президент роZZії володимир путін хоче за рахунок білорусів закрити напрямок Луцьк-Львів або угруповання РФ для наступу на Київ. Однак через війну проти України може початися повстання проти олександра лукашенка. Про це в коментарі Gazeta.ua розповів військовий експерт Олег Жданов.

"З фактів, що білоруські посли залишили Україну, а Лукашенко стягує до кордонів треба робити висновок, що Білорусь готується до вступу у війну на боці РФ. З точки зору воєнної науки, було б логічно, якби білоруси нанесли удар у напрямку Луцьк-Львів. Саме таке завдання, я думаю, ставить генштаб РФ. Другий варіант – щоб білоруська армія підсилила угруповання військ у наступі на Київ. Тому що Росія не полишає думки, що Київ треба взяти", – говорить Жданов.

Білоруських військових намагатимуться силою змусити воювати проти України, каже експерт.

"Була спроба до кожного командира білоруського підрозділу поставити офіцера збройних сил РФ. Але саме білоруське суспільство не готове до війни з Україною, вони проти. Білоруська армія до того ж знаходиться у такому стані, що без мобілізації після першого ж бою доведеться поповнювати втрати особового складу. Для цього треба оголошувати мобілізацію. Тому що вони не розгортали свої сили до воєнного часу. Деякі частини навіть можуть повернутися проти Лукашенка, відмовляючись йти воювати з Україною. Він це розуміє і тягне до останнього", – говорить Жданов.

Відсутність досвіду сильно вплине на успіхи у війні, пояснює експерт.

"Бойовий досвід – найцінніший для будь-якої армії. Наші ЗСУ мали досвід, знали як воює російська армія, і не зважаючи на те, яка сильна була перша навала на чотирьох напрямках, ми зупинили наступ. Перший бій покаже, на що здатна білоруська армія. Вони понесуть великі втрати", – говорить Жданов.

Важливий чинник – як суспільство у Білорусі відреагує на своїх поранених і вбитих солдатів, наголошує експерт.

"Може бути повстання. Зараз звичайний цивільний білорус не може звернутися до медичного закладу, бо в лікарнях багато поранених росіян. А якщо привезуть поранених білорусів? Я більш ніж впевнений, що росіян почнуть викидати на вулицю. Це може призвести до народного повстання", – говорить Жданов.

З подивом читаю претензії до НАТО. НАТО, закрий небо! НАТО, дай ППО! НАТО, введи війська!

А на підставі чого претензії? Ми воювали за НАТО? Можливо, платили якісь внески?

Ніт. Ми 20 років роздуплялися, вступати нам в НАТО чи ні. І не вступили. Пам’ятаєте, чому? Щоб не провокувати московію, ага!

Правда в тому, що НАТО – оборонний союз ДЛЯ СВОЇХ ЧЛЕНІВ. Ми не стали членами НАТО через своїх кволих політиків та їх інфантильних виборців. НАТО не несе перед Україною навіть найменших зобов’язань.

Правда в тому, що саме члени НАТО зараз рятують життя наших воїнів. Їхня зброя палить ворожі танки і літаки. Члени НАТО приймають наших біженців. Члени НАТО рятують нашу економіку. Члени НАТО множать економіку московії на нуль, незважаючи на свої збитки.

Правда в тому, що ми не можемо повторювати своїх помилок і втратити шанс стати членами НАТО. Надто висока була їх ціна для всіх нас.

Світлана Самборська

Ну вот уже и разговоры о том, что Путину надо дать сохранить лицо. То ли еще будет…

Но вернуться хочу к вопросу о нейтральном статусе. Судя по тому, что Зеленский продолжает рассказывать о неэффективности существующих блоков, судя по тому, что Минобороны, увы, подключилось к процессу и уже повытягивало из пыльных сундуков нафталиновых генералов с рассказом про «НАТО нам не надо», а надо двусторонние соглашения, судя по тому, как вторят им сладкоголосые арестовичи, процесс идет на всех парах. А возможно уже и пришел.

Что ж, поговорим о двусторонних соглашениях. Был в начале Второй Мировой войны эпизод, получивший название Сидячей войны. Или Странной войны, или Фальшивой войны – в историографиях разных стран свои названия. Так вот, вкратце.

21 марта 1939 года Гитлер потребовал открытия «Польского коридора» (из Германии в Восточную Пруссию) и присоединения польского Гданьска. Польша отказалась выполнить ультиматум.

28 марта Гитлер разорвал Пакт о ненападении с Польшей от 1934 г. На сторону Польши встала Великобритания, выдав Польше гарантии защиты.

6 апреля был подписан двусторонний договор между Польше и Великобританией.

15 мая 1939 был подписал протокол Польши с Францией, по которому Франция обязывалась вступить в войну.

25 августа 1939 был подписан англо-польский союз. Цитирую по Википедии:

«Стаття перша англо-польської Угоди про взаємну допомогу проголошувала:
… У випадку якщо одна з Договірних сторін розпочне воєнні дії з європейською державою внаслідок агресії, вчиненої останньою проти зазначеної Договірної сторони, інша Договірна сторона негайно надасть Договірній стороні, залученій у воєнні дії, всю необхідну від неї підтримку та допомогу».

В этом месте необходимо упомянуть, кем были Франция и Британия в 1930-х. Это главные победители Первой мировой войны, это самые мощные державы мира того времени. Более мощных гарантий в то время не было.

И что же?

1 сентября Германия вторглась в Польшу. Франция в полном соответствии с договором начинает мобилизацию.

3 сентября и Франция, и Британия объявляют войну Германии.

И… и… и вот здесь-то и начинается Сидячая война. Дальше ничего не происходит. Вернее, крика много, Германию клеймят, Германию проклинают, и… и всё.

Польша сопротивляется в одиночку, проходит две недели, Сталин видит, что Франция и Британия сидят на жопе ровно, включается в процесс и разрывает Польшу вместе с Гитлером.

Такие дела.

Двусторонние соглашения с мощными странами – дело хорошее. Но есть один нюанс. Прямая зависимость от персоналий, находящихся при власти в странах-гарантах.

Просто представьте, что завтра Ермак дал Путину сохранить лицо, а впридачу Крым и нейтральный статус Украины. Зеленский пиарится на волшебных двусторонних соглашениях с США и с Британий. Через два года в США побеждает Трамп, а в Британии какая-то хрень вроде предыдущей премьерши (которая в бытность министром внутренних дел похоронила дело об использовании Кремлем Новичка на территории Британии). Представьте. Это реально? Трамп в США, заткнутая баблом баба в Британии? Реально. Более чем. Это было уже.

И что будет в этом случае? Очевидно, что будет. Путин опять попрет на нас. Трамп будет рассказывать, какой Путин гениальный, какой он ему друг, и как он сейчас сделку с ним заключит. Баба будет громко глубокую озабоченность выражать.

А мы будем воевать. Конечно, мы будем воевать. Пока боекомплект не закончится.

Посмотрите, что происходит сейчас. Вы видите перевод экономики на военные рельсы? Вы видите срочно строящиеся заводы по выпуску патронов и снарядов? Я вижу только инфу, что США нам передает столько-то миллионов патронов. Помимо всего прочего передающегося. И еще я вижу рассказы, что Запад нам не помогает.

Чем мы воюем, вы видите? На какие деньги мы воюем, вы видите? Что было бы, поведи себя власть в США иначе? Вот прямо когда Зеленский предлагал им заткнуться по поводу грядущего нападения России и не портить нам аппетит перед шашлыками, вот тогда послушали бы и прекратили. Что было бы? Ответьте себе на этот вопрос.

Поэтому #нейтральный_статус_иди_нахуй. Поэтому только НАТО. Где – неважно, кто во главе – хоть соплежуй Столтенберг, хоть одноногий профессор права. Неважно кто. Потому что у НАТО есть Устав. А в уставе есть Статья №5, КОТОРАЯ ВКЛЮЧАЕТСЯ ПРИ НАПАДЕНИИ НА ЛЮБОГО ЧЛЕНА НАТО. НАТО не воюет вместо нас сейчас не потому, что НАТО неэффективно, а потому, что мы – не член НАТО. Поэтому, собственно, на нас и напали.

А еще у нас есть Конституция Украины. В которой есть Статья №102. Согласно которой:

«Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Путін ще може пересувати неіснуючі дивізії на карті уральського бункеру, але реальність невблаганна – він програв і відкинув Росію назад, у 1917 рік.

Якщо ми думаємо, що війна майже завершилася, мушу розчарувати, вона лише починається.

Окрім розгрому московських військ невирішеним залишається питання Китаю. Пекін думав випробувати міць НАТО і ЄС Росією, а виявилося, що зараз випробовують вже сам Китай: чи він, спостерігаючи за падінням РФ, прийме безумовно правила гри Pax Americana, чи ризикне і піде ва-банк силовим шляхом.

Саме тому НАТО не вступає в гру офіційно на українському полі битви, тонко підставляючись Пекіну: допоможи своєму токсичному союзнику-масовому вбивці і станеш таким самим.

Путін, безумовно, дуже хотів би зійтися в двобої з американською армією і живе планами поглинання Балтики, останньої Північної війни. Але забуває про «доблесний» похід відбірних вагнерівців до нафтових вишок у Сирії, коли армія США їх спалила за лічені хвилини. Як зараз горять російські танки, економіка і майбутнє 1/9 суходолу.

Нам не треба скаржитися на НАТО. Ні, безумовно, якщо дуже хочеться, то можна, звісно.

Але якби не НАТО, то:

• Невідомо, чи не було би зараз те саме на західному кордоні України, що коїться на півночі, півдні, сході. Хто думає, що це неможливо, варто відкрити історію України, саме так ми втрачали державність під ударами з усіх сторін.
• Запаси зброї і боєприпасів у нас би закінчилися дуже швидко. З голими руками можна вийти проти танків і літаків, але відстояти державу може лише власна Армія. Путін, до речі, знав про наші проблеми і теж на це робив ставку. Чому так сталося – це окрема довга розмова.
• Економіка України не витримала би шаленого тиску війни. Вищі за Росію кредитні рейтинги, стабільна фінансова система, публічні закупівлі і соціальні виплати – це не лише тому, що ми такі круті, розумні і багаті, але ще й тому, що нам зараз допомагають. Чи, вірніше, насамперед!

Я, до речі, вірю, що за час каденцій Зеленського і Байдена Україна може стати членом НАТО і ЄС. Бо хто ж відмовить найвеличнішому лідеру сучасності?

А альтернативи цьому немає.

НАТО і ЄС можуть бути недосконалі, цинічні і прагматичні, але все інше ми вже спробували – в альтернативних варіантах ми вмираємо.

І окреме дякую владі за анонс грандіозної реформи податків. Це, мабуть, найбільша моя радість останніх 20 днів, після блискучих перемог ЗСУ і творення в вогні модерної української нації.

Ми ще до кінця не усвідомлюємо, що значить спрощена податкова система, 2% з обороту без всіляких інших поборів, добровільна сплата податків для самозайнятих, відсутність перевірок.

Це – запорука стрімкого економічного росту, після перемоги.

Як казав мені покійний Бендукідзе:

«Ви ще просто не досягли дна, тому думаєте, що можете нічого не робити. Зрозумійте, Росія обов’язково нападе, і тоді переможете або Ви, або Вас».

Дна ми досягли. Як оптиміст, я вважаю, що ми від нього відштовхнулися і стрімко йдемо до повітря і світла, залишивши російські гирі під водою. І у нас все точно вийде! Бо ми – переможці і вижили впродовж тисячоліть, а всі окупанти і імперії, що нас поневолювали, зникли.

Єдине, що ми маємо твердо пам’ятати:
Добрий росіянин – мертвий росіянин!
Кремль має бути знищений!
Наші союзники – на Заході!
І вірити, підтримувати і любити ЗСУ!

Україна – це ми!