Подивися – зірки. Подивися – ріка.

Подивися як сон підкрадається тихо.

Не підемо на люди, в них природа така,

Що не знаєш як жить, бо не знаєш як дихать

Межи поглядів їх, межі заздрощів-скрут

І порожніми до очманіння думками.

Подивися – краса. Подивися – я тут.

Із тобою і сном. Із рікою й зірками.

малюнок ШІ

Спасибі Вам за мрії що були.

За дивні дні. За вчора і сьогодні.

За глибину хмільної кабали,

Бездонні сни і думи благородні.

За серце розтривожене моє.

За відчуття вершини неземної.

Спасибі Вам за те що й досі є

І, Боже дай, залишиться зі мною.

малюнок ШІ

Схаменися, Матильдо!

Бога й совість – не руш!

Для торгової гільдії

Важливішим є куш!

Слухай батька і мати,

Їх думки – не дурні!

Той жебрак лиш складати

Гарно вміє пісні!

Він не вірить у гроші!

Ти для нього – чужа!

Будь, Матильдо, хороша,

Кинь, нарешті, ножа!

мал. ШІ

Такий туман, що помацки – видніше.

Така роса, що океан – пусте.

В такім тумані дивні ходять вірші

І настрої прозорі де-не-де.

В такім тумані Всесвіт – первозданний.

І альфа. І омега. І любов,

Де думка заворушиться туманна

Аби пропасти у тумані знов.

фото згенероване ШІ

за берізонькою полечко

а за полечком – світи

заспокойся моє горечко

і за мною не ходи

не зріднились анітрошки ми

ні на хвильку ні на мить

за туманами-волошками

я й без тебе зможу жить

там зустріне мене долечка

і віддячить за труди

не ходи за мною горечко

заспокойся не ходи

малюнок ШІ

На шляху із Кролевця до Глухова,

Де у небо утікає ліс,

Заєць літо вистригає вухами,

Як було заведено колись.

Тепла мрія верховодить думкою

Що впаде утома на село,

Й стане ніч капустяна до хрумкоту,

Як колись заведено було.

малюнок ШІ