А тебе все земли этой мало.
Аппетит не умерила свой...
Ты в Европе войну развязала
К юбилею Второй Мировой.
Ты привыкла держать хвост трубою –
В черном деле завидная прыть.
Нынче Гитлер гордился б тобою:
Вот как надо границы кроить!
Захотелось тебе после Крыма
В глотку новых кусков пожирней.
В Украину ты без перерыва
Посылаешь на бойню парней.
Грезишь ты об имперском престиже.
(Кровь течет там уже не ручьем.)
Ты ж глаза округляешь бесстыже,
Мол, а я тут совсем ни при чем.
Псков, Калуга, Владимир, Воронеж –
Сколько мест еще будет таких?..
Как бомжей, ты украдкой хоронишь
"Добровольцев" погибших своих.
Зерна зла всюду с щедростью сея,
Без паскудств ты не можешь ни дня.
Будь ты проклята, Раша-Расея!
И Господь да услышит меня!
Слава Украине!
Сьогодні, 205 років назад, народився Осип Максимович Бодянський – український філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербургської Академії наук.
Славній цій людині дякуючи до нас дійшли зокрема конституція Пилипа Орлика і Реєстр усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казиміром складений 1649 року жовтня 16 дня.
Наведу лише початок Реєстру, малу частку командирів полковників і козаків одного чигиринського полку.
Полк Чигиринський
Його милість Пан Гетьман Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Іван Чернята, Обозний військовий, Михайло Лучченко, Осавул Військовий, Іван Остафієвич, Писар військовий.
Федір Якубович, Полковник Чигиринський, Андрій Пилипович, Осавул полковий, Васько Литвиненко, Осавул полковий, Дацько Костенко, Хорунжий полковий, Іван Білий, Пилип Щербина, Каленик Кузьменко, Іван Масло, Василь Матяшенко, Жадан Якимович, Сава Скубченко, Лесько Хильченко, Нестор Тимченко, Андрій Бокач, Сахно Облавутенко, Протас Якименко, Семен Білозоренко, Данило Хильченко, Іван Скоробагатько, Хведір Бутпештин, Яким Кузьменко, Йосько Ворожбитенко, Василь Парфієнко, Лукаш Пухальський, Олекса Василевич, Михайло Путивець, Єрмашко Василенко, Роман Матяженко, Тимко Коваль, Роман Котляренко, Остап Прищенко, Семен Некормигостенко, Йосько Богдаченко, Василь Гарасименко, Гнат Гарасименко, Семен Олещенко, Опанас Довбієнко, Іван Сергієнко, Каленик Михайленко, Іван Сухоніс, Денис Сидоренко, Грицько Кондратенко, Михайло Василенко, Остап Нетенко, Іван Макгерка, Фесько Стойченко, Фесько Маценко, Харко Увпченко, Іван Дрозачин зять , Іван Дробашенко, Супрун Семченко, Семен Дробиха, Іван Гречченко, Васько Тищенко, Василь Гавриленко, Степан Опанасенко, Антон Павленко, Наум Махненко, Деркач Сава, Василь Ященко, Ясько тесть Костирський, Васько Хорунжий Бунчужний, Опанас Процовкин, Хорунжий військовий, Васько Томиленко, Хорунжий гарматний, Петро Дорошенко, Писар гарматний, Михайло Криса, Малик Шкоденко, Павло Купченко, Іван Богун, Грицько Шам, Шахно Жадан, Іван Барашко, Прокіп Бережецький, Павло Яненко, Іван Волевач, Яцько Проскурненко, Гаврило Коряцький, Грицько Заборний, Іван Богунов, Степан Мостопенко, Денис Хведорович, Андрій Томченко Томашевський, Сацько Пушкеля, Терешко Довгий, Михайло Юрченко, Карпо Трушенко, Ілляш Багатченко, Панько Пилипенко, Іван Довженко, Кость Бут, Семен Довженко, Хведір Коробка, Михайло Данилович, Іван Проскуренко, Сава Якименко, Гнат Цицайка, Іван Стрілець, Стас Вольський, Кирило Сенчук, Іван Іванащенко, Андрій Соляник, Семен Андрієнко, Степан Бут, Антон Волеватченко, Курін Осавульський, Герман Ворволенко, Курило Бут, Павло Костенко, Філон Горкуша, Михно Броварний, Степан Махненко, Каленик Марченко, Іван Раценко, Іван Лейба, Дмитро Матвієнко, Михайло Говура, Мисько Ломоніс, Матвій Момотенко, Гордій Карпенко, Лесько Гриценко, Мартин Гриценко, Федір Єремеєвич, Іван Єремієвич, Онисько Радишовченко, Микита Розсоха, Іван Махнов, Федір Пириченко А., Фесько Дмитрашенко, Хома Некрасенко, Лесько Гриценко, Мисько Гарасимович, Василь Гарасимович, Степан Скоробогатченко, Данило Турчинець, Феник Отрощенко, Мисько Несторенко, Кость Шупик, Данило Трушенко, Грицько Уласенко, Мартин Семенович, Грицько Нестеренко, Андрій Пироженко, Кость Стуйченко, Андрушко Миклашенко, Васько Капустенко, Михайло Брайченко, Іван Трушенко А., Данько Юрненко, Сава Пилипенко, Семен Кушніренко, Михайло Гакало, Опанас Михайлович, Омелян Андрущенко, Трохим Синенко, Кондрат Гончаренко, Михайло Хруленко, Денис Ясменко, Дем’ян Чоргунь, Сава Хведорович, Степан Макітерченко, Максим Іванович, Дмитро Гайдаж, Семен Маркович, Терешко Брайченко, Михайло Цапенко, Іван Стеценко, Остап Стеценко, Павло Грищенко, Тишко Хрененко, Грицько Панченко, Яковець, Ясько Михайленко, Василь Микитенко, Пархом Капустенко, Прокіп Гавриленко, Демко Привильченко, Ярема Хведоренко, Макар Юхненко, Влас Дмитренко, Семен Лук’яненко, Брайко Сербіненко, Богдан Проценко, Гнат Кондратович, Іван Ященко, Кіндрат Титаренко, Савко Костюченко, Макар, Федько Яковенко, Яцько Микитенко, Василь Хведяїв зять, Марко Василенко, Яцько Донець, Богдан Гуриненко, Пасько Гнатенко, Семен Глущенко, Кирило Грицькович, Хома Левченко, Сергій Павлович, Герасим Синютенко, Лаврін Коняченко, Фесько Кисіль, Курило, Остап, Степан Оріховський, Олешко Байбуренко, Василь Хилимоненко, Мартин Снітчин, Антон Жданович, Фесько Митько, Грицько Ганжа, Семен Митько, Олекса Шуло, Семен Гуляницький, Ілляш Хурсенко, Кузьма Черевченко, Семен Дорошів, Семен Черевченко, Грицько Рева, Семен Чорний, Михайло Севрученко, Тиміш Трохименко, Яцько Богуславченко, Федір Новицький, Ярема Хурценко, Грицько Богун, Максим Рацевський, Лаврін Демиденко, Богдан Бут А., Лук’ян Матяшенко, Олекса Вакуленко, Грицько Кришенко, Васько Кузубенко, Петро Ворожбитенко, Онисько Єрмаченко, Сидір Кукшименко, Іван Крисин брат, Прохір Борщенко, Радько Гайдуків, Семен Ювсиченко, Семен Андрієнко, Семен Кукшубенко, Остап Левченко, Іван Колошан, Іван Карпенко, Лук’ян Карпенко, Федір Данилович, Андрій Карпенко, Степан Щербина, Филон Дідовський, Опанас Довгий, Гурик Савкович, Павло Крисенків зять, Марко Якова син, Максим Козловський, Степан Могилат, Ясько Гвоздь, Гнат Потапович, Пашко Москаль, Гнат Вовченко, Микита Тущенко, Грицько Денисенко, Семен Чорного брат, Іванець Хмельницький, Омелян Бохонь, Лук’ян Бараненко, Микита Ярошенко, Тиміш Яцькович, Петро Опанасенко, Іван Куриленко, Андрій Миськів пасинок, Грицько Кожарченко, Юхим Костенко, Іван Олексенко, Федір ЄВлашенко, Лесько Сенченко, Прокіп Бобаченко, Яцько Мусієнко, Павло Гавриленко, Процик Сидоренко, Яцько Міщенко, Федір Василевич, Савко Гнатенко, Іван Вороненко, Грицько Трохименко, Гринь Рудьченко, Семен Хмельницького, Марко Іваненко, Кирик Рубченко, Карпо Мироненко, Лашко Кузьменко, Мисько Бут, Михайло Лук’яненко, Савко Андрушенко, Омелян Зуб, Семен Нетребенько, Дем’ян Михайленко, Федір Гаврук, Семен Башлаєнко, Федір Бут, Ясько Семененко, Грицько Гнатенко, Маць Андрієнко, Кость Проценко, Федір Федоренко, Петро Ященко, Іван Чоновченко, Жадан Шепеленко, Семен Прудейченко, Іван Захарченко, Павло Безштанько, Прокіп Семененко, Редько Ємченко, Андрій Сахненко, Хома Хведорович, Нечипір Постоленко, Клим Стасенко, Марко Стасенко, Грицько Стасенко, Гаврило Семененко, Юхим Семененко, Сахно Величко, Матвій Кощенко, Трохим Захаренко, Карпо Доценко, Михайло Гурджій, Марко Іллєнко, Іван Ємченко, Фесько Дубина, Антон , Грицько Пинчученко, Максим Онащенко, Пархом Ізмайлова зять, Гнат Федоренко, Богдан Брайченко, Грицько Сергієнко, Васько Білий, Йосько Бородина, Йосько Некрасенко, Роман Гущенко, Корній Гуща, Тишко Кошубенко, Микита Вергуненко, Степан Клищик, Сасько Перегоненко, Мисько Сирота, Іван Ілляшенко, Демко Юхненко, Богдан Юхненко, Ясько Гуриненко, Гарасько Морозенко, Іван Сухий, Ярема Ющенко, Федір Левоненко, Максим Опанасович, Жадан Максименко, Назар Бубличенко, Василь Махненко, Прокіп Швець, Прокіп Василенко, Федір Похиленко, Іван Голик, Марко Сельченко, Богдан Ліщиненко, Іван Сергієв син, Михно Кіт, Супрун Рогулька, Матвій Литвиненко, Михно Сухоносенко, Гаврило Кульбака Комісар, Кирик Литвиненко, Остап Данилович, Яремченко Іван, Мисько Тліга, Гринець Павленко, Михайло Пилипенко, Супрун Зубенко, Пасько Костенко, Кузьма Петренко, Іван Коломієць, Сидір Остапенко, Ярема Міняйленко, Сергій Костів зять, Наум Низуненко, Корній Грицьків зять, Федько Юськів зять, Савусько Дмитрович, Олешко Сажка, Яків Кулька, Матвій Павленко, Іван Кошулька, Тимко Кобиленко, Кирик Нечипоренко, Сидір Ярмоленко, Ярема Зеленко, Степан Грищенко, Тишко Наливайченко, Гнат Міняйленко, Захарко ( ) , Трохим Міняйленко, Федір Конвулька, Андрій Пащенко, Онисько Ємець, Данило Рудий, Василь Рева, Назар Антипенко, Максим Сергієнко, Процик Дащенко, Капуста Лаврін, Мисько Венгерський, Михно Дубина, Василь Сидоренко, Гарасим Рашенко,
Хведір Німченко, Левко Байбузенко, Федір Мокросльотов, Яцько , Іван Ратушненко, Хома Білобровець, Мануйло Коломієць, Кіндрат Шпиленко, Марко Новацького зять, Васько Міщенко, Гринець Білобровченко, Іван Привезюн, Василь Макуха, Лукаш Манський, Роман Бугловський, Іван Федоренко, Лук’ян Чомкало, Іван Ілляшенко, Мисько Пригуленко, Данило Карпенко, Кіндрат Свірченко, Влас Проценко, Демко Лавришенко, Грицько Добролеженко, Яцько Іванів син, Іван Антоненко, Чесличенко Грицько, Яцько Рубиха, Савка Федорович, Процик Слюсар, Федір Мито шуб, Павло Савуленко, Андрій Бут, Мишко Михайлович, Корній Мормолишів зять, Кирик Рудий, Дахно П’ятиборець, Левко Бурченко, Марко Куриленко, Кузьма Антоненко, Федір Бограменко, Лаврін Куриленко, Семен Ткач, Семен Норець, Мартин Довбуш, Наум Чорноштаненко, Іван Базилій, Максим Дудченко, Васько Медведенко, Івашко Риців.
Повчальна біографія Тараса Шевченка, який, «дякуючи» німцям, Петру Першому і Катерині Другій, народився кріпаком, хоч діди й прадіди його ще знали веселую волю. Дід по батьковій лінії – Іван Шевченко брав участь у Коліївщині. Батько Тарасів – був письменний, майстер на всі руки, рішучий з неабиякими організаторськими здібностями – мав довіру у чумаків і водив Україною їх каравани.
Автопортрет написаний в Оренбурзі 1849-1850
Таке оточення і Божа воля наповнила Тарасову душу невичерпними талантами і потягом до свободи. Він допомагаючи батькові в майстерні і у водінні чумацьких валок, взяв з того дуже багато. Вчився керувати людьми і орієнтуватися по світилах небесних визначаючи і час і напрям руху. Щасливе дитинство скоро закінчилося.
Не з власної волі, Тарас покидає Україну, але рішуче відмовляється від смачного життя кріпацької еліти, хоч пан Енгельгард і вихлюпував лють на хлопця, що не бажає працювати не лише у хоромах, але і на кухні. Тарас сам знайомиться з талановитим художником, і сам себе здає йому в оренду граючи на жлобській натурі свого пана. Зайняття улюбленою справою для нього є понад усе.
Вихопившись на волю, Шевченко недовго упивається власною свободою. Він міг, але не хотів, як його друзі Брюлов, або Жуковський жити не знаючи горя у серці столиці. Йому було мало власної волі, він підбурює до волі всю свою націю, творячи її власним словом, гуртуючи до бою. Врешті, визнаного народом маляра і поета влада кидає у піски солдатом, якому заборонено царем писати і малювати. Але й там, у солдатчині, Тарас всотує в себе все, що треба на шляху до волі. Навіть російські офіцери, що керували експедицією по Аралу, насмілились просити чин офіцера опальному Шевченку, бо він не раз рятував експедицію своїми знаннями і вміннями.
Царат боявся Тараса як вогню, і тому не дав дозвіл на життя в Україні. Та Шевченко і під самим носом у царя розгортає бурхливу діяльність, заводить знайомства, засуджує кріпацтво, робить аукціони і всі власні кошти кидає на видавництво букваря. Справи його життя були завершені його стараннями, хоч побачити то не стало здоров’я. По смерті поета на його кошти найбільшим тиражем того часу біло видано найдешевшу книжку "Южнорусский букварь". І впало кріпацтво. І слова Тараса у працях його, всіх думаючих українців штовхають на справи, підказують, що кому і як робити.
Видно, про українську владу писав Кобзар, що "Ледачому животові і пироги вадять". Зійшли нанівець всі загравання української "еліти" з москалями. Ніколи не забуду, як готувалася українська "еліта" до 200 -ї річниці Олександра Пушкіна. За пів-року, щодня, на радіо повідомлялося скільки днів залишилося до тої світлої дати. Натомість, 200-та річниця народження великого Кобзаря пройшла непомітно, бо під чоботом москаля-окупанта опинився Крим. Отака вдячність від москаля. Вчиться українці шанувати своє, рідне, краще розуміти філософа і академіка Тараса Шевченка.
Не дарма ж писав поет:
Де єсть добрі люди,
Там і правда буде,
А де кривда буде,
Там добра не буде.
А правдою для українців завжди був, є і буде Тарас Шевченко назавжди.
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev511.htm
http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-03/thumbs/1268393384_portretu_shevchenko_-13.jpg
http://taras-shevchenko.in.ua/kartyny/zhinka_v_lizhku2.jpg
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/46/Shevchenko-Kyiv_kostyol.jpg
Человеку надо мало:
Чтоб искал и находил.
Чтоб имелись для начала
друг - один и враг - один...
Человеку надо мало:
чтоб тропинка вдаль вела.
Чтоб жила на свете мама.
Сколько нужно ей - жила...
Человеку надо мало:
после грома тишину.
Голубой клочок тумана.
Жизнь - одну и смерть - одну.
Утром - свежую газету,
с Человечеством родство
и всего одну планету:
Землю! Только и всего.
И - межзвездную дорогу
да мечту о скоростях.
Это, в сущности, - немного,
Это, в сущности, - пустяк.
Невеликая награда.
Невысокий пьедестал...
Человеку мало надо...
Лишь бы кто-то дома ждал.
Звернення до холуя і лакея Дмитра Павличка
Моє звернення до холуя і лакея Дмитра Павличка з приводу його чергового пасквілю, цього разу присвяченого невдасі Ющенкові.
ВельмиНЕшановний Дмитре! Звертається до вас, спочатку націоналістичного, потім комуністичного, а згодом знову націоналістичного полум`яного "поета і трибуна" тележурналіст, якого у радянській середній школі свого часу змушували вчити напам`ять ваші справді вражаючі вірші-балади про "бандерівців-головорізів", "безневинно замордованих комсомольців" чи "фашистську продажну діяспору" в далекій Америці, і прочая, прочая... Титулів у вас багато, а стільки медалей і орденів заслужили від усіх режимів своїм підлабузництвом та підлістю на всі ваші немічні груди... Додам і я кілька епітетів від себе. Бо ваша завжди пристрасна фальш і "камсамольський" запал вже дістав мене і, смію запевнити, все моє незреалізоване покоління! Прізвища вашого не пишу, бо ви його ганьбили немилосердно впродовж свого продажного, завжди переляканого і від усякої влади залежного існування... Ганьбили прізвище батьків, простих, чесних і працьовитих галичан з прикарпатського села. Розумію, що літератори, навіть такі продажні, як ви, мають завжди аморальну і завищену самооцінку. Дехто з моїх друзів вважає, що вам "пороблено" чи роблять поправку на старечий маразм, але я завжди відчував у ваших різноманітних "форумах національного порятунку" і сльозливо-сопливих "зверненнях до нації" цинічний розрахунок і фальшиву патетику! Курву видко здалеку. Саме тому у свої 46 років я відмовляюся збагнути, чому зломлений комуно-фашистами на початку буремних 50-тих років сільський юнак, що дійсно щиро допомагав підпіллю УПА, але якого НКВДисти змусили зрадити своїх побратимів, скараних на смерть, привселюдно обплювати (для зняття обвинувачення в українському націоналізмі) Ідею Нації, а потім регулярно і пафосно писати покаянні і обвинувачувальні опуси на передовицях тодішньої ідеологічної періодики, - чому ця похилого віку Ходяча Українська Ганьба, яка при комуністичній УРСР чи вже незалежній Україні завжди розкошувала, вкотре претендує на морального авторитета Нації?! Та досить вже "вилизувати" і обпльовувати, Лакею! Моя порада - неморально кусати руку, яка колись годувала, чуєш, Холую?! Поспішай писати мемуари, кайся у численних гріхах і зрадах та міркуй на самоті, чому купка заляканих, тупих і самозакоханих сцикунів в далекому 1991 році не спромоглася скористатися шансом, подарованим для Українців тодішньою розгубленою комуністичною фракцією "239"... Милуйся тепер, Дмитре-недоумку, втратою держави, - проголошеної недостойними і керованої недостойними... І роздумуй, Падлюко, чому зараз (парадоксально - та це дійсно так!) гарантом держави є не еліта Нації, (чомусь не випещена за два десятиліття Незалежності), а тупий неукраїнець і колишній рецидивіст-зек, який маніакально навіть своєї тіні боїться. Амінь. Руслан Коцаба, 1966 року народження, мешканець Івано-Франківська, колишній член Української Гельсинської Спілки, журналіст, батько двох донечок Квітки і Зірки, перший заступник голови обласного "Меморіалу ім. Василя Стуса", учасник трьох експедицій-прощ на Соловецькі острови та Сандармох, учасник акцій студентської непокори початку 90-тих років, керівник наметового містечка перед Верховною Радою під час Помаранчевої Революції, власник китайського скутера "Мустанг-150", НЕлітератор
ПиСи: а ось ланка на цей пасквіль Дмитра, Професійного Українця http://www.pravda.com.ua/columns/2012/07/26/6969585/
А ось Джерело з якого була взята ця, така нетипова для багатьох, думка українського Громадянина.
Більше про українських "літераторів-патріотів" - тут.
Міністр культури під тиском громадськості змушений був підтвердити, що картини Глущенка в Кабміні - підробки.
"Ці 2 картини виявилися копіями. Експертиза показала, що ці картини зроблені на початку 21 століття", - розповів Кулиняк журналістам.
Крім того, міністр зазначив, що Мінкультури зобов'язало всі музеї для перевірки подати точний реєстр і список художніх творів, що розміщені в будівлях адміністративних органів, особливу увагу звертати на предмети історико-культурної спадщини в вигляді шапок.
Здається скоро вся Україна мала дізнається про талановитого художника їхпресіоніста Ямуковича.
А за завдання шкоди іміджу відомого українського митця 5 квітня Кулиняк звільнив з посади директора Національного художнього музею України Анатолія Мельника, який заявляв про зникнення картин з Кабміну. Відповідаючи на питання про причини звільнення директора музею, міністр згадав, що "до Мельника були претензії щодо завдання шкоди іміджу музею та відомих митців", за словами міністра - найнижчий показник в Україні.
Свіжий анекдот на цю тему http://prikol.i.ua/user/323465/
Шевченкове слово було і є таким же свіжим, діючим та закличним.
Усе знесла й перемогла його любові сила. Того великого вогню і смерть не погасила.
Леся Українка
Творчість Тараса Григоровича, та вірші Шевченка влилися в нашу променисту повсякденну дійсність, як могутня ріка вливається в океан. Зараз, як ніколи, розкривається величезна цінність тих високих вимог до людини, які проголосив Шевченко. «Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії» мільйонів Шевченкових нащадків — славних своїми ділами .
Великий укранський письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з свiтовою славою поета-правдолюбця - це Тарас Шевченко. Його думки зрозумiлi усiм пригнобленим, усiм тим, хто хоче вiльного, радiсного i щасливого життя. Чому ж поезiя Шевченка має не тiльки нацiональне, але i свiтове значення? Творчiсть поета-демократа у великiй мiрi вирiшила подальший розвиток укрансько лiтератури, бо не було жодного вiдомого письменника друго половини XIX - початку XX ст., який би не вiдчув впливу Т. Шевченка. Максим Рильський зазначав, що "як пушкiнський реалiзм освiчував шлях росiйськiй лiтературi, так реалiзм Шевченка освiчував шлях укранськiй лiтературi".
Своєю славетною збiркою "Кобзар" вiн започаткував нову епоху не тiльки в iсторi укрансько лiтератури, а й у духовностi. Думки Шевченка-поета, борця-революцiонера завжди зверненi до майбутнього, вони надихають новi поколiння. Ця людина завжди служила правдi i боролася за щасливе майбутнє свого народу. I зброєю у цiй боротьбi поет зробив слово:
Возвеличу Малих отих рабiв нiмих! Я на сторожi коло їх Поставлю слово.
I дiйсно, на той час процес становлення ново укрансько лiтератури вiдбувався одночасно iз процесом розвитку науки i культури. А твори Т. Шевченка є зразками глибоко народностi, критичного реалiзму. У лiтературi з'являються новi геро: селяни-протестанти - бунтарi, повстанцi, борцi проти феодального гнiту. Лiтература збагатилася новими жанрами: лiро-епiчна поема, полiтична поезiя, оповiдання i повiсть... Вiн був основоположником критичного реалiзму i в укранському образотворчому мистецтвi. Його чудовi картини, рисунки, гравюри вчили iнших правдиво i багатогранно вiдбивати сучасну дiйснiсть. Цiннiсть художнiх творiв полягає в гострому викривальному змiстi, чiткий соцiальнiй спрямованостi. I в свох безсмертних поезiях, i в живописних полотнах Шевченко пропагував свiтлi iдеали свободи, рiвностi; закликав народ до боротьби проти усiх гнобителiв простому люду конкретний шлях цiє боротьби, цим самим впливаючи на розвиток i лiтератури, i мистецтва, i духовно культури.
Прилучення до світу прекрасного, вірші Шевченка, є важливим чинником морального удосконалення особистості, а значить, і суспільства. Чистою і чесною, гуманною і правдивою, працьовитою і товариською, сповненою власної гідності і пошани до всіх, хто працює, повинна бути людина.
В цій щедрій на любов, добро, приязнь і взаємопідтримку людині, те, про що мріяв, до чого прагнув досягти всією своєю творчістю Тарас Григорович Шевченко. Це — краса, велика, всемогутня сила прекрасного. Нагадаємо, що у своєму Щоденнику (18 листопада 1857 року) Шевченко захоплено вигукує: «Какое животворно чудное влияние красоты на душу человека!» Краса — це вияв найвищої радості життя.
Вірші Кобзаря та його творчість є живою й діючою силою. Це прекрасно висловив Максим Рильський :
...В сім'ї великій,
У цвіту садів прекрасних
Буде жити він вовіки,
Як безсмертний наш сучасник. В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття патріотизму.
Учiтесь, читайте,
I чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь!
