І ніч, і невгамовна злива,

Голками холоду в обличчя

Уяву будять хворобливу,

Що не згасатиме сторіччя.

Її вогонь палає тихо

Медовим світлом у очах,

І відвертає знову лихо

Та разом з лихом хижий страх.

Рецепту іншого від холоду не маю…

29.11.2015

Декабрь смелеет, будто знает,

Что скоро осени конец,

На стёклах сказку вырезает,

Взяв тонкий инея резец.

Весь мир – большая мастерская,

Идёт зима, несёт мечты,

Холодным мелом посыпая

Дома, дороги и мосты.

29.11.2015

Ми на Землі транзитному вокзалі,

Хоча не кожен обирав цей путь,

Життя та смерть – дві сторони медалі,

Що на шляху у вічність роздають.

І роздають як небу заманеться,

Тамтешні досить дивні шахраї,

Важка медаль, по грудях сильно б’ється,

Але не повернути нам її.

29.11.2015

Сховалось сонце в чорну скриню

З собою взявши гомін дня,

І тільки хмарка темно-синя,

Як невгамовне чортеня,

Все бешкетує, ніби знає,

Що не сваритимуть її,

І зорі в небі розкидає

Та лляє сміху ручаї.

28.11.2015

Не зломлена поразками

Та розпачем не вбита,

Жила свідомість казками

Від літа і до літа.

Не бачачи чудесного,

Хоча давно вже хоче,

Жила свідомість веснами

Від ночі і до ночі.

І доки не завіяло

Дороги у майбутнє,

Жила свідомість, мріяла,

І мріяла відчутно.

28.11.2015

Тривожать загадки століть,

Гризе мовчанням вищій розум,

Дитинство – римою бринить,

Життя доросле – любить прозу.

Чому доросле як сліпе,

Не бачить вигоду в чеснотах?

Чому на радощі скупе

Та вдачу міряє в банкнотах?

Чому хвилини як пісок,

Якого й годі упіймати?

Чому дитинство – не зразок,

З якого варто приклад брати?

28.11.2015

Нет искреннего сердца безвозмездней

Ничего. И это получить

Так просто.

И пусть стихи – история болезни,

Пусть взрыв сверхновой,

Что смывает звёзды,

Но хоть немного развиднеется

В душе.

27.11.2015

- Чого це ти псячиш

Долю?

- А хто ще радів з ярма?

У долі немає

Волі,

І вибору теж

Нема.

- Що з того, що знову

Грає

Знайомий уже

Маршрут?

- А там сподівань

Немає,

Та як без надії

Тут?

27.11.2015

Навіщо полум’ям згораю

Та нерви сточую свої?

Я Вашу душу проводжаю

В найкращі Всесвіту краї.

Краї добра, співучі, срібні,

Відкриті чистоті вітрам,

Хай на землі Вам непотрібний,

То, може, знадоблюся там?

Краї, які назвали Раєм,

Яких ніхто не омине…

Я Вашу душу проводжаю

І прошу – не женіть мене.

27.11.2015

Проклюнулось сознанье поутру,

Как зелень сквозь асфальтовое ложе

И юркими мурашками по коже

В свою играет давнюю игру.

Летя в голубоглазой вышине,

Оно чеканит страждущее слово,

И интересно, что ещё такого

Найдёт моё сознание во мне?

26.11.2015