Сьогодні вечір добрим є.
Сьогодні вечір – старомодний:
Неквапно час копитом б’є,
І світ до радості голодний.
Повільно падають зірки,
Душа мугикає колядку.
Тепло торкається щоки,
Тепло безмовності і згадки.
Пішли дивитись грудню в очі,
Він у лісах давно заліг,
Де ієрогліфи сорочі
Зоря насипала на сніг.
Там вітер довгі монологи
Читає тіням самоти,
Там в кожнім дереві – епохи,
Живі історії, світи!
Там кожне судження – пророче,
Усі незлагоди – мов дим.
Пішли дивитись грудню в очі,
Пішли мовчати разом з ним.
У цій звичайній, ніби, даті,
У переораному дні,
Безмежне море благодаті
Відчути випало мені.
Летіло сонце у блакиті,
Манячив ліс на стороні,
Я був живий у цьому світі,
І світ живим був у мені.
У сузір’ї Великого Котика
Від сметани кругліють животики,
Зграї рибні пасуть,
А коти не живуть,
Тільки миші –
Така от екзотика.
А це було ще восени:
Змінивши кожушину,
Маленький зайчик бачив сни
Про тридцять три морквини,
Про сад на березі ріки,
Про запахи медвяні,
І не водилися вовки
У тому сні морквянім.
Поснули вулиця і хата,
Поснула біла алича,
У небі хмарні дитинчата
Уже не грають у квача.
А до світанку ще не близько,
А для потіхи настрій є,
І поле міряє зайчисько
Та снігу спати не дає.
Життя верталось в береги,
І всесвіт був якийсь розмитий,
А за вікном цвіли сніги,
А за вікном забули літо.
І не тримався день в сідлі
Та під горбок котивсь помалу.
Останні ябка на гіллі
Когось уперто виглядали.
Не вір чуткам, вони лише примари,
В них змісту – як у карканні ворон.
Тебе чекає слава, Вольдемаре!
Тебе чекають подвиги і трон!
Ти ліпше прислухайся до надії,
Що підставляє бідному плече,
І той, хто нині глузувати сміє,
Той завтра кров’ю наглою стече!
Найкращої нема за помсту кари
Для всіх самовдоволених нахаб!
Не вір чуткам, маленький Вольдемаре!
Ти – княжич, Вольдемаре, а не раб!
Чи то дощ, чи то сніг,
Чи зима, чи то ні,
У природи давно
Поламалися плани.
Виє вітер у комині
Хижі пісні,
І блукають думок
Неприборкані клани.
У холодних обличчях
Прадавніх ікон
Зачаїлась скорбота
За світом глибока,
І дрімає у грубці
Вугільний дракон,
Підглядаючи хитро
Малиновим оком.
Заворожило, замело.
Холодний шлях, година рання.
У поле вибігло село
Стрічати півнями світання.
Заклякла світу карусель.
Хатин виблискують зіниці.
І одинокий журавель
Води випрошує в криниці.
