Подув вітер — і знову все в диму. Знову горять торфовища?

А тепер ще й дощ пішов. Причому в прогнозі погоди опади не обіцяли. Дивні речі кояться.

Дощ з димом раніше не пригадую. Це щось новеньке.

Не сподівався, що цього року вдасться скуштувати кавун і варену кукурудзу, але мінімум план літа виконаний. В магазині знайшли невеликий недорогий кавун (втім, він був смачним і солодким). А кукурузу передали родичі з села. Так, вона була всього лиш одна, проте все одно добре.

Також влітку було дві поїздки до Києва і через столицю. Що теж непогано.

Шукав оффлайн-щоденник, який вів з 2020 до закінчення 2021-го. Бачив його у шухляді, але чомусь не знайшов. Від апочатку війни в моїй кімнаті хазяйнує мама. Хоча каже, що не брала. Можливо, я його кудись поклав. Тому, що збирався перекласти у тривожну валізу. Однак і у тривожних валізах щоденник не виявив:(

Сподіваюсь, що знайдеться. А, взагалі, печально.

Думаю, що від усіх зборів не дорахуємось деяких речей, а деякі, навпаки, будуть, як знахідка.

Зараз оффлайн-щоденник не веду. Хіба шо зрідка занотовую у смартфон. Та й який сенс, якщо може загубитись?

Давно не писав у щоденник — у паперовий, електронний, чи у інтернеті. В принципі, нічого особливо не відбувається. Ввімкнено режим "за течією". Бентежить хіба що погіршення зору. Користування смартфоном у темряві хоч і допомагає заснути, але шкодить очам. Ну а світло не вмикаю, тому що вночі ніде не світиться. Чим замінити посиденьки в інтернеті?

Єдиною позитивною новиною можу назвати додатковий підробіток. Він рятує від простою на основній роботі. І разом виходить більше, ніж якби працював на одній роботі. Хоча й там, виявляється, є що ще доопрацьовувати. Занурення в роботу — теж свого роду спосіб абстрагуватися від реальності та відволіктися від відсутності розваг.

Одне відео на Ютубі набрало шалену популярність і при цьому за кількістю переглядів перевершило рекорд давніх топових відосів. Не знаю, чому відбувся різкий стрибок переглядів. Гадаю, вся справа у правильно підібраних тегах і назві. Додалися і нові підписники. Тепер їх у мене більше сотні! Правда, дизлайків теж побільшало. А у коменти активно лізуть рашистські боти з риторикою, мовляв, у вас така сама військова техніка, то не російські, а українські танки. В тому, що це боти не сумніваюсь, оскільки вони погано знають матчастину. Ну не було у нас на озброєнні вундервафлів на базі Камазу "Панцир-С" і "Тайфун". Танки теж модернізовують по-різному. А деякі БМД і БМП є лише у кацапів. Але боти не розуміють. Шо з них візьмеш: нагадили у коментарях — і втекли. Тому вирішив їх банити.

Взагалі, з відеоблогом дивна ситуація: з Лаптєстану глядачів більше, ніж з України, хоча у мене україномовний канал.

Рано чи пізно, в житті чоловіка настає момент, коли голитись нема сенсу. Цей момент настає в районі 35-40 років. І нажаль, таке став помічати і у себе. Щестина відростає дуже швидко: "прополювання" вистачає лише на один день, а гоління взагалі не дає толку — лише трохи підрізає зарослі, але залишає високу стерню, яку видно і відчутно на дотик. Навіть Gillette не допомагає! А тепер ще й на щоках збільшується кількість порослі. На винищення зайвого волосся вже потрібно витрачати не менше години! Не менше години, Карл! А результату вистачає на один день. Іноді, на два — але тоді помітно щетину.

Ну, так і повинно бути! А я не хочу бути волохатим! І що робити?!

Щоразу коли бачу новинки в супермаркеті сподіваюсь, що вони будуть на полицях. Однак часто анонсованих новинок нема. Пробував замовити бажані товари онлайн, однак передзвонили і сказали, що замовленої продукції нема. Схоже, вони не завозять товари з інших супермаркетів мережі. Ех, а я сподівався. Хоча логічно, що заради одного покупця не будуть спеціально везти одну одиницю товару, якщо відвантажують оптовими партіями. Дивно, що не завозять весь асортимент.

Цікаво, чи є тут товарознавці? Мені здається, що новинки просто рідше осідають у місцевому супермаркеті, а у інших магазинах мережі вони цілком можуть бути.

Вночі наснився кошмар (давненько не снилось таке). Вже не пригадаю, що конкретно снилось. Якийсь робот переслідував, чи кукла. Тож прокинувся. Думаю, дай гляну на карту повітряних тривог. Дивлюсь: тривога оголошена на більшій частині лівобережжя — Кіровоградська, Сумська області. Через декілька хвилин — Київ. А потім додалися Чернігівська, Київська, Житомирська і Вінницька області. Після такого важко було заснути. Мама каже, що менше знаєш — спокійніше спиш. А якби не сон, спав би й далі.

-------------------

Знайомий заспокоює, що нічого боятись кудись їхати, але один екстрасенс казав, що перша половина серпня буде неспокійною. Втім, страх — не єдина причина, щоб не здійснювати поїздок. Не менше напружують величезні інтервали транспорту, затори і перевірки на блок-постах. І все це ще у спеку. Ну і їхати самому не прикольно. Тому про поїздки поки що навіть думати не хочу.

Зазвичай, вступи до звітів пишу вже після здійснення поїздок. Рідше — під час самої поїздки. Хоча іноді надходить натхнення написати підводку заздалегідь. Наприклад, хочеться кудись поїхати або є тема для звіту, однак недостатньо матеріалу. Формулюєш думки, пишеш — а воно виявляється непотрібним, або відкладається у дальню шухляду, як це було з автомобілями вітчизняного виробництва, коли матеріал збирав аж 7 років(!), хоча підводка вже була готова. Частіше трапляється, коли вступи пишуться даремно. Так сталося з Поліським, яке планував відвідати, але так і не спромігся. Писав і про Зону відчуження, хоча після пожеж у південних селах нелегально йти нема сенсу, а офіційна екскурсія по пам'яткам і Прип'яті зовсім не приваблює. Звичайно, є думки і про російське вторгнення. Але їздити фоткати наразі ризиковано.

Сьогодні у мене блогерський ювілей! На іюашці я відносно недавно, а ось основному блогу на ЖЖ/Дрімі виповнилось 10 років.

За ці 10 років життя дуже змінилось: домашні улюбленці, коло спілкування, мова спілкування, обстановка в країні. Декілька разів замінював блог-платформи (спочатку переїхав з Я.ру від Яндекса на ЖЖ, а потім завів ще один блог на Дрімі). А часткових або повних переїздів на нові фотохостинги було аж три. Все це вимотує. Нажаль, підтримка блогів відбирає багато нервів, здоров'я і часу. Після нещодавнього переселення фоток (спочатку часткового, а згодом і повного) не хочеться писати звіти. А змінювати формат і переходити на текстові дописи теж немає бажання. До того ж, класичні блоги зараз в занепаді (не в останню чергу через ненадійність фотохостингів), тому їх не читають.

Звичайно, писати хочеться. Сподіваюсь, що нові фоторепортажі будуть. Але не в такому темпі, як раніше.

Тут теж буду писати. Хоча так само рідше, ніж раніше.