він не потребує труби через Чорне море, що його значно здешевшує. "Набукко" має перейти з азійського континенту на європейський в районі проток Босфор і Дарданелла.

У "White Stream" є свої проблеми. За розрахунками, труба має іти з регіону Каспію територією Азербайджану, Грузії та України. Жодна з цих країн не має перспективи членства в Євросоюзі, тому для чиновників ЄС морально важко погоджуватися на проекти, які потребуватимуть інвестицій за межі їх об'єднання.

Крім того, шлях "White Stream" має лежати по дну Чорного моря, що потягне за собою значно більші інвестиції та довший термін реалізації. Тоді як питання диверсифікації Євросоюзу треба вирішувати вже зараз.

Можливо, тому оптимізм Тимошенко не поділяла Ферреро-Вальднер.

– Трохи зарано говорити про ці питання, - сказала єврокомісар, яка не хотіла освячувати прожект, який не пройшов верховного схвалення ЄС. – Можу сказати лише, що Євросоюз у рамках "політики сусідства" з Україною має можливість здійснювати інвестиції.

А про переваги "White Stream" розповіла сама Тимошенко вже на шляху до Києва в літаку.

– Я думаю, тему "Набукко" ми дотиснемо, - сказала вона, зітхнувши чи від втоми, чи від складності питання. – З економічної точки зору "Набукко" і White Stream – це непорівнювані речі.

На думку Тимошенко, Україна має значні переваги перед Туреччиною.

– У нас є те, чого немає в турків – уся інфраструктура для будівництва газопроводів, - сказала вона.

– Але по "Набукко" вже процес пішов! – зауважили журналісти.

– У них там "процес пішов" приблизно так само, як і в нас. Поки ідуть тільки концептуальні опрацювання. Їм, щоб побудувати всю логістику, треба вкласти ще більше грошей, ніж у спорудження самої труби. А у нас це вже все є, - заявила Тимошенко.

Політичні модниці: Юлія Тимошенко і Беніта Ферреро-Вальднер. Фото О.Прокопенка

Після зустрічі з Ферерро-Вальднер у Тимошенко відбулися переговори з торговим комісаром Євросоюзу Пітером Мендельсоном.

Україна разом зі вступом до Світової організації торгівлі, який має відбутися в лютому, отримає право почати переговори про створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом.

Скільки років не вмовляли українські дипломати брюссельських колег не пов'язувати ці питання, однак зрушень не було. Тепер, разом зі членством в СОТ, у Євросоюзу зникнуть формальні причини блокувати це питання.

– Але досвід показує, що такі переговори тривають довше, ніж зазвичай, - попередив Мендельсон на брифінгу з Тимошенко.

Скориставшись нагодою, українські журналісти звернулися до Тимошенко в зв’язку з наміром Ющенка звільнити керівника "Ощадбанку" Анатолія Гулея. Тимошенко, вислухавши питання, мовчки зітхнула.

– Я можу дати найвищу оцінку роботі Анатолія Гулея. Я щодня спостерігала, як він у надзвичайних умовах ажіотажу організовував роботу "Ощадбанку". І звільняти за те, що працюєш 20 годин на добу – це несправедливо, - заявила Тимошенко.

Зі слів прем’єра було зрозуміло, що вона не здасть банкіра, який організував механізм повернення заощаджень, що автоматично вилилося у нарощування рейтингу глави уряду.

– Я переконана, що під час особистої зустрічі я дам президенту об'єктивну інформацію про роботу "Ощадбанку" і його керівника, - заявила Тимошенко.

Третє та останнє питання на брифінгу Тимошенко і Мендельсона стало несподіванкою для всіх присутніх.

– Пані Тимошенко, ваше прізвище згадується в зв’язку з судовими слуханнями у Каліфорнії та Вашингтоні по відмиванню коштів Лазаренком. Чи не відчуваєте ви незручності у переговорах з європейськими партнерами в зв’язку з цим?

Автором цього була дівчина української зовнішності, на бейджику якої значилося прізвище "Кичигіна". Це була донька редактора видання "2000", ідеологічні уподобання якого відомі з часів темників Віктора Медведчука.

Тимошенко явно не очікувала, що питання про її минуле наздоженуть її в Брюсселі.

– Десять років тому... Вже давно доведено, що абсолютно всі ці речі не відповідають дійсності. – Тимошенко на секунду зупинилися, але потім вирішила продовжити. – Саме завдяки таким провокаціям і боровся зі мною режим Кучми!

Але і цього було їм мало.

– Україні та всьому світу вже зрозуміло, що наша команда успішно займається антикорупційними програмами і робить це краще, ніж будь-хто інший, - заявила Тимошенко.

Донька Кичигіна також попросила Мендельсона прокоментувати, чи зручно йому вести переговори з таким прем’єр-міністром. Але єврокомісар не став поширюватися.

– Я дивлюся в майбутнє, а не в минуле, - сказав Мендельсон, який так і не зрозумів, що він робив на цьому брифінгу.

На відміну від решти бюроктатів ЄС, Мендельсон не проявляв до Тимошенко жодних емоцій

Верховний комісар Євросоюзу Хав'єр Солана зустріч з Тимошенко організував у формі ланчу, а спільний підхід до преси – у форматі обміну лестощами.

– Я впевнений, що енергії прем’єр-міністра буде досить, щоб рухати Україну вперед, - заявив Солана.

– Ви – великий і сильний друг України, - відповіла йому Тимошенко, зробивши руками жест, явно полестивши мускулатурі Солани. – Я хотіла би вам подякувати за все, що ви робите для України всі ті роки, поки триває наша дружба!

Тимошенко обійняла його за плече, а Солана почервонів, розплився в усмішці та протягнув українському прем’єру долоню з такою безпосередністю, що на його обличчі буквально читався заклик "дай п’ять!"

Ті, хто дивився серіал "Веселі яйця" і пам'ятає такого героя, як "Хав'єр Соланич", зараз би точно побачили в бородатому іспанці саме "Хав'єр Соланича" – рубаху-хлопця, який не завершить речення, якщо там не буде семиповерхових компліментів.

Можливо, в цей момент Солана навіть шкодував про мізансцену, яка виникла в європейських коридорах у часи перебування Тимошенко в опозиції. Тоді Солана не хотів з нею зустрічатися в присутності преси і кликав вийти з кімнати, де зібралися журналісти, аби уникнути фотографування. Бо Тимошенко гарантовано би використала знімки для самопіару.

Знаючи про теплі стосунки Солани і Ющенка, Тимошенко вирішила поспілкуватися з українським президентом і за допомогою європейських посередників.

– Я би хотіла зупинитися на питанні, яке мені ставлять на кожній зустрічі, і я його вперше тут озвучу, - заінтригувала Тимошенко.

За словами керівниці уряду, її скрізь розпитувати про стабільність демкоаліції в Україні, співпрацю президента, Верховної Ради та уряду, бо це все виводить на третє питання: "Чи здатна Україна створити фундамент для реформ – довготривалу стабільність?"

– Я кажу "так" на всі три питання, - послала Тимошенко привіт Ющенку з Бельгії. – "Так" стабільності демократичної коаліції, "так" гармонійним стосункам президент-парламент-уряд і "так" стабільності для реформ".

Таким чином Тимошенко задала рамку, яку Банковій буде складно поламати. В очах європейської публіки вона запам’ятається як налаштований на дружбу з Ющенком союзник. А щоденні конфлікти в їх роботі з Брюсселю будуть непомітні.

Тимошенко змушувала Солану червоніти

Те ж саме Тимошенко повідомила і в інтерв’ю каналу "Євроньюс", яке було записано у студії просто всередині Європейської комісії.

– Ваш премьер-министр – фактурная женщина, узнаваемая, она с косой на голове, - поділився з автором цих рядків російський журналіст, який брав інтерв’ю у Тимошенко. – Тут до сих пор все помнят оранжевую революцию. Если премьер-министра, например, Словении в Евросоюзе мало кто знает, то Тимошенко легко узнают.

Він виявився непогано поінформованим про лінію конфлікту в українській політиці.

– Как складываются ваши отношения с Виктором Ющенко сейчас? – запитав він у Тимошенко.

– Мы имеем единую команду при власти, - дивлячись просто в об’єктив і не моргаючи, сказала Тимошенко.

Вона продовжила:

– Такое единство впервые в Украине! А ведь после Майдана нам досталось парламентское большинство от старой власти. Поэтому так тяжело складывались все обстоятельства после революции! - пояснила Тимошенко, що, виявляється, от у чому були причини негараздів її першого уряду.

Схоже, російський журналіст знав дещо і про передвиборчі обіцянки Тимошенко. Зокрема про те, з ким вона піде в коаліцію, а з ким – за жодних умов.

АУДІО:

ТИМОШЕНКО НЕ ВИКЛЮЧАЄ КОАЛІЦІЮ З ЯНУКОВИЧЕМ

– Может такое произойти, чтобы в одну коалицию объединились Партия регионов и Блок Тимошенко? – запитав репортер "Євроньюс".

– Может, но на условиях нашей команды, - несподівано сказала Тимошенко.

Очевидно, що це була найсенсаційніша заява Тимошенко в Брюсселі. Її відповідь кардинально відрізнялася від того, що вона казала увесь 2006-2007 рік.

Тоді лідерка БЮТ виголошувала одну-єдину формулу: бути в опозиції до Партії регіонів – або в коаліції, але без Партії регіонів. Тепер же Тимошенко не виключала союзу з тими, кого вона в Україні інакше, як "кланами", не називає.

Треба бути зовсім наївним, щоб повірити, що Тимошенко це сказала просто так. Вона ясно давала зрозуміти Банковій, що керована з секретаріату президента "Наша Україна" не має монополії на право створювати коаліцію з нею.

– Наши условия – это внедрение 20 пунктов детенизации политики и экономики. Если Партия регионов на это готова – то welcome! Как говорят, добро пожаловать! - сказала прем'єрка.

Зупинившись на секунду, Тимошенко додала:

– Но, судя по действиям, которые Партия регионов совершала при власти... К сожалению, как клановый бизнес, так и политики не готовы к таким прозрачным условиям жизни. Поэтому мы с ними строим сотрудничество, но по европейским стандартам, как власть и оппозиция…

Тому, зазначила Тимошенко, проводити "20 ініціатив прозорості" їй доведеться самостійно.

– Эти инициативы будут проходить очень сложно. Каждая детенизация задевает массу интересов. Мне никогда это легко не удавалось, но всегда удавалось! – cамовпевнено заявила Тимошенко.

– Какие выгоды может извлечь Украина от вступления в НАТО? – запитав журналіст. – Украина ведь тоже стучится в его двери!

– Для Украины это очень сложный вопрос, - знову сказала Тимошенко так, що наче дуже шкодує про свій підпис до генсека Альянсу. – Вопрос вступления в НАТО разделяет наше общество...

Однак Тимошенко пообіцяла те ж саме, що обіцяв Янукович у вересні 2006, але так і не зробив.

– Сейчас в Украине начинаются честные информационные дискуссии. Люди должны знать, что такое есть НАТО? И какие вопросы для укрепления независимости Украины может решать вступление в НАТО?

Вона знову повторила, що набути членство Україна може тільки через референдум. Наостанок Тимошенко поагітувала за неіснуючу "європейську систему безпеки", яку ніхто в очі не бачив, і, може, й ніколи не побачить.

– Но ко вступлению Украины в НАТО негативно относятся в России. Многие предприятия ВПК Украины зависят от российских заказав, – запитав журналіст "Євроньюс". – Вы не думаете, что эти заказы прекратятся после вступления Украины в НАТО?

– Для вас не секрет, что Украина имеет очень обширную программу сотрудничества с НАТО... – Тимошенко обмовилася. – Вернее, Россия имеет очень обширную программу. И мы будем это продолжать.

Головну сенсацію Тимошенко повідомила під час запису на "Євроньюс"

Навколо зустрічі Тимошенко з генсеком Альянсу розгорнулася справжня інтрига.

На початку замість Тимошенко до Брюсселю готувався візит Ющенка. Однак приймаюча сторона висловила бажання познайомитися з поглядами нового-старого українського прем’єра. Так до єврочиновників відправилася Тимошенко, а Ющенко підготував їй директиви.

Там, серед іншого, містилося дві вимоги до прем'єрки. Перше – провести зустріч з генсеком НАТО Яап де Хооп Схеффером, друге – взяти участь у засіданні Північно-атлантичної ради на рівні послів країн Альянсу, акредитованих при НАТО.

Північно-атлантична рада на рівні послів – це орган управління НАТО в поточних подіях. Саме перед цими людьми, наприклад, у вересні 2006 виступав Янукович в рамках свого скандального візиту до Брюсселю.

Однак, всупереч директивам Ющенка, у програмі візиту Тимошенко не було жодної згадки про НАТО.

Віце-прем'єр Григорій Немиря пояснював це тим, що до останньої секунди не були узгоджені графіки Тимошенко і генсека Альянсу.

Дивно, але до цього моменту всі візити українських прем’єрів і президентів до бельгійської столиці складалися так, що час на зустріч зі Схеффером чи його попередниками Робертсоном або Соланою знаходився.

І зустріч з генсеком НАТО все-таки відбулася. Сталося це за годину до вильоту Тимошенко з Брюсселю, тому зараз очевидно, що версія Немирі виглядає дуже підозріло. Питання лише в тому, хто і якими словами переконав Тимошенко, що завітати до НАТО треба.

– Як там генсек НАТО? – це було перше питання, з яким накинулися на Тимошенко журналісти, які більше години чекали її на борту літака в Брюсселі.

– Генсек НАТО живий-здоровий! - відповіла Тимошенко.

Вона засміялася.

– Це була концептуальна зустріч. Ми говорили про підсилення співпраці, яка втілює в життя позиції "Інтенсивного діалогу", - плутано сказала прем'єр-міністр.

Як відомом, саме на рівні програми "Інтенсивний діалог" відбуваються нинішні стосунки України і Альясу. А наступним щаблем після "Інтенсивного діалогу" є План дій по здобуттю членства в НАТО. Тобто "підсилення співпраці", про яке говорила Тимошенко, передбачає перехід до ПДЧ. Однак цю абревіатуру вона не вимовила в розмові з журналістами.

Зате Тимошенко вдесяте, напевно, за ці два дні підкреслила:

– Вступ України до НАТО може відбутися тільки за підсумками референдуму. І я спробувала пояснити генеральному секретарю, як на єдність країни це впливає...

Переговори прем'єрки в штаб-квартирі Альянсу пройшли без преси. Цьому факту лідерка БЮТ має бути неймовірно рада, адже не залишилося й аудіо-візуального свідчення факту цього побачення. А це не дасть змоги Партії регіонів креативно підійти до теми "ЮЛЯ + НАТО" при організації контрпропаганди.

Джерело: УП.

"Хрещений батько російської мафії заарештований у Москві". Приблизно такими заголовками майорять в п'ятницю російські видання.

24 січня в столиці Росії був заарештований Семен Могилевич, людина за якою уже кілька років полюють спецслужби десятка країн.

У Москві його взяли... за несплату податків парфумерною фірмою.

Могилевич був заарештований як Сергій Шнайдер, один зі співвласників компанії "Арбат-престиж".

Його і другого власника компанії Володимира Некрасова заарештували в рамках кримінальної справи, порушеної в зв'язку з тим, що "з січня 2005 року по грудень 2006 року шляхом внесення в податкову декларацію свідомо помилкових свідчень комерсанти ухилились від сплати податків від діяльності ТОВ "Арбат енд Ко".

Сума невиплачених податків складає, за словами джерела РІА Новини, 49 мільйонів 511 тисяч 515 карбованців. Стаття, за якою заарештували "арбатівців", передбачає максимальне покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Щоб заарештувати двох власників парфумерної мережі знадобилися 43 бійці СЗШРа, кинутих на штурм будинку в центрі Москви.

Who is Mr. Mogilevich?

У кримінальних колах Шнайдер-Могилевич відомий під кличкою "Сєва", крім того, він має документи ще на низку імен: Моглеритис, Шнайдер, Палагнюк, Телеш, Макелвич.

Також Могилевича іноді називають "Сєва київський", оскільки колись він починав свій бізнес з контролю лотків на київському залізничному вокзалі разом з Вахтангом Убірією.

Відомий українець народився 30 червня 1946 у Києві. Закінчив економічний факультет Львівського університету.

Перший його арешт відбувся в далекому 1973 році. Як розповів сам Могилевич в інтерв'ю "Столичним новинам", його взяли за покупку золотої монети зі скарбу.

"Я купив золоту монету зі скарбу. Збирався виготовити медальйончик своїй дівчині. Це у ті часи називалося "порушення правил валютних операцій" - придбання золота і дорогоцінних металів в обхід Центробанку СРСР", - розповів він.

"І якби я купив монету, наприклад, у Російській Федерації, то відбувся б тільки конфіскацією цієї золотої монетки. Вона була розміром з двокопієчну монету, коштувала 60 карбованців. Але, оскільки це сталося в Україні, то мене судили. Ну, була ще причина. Я дружив із сином першого секретаря ЦК КПУ України, а Володимир Васильович Щербицький не хотів, щоб його сина оточували особи із сумнівною репутацією", - розкрив таємниці своєї молодості Могилевич.

У 1977 році він був засуджений на 4 роки за шахрайство. Як пише "Україна кримінальна", він "обібрав на пристойну суму якогось м'ясника Юхимовича (кличка "Бик") — п'ятдесят три тисячі карбованців при "покупці" валюти в "негра-дипломата", з класичною "постановкою" — відходом з грішми через прохідний двір по вулиці Горького".

Правда, через деякий час Могилевич і Юхимович знайшли спільну мову – пізніше вони навіть сиділи у в'язниці разом.

А коли Могилевич поїхав за кордон, його представником в Україні залишився Юхимович. 3-го вересня минулого року Юхимович помер.

Після в'язниці Семен працював головним художником, головним інженером, головним технологом, начальником цеху.

У 1985 Могилевич переїхав у Москву, у 1990 році емігрував в Ізраїль, "де почав займатися торгівлею зброєю і наркотиками. Особливо "прославився" тим, що за $20 млн. продав Ірану кілька ракет класу "земля-повітря" і 12 БТРів", - пишуть РИА Новости.

Потім він переїхав в Угорщину, одружився на громадянці цієї країни Каталін Папп і, таким чином, уже до 1992 року мав громадянство чотирьох країн - Росії, України, Ізраїлю й Угорщини.

Як пише автор КК, в Угорщині Могилевич купив декілька нічних клубів, два збройових заводи і один ювелірний.

"Його агенти сповістили музеї України, Угорщини, Польщі, Чехії, що завод професійно займається реставрацією ювелірних раритетів. Багато музеїв цих країн почали співробітництво з заводом. Але, як виявилося пізніше, назад вони одержували замість відреставрованих раритетів, так звані, "чисті" копії цінностей, зроблені кваліфікованими ювелірами", - відзначає КК.

"Наприклад, справжні яйця роботи Фаберже, що надійшли на реставрацію з Росії, незабаром були виставлені через підставних осіб на торги аукціону Сотбі. Офіційно займалися виробництвом жорстких дисків для комп'ютерів, випуском магнітофонів, складових до телефонів тощо", - говориться в матеріалі КК.

Цікаво, що 15 січня 1991 року на Байковому цвинтарі в Києві був вбитий відомий український колекціонер Ян Бєлкін – відомий спец по Фаберже. Говорять, його колекції заздрив Ермітаж. Справа не розкрита, але в колі українських антикварів ходять плітки, що Бєлкін брав участь у скупівлі і переправлянні за кордон виробів Фаберже і начебто в чомусь провинився перед шахраями...

Потихеньку Могилевич, як пишуть ЗМІ, створив структуру на зразок "Коза ностра". У ЗМІ все частіше почали з'являтися матеріали про криваві вбивства, в яких фігурувало його ім'я.

На цій хвилі США йому заборонили в'їзд, а спецслужби декількох країн почали його розшук.

Говорять, США вкрай стурбував надмірний вплив Могилевича в Угорщині, яку американські спецслужби обрали своєю базою в Східній Європі. А в цей час Могилевич перетворювався в некоронованого керівника Угорщини.

Могилевич довгі роки знаходиться в міжнародному розшуку по лінії Інтерполу.

Він знаходиться в списку людей, розшукуваних ФБР за навмисну участь у махінаціях з акціями YBM Magnex International Inc., що завдали шкоди інвесторам компанії на суму $150 млн. Американська преса обвинувачувала його у відмиванні грошей російської мафії в Bank of New York.

Скотленд-Ярд розшукує Могилевича за відмивання в англійських банках грошей, отриманих від нелегальної торгівлі зброєю, наркотиками і від проституції.

Останнім часом Могилевич жив у Москві. Більше того, декілька років тому ФБР попросило Россію видати Могилевича. Росія відмовила. Її Конституція забороняє видавати росіян.

І ось раптом арешт за не дуже резонансною справою. Це і змусило російські ЗМІ задуматися, що причиною арешту легендарної особистості у визначеній сфері стала аж ніяк не недоплата податків за парфум, а куди більш важливий – "газовий" привід.

Газовий барон

Свого часу в Угорщини Могилевич створив компанію "Eural Trans Gas", що в обмін на постачання товарів широкого вжитку в Туркменію, стала постачати звідти газ.

З 2002 року по 2006 вона поставляла туркменський газ в Україну. Злі язики стверджували, що тодішній президент Кучма через главу "Нафтогаза" Бакая одержував свої відкати від діяльності цієї структури, що зі статутним фондом в 12 тисяч доларів стала оператором газового ринку в масштабах СНД.

До 2004 року саме цією компанією керував ніхто інший як Дмитро Фірташ, один з нинішніх власників RosUkrEnergo.

У 2006 році Мін'юст США і ФБР у пошуках матеріалів на Могилевича дуже зацікавились Rosukrenergo и Highrock Holdings, яка нібито і володіла цим транзитером газу.

При цьому Фірташ стверджував, що є головним власником Highrock Holdings.

Він розповідав, що "декілька разів бачив Семена Могилевича, але не був з ним близько знайомий".

Однак згодом з'ясувалося, що одному з трьох акціонерів Highrock Holdings - Могилевичу - належала на 40% кіпрська фірма Agatheas Trading, а одним з її директорів була дружина Могилевича Галина Телеш.

У той же час представники "Газпрому" і "Нафтогазу України" спростовували будь-який зв'язок Rosukrenergo з Могилевичем або його людьми, стверджуючи, що не знають імена бенефіціарів, що ховаються за Raiffeisen Investment.

Але саме коли в США почалося розслідування про можливу причетність Могилевича до RosUkrEnergo, було оголошено, що одним з українських бенефіціарів (з 45-процентною часткою) є Дмитро Фірташ.

Сєва і Юля

Влітку 2005 року екс-глава СБУ Олександр Турчинов заявив, що бізнес газотрейдера RosUkrEnergo може знаходитися під контролем Семена Могилевича.

А вже до весни наступного року сам Турчинов опинився в центрі скандалу через те, що СБУ під його керівництвом знищила розшукну справу Могилевича.

Як повідомив заступник генпрокурора Віктор Шокін, 8 вересня 2005 року за розпорядженням тодішнього заступника глави СБУ Андрія Кожемякіна матеріали ОРС (20 томів) були знищені "за 40 хвилин".

Восени Печерський суд виправдав дії Кожемякіна, але це дало привід ЗМІ, близьким до Партії регіонів, обнародувати статті про зв'язок нібито самої Тимошенко з Могилевичем. Наголос робився на зв'язок Могилевича з компанією "Ітера", у лобіюванні інтересів якої в свою чергу обвинувачували Тимошенко.

Туди ж додали той факт, що соратник Могилевича Фішерман співпрацював з урядом Лазаренко.

До речі, це не перший випадок використання Могилевича в українських політичних іграх. За словами Миколи Мельниченка, у свого часу Леонід Кучма через Леоніда Деркача контактував з Могилевичем, щоб забезпечити "потрібні свідчення" свідків у справі Лазаренка на суді і не дати тому вийти на волю.

У 2005 році відбулася ще одна подія, що пов'язала імена Тимошенко і Могилевича. Це витік у ЗМІ, а потім і підтвердження СБУ про те, що Могилевич начебто готує замах на Тимошенко. Два тижні потому адвокати Сєви змусили журналістів спростувати інформацію, і більше до неї ніхто не повертався.

Надалі ЮВТ згадувала Могилевича винятково в контексті зв'язків керівництва "Нафтогазу" з цією одіозною особистістю.

Нинішній арешт, вважають у Росії, може зіграти на руку Тимошенко, що багаторазово заявляла про свій намір позбавити Україну від посередництва RosUkrEnergo в поставках российского газу.

Зокрема російське видання "Газета" відзначає: " Справа в тому, що Могилевич, який вважається однією з великих фігур кримінального світу, володіє, за даними української преси, "Арбат Престижем" у партнерстві з українським підприємцем Дмитром Фірташем, якому, у свою чергу, належать 50% компанії RosUkrEnergo. Тому ці арешти можуть завдати серйозного удару по структурі постачань російського газу на Україну", – говориться в публікації.

Як відомо, Тимошенко поїде в Москву наприкінці лютого. Тоді і стане зрозуміло, наскільки виправдані такі побоювання.

Більше того, інформовані джерела відмовляються вірити в арешт Могилевича. Це людина, яку дуже цінують у Кремлі. Нібито він пропонує такі економічні схеми, що кожного разу виправдуються і приводять до великого виграшу росіян, а за схему " Eural Trans Gas - RosUkrЕnergo Могилевичу час вручати героя Росії.

Спостерігачі роблять припущення: Могилевича можуть віддати на розтерзання тільки в одному випадку – якщо Путін почне розчищати шлях своєму наступнику.

Джерело: УП.

Голосуйте та коментуйте свій вибір.

18.12.07 // 13:39

В Верховной Раде зарегистрирован проект постановления «О формировании состава Кабинета министров Украины» (№ 1163 от 11.12.2007), внесенный Юлией Тимошенко. Последние изменения в проект внесены сегодня, 18 декабря. Согласно документу, Раде предлагают назначить Кабмин в следующем составе: первый вице-премьер-министр - Александр Турчинов; вице-премьер-министр Украины - Иван Васюник; вице-премьер-министр Украины - Григорий Немыря; министр образования и науки Украины - Иван Вакарчук; министр транспорта и связи Украины - Иосиф Винский; министр культуры и туризма Украины – Василий Вовкун; министр экономики Украины - Богдан Данилишин; министр труда и социальной политики Украины - Людмила Денисова; министр обороны Украины - Юрий Ехануров; министр здравоохранения Украины - Василий Князевич; министр Кабинета Министров Украины - Петр Крупко; министр регионального развития и строительства Украины - Василий Куйбида; министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины - Алексей Кучеренко; министр внутренних дел Украины - Юрий Луценко; министр аграрной политики Украины - Юрий Мельник; министр промышленной политики Украины - Владимир Новицкий; министр юстиции Украины - Николай Онищук; министр иностранных дел Украины - Владимир Огрызко; министр по делам семьи, молодежи и спорта - Юрий Павленко; министр финансов Украины - Виктор Пинзеник; министр угольной промышленности - Виктор Полтавец; министр топлива и энергетики - Юрий Продан; министр охраны окружающей среды - Георгий Филипчук; министр по вопросам чрезвычайных ситуаций и по делам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы - Владимир Шандра.

Главред.