В молодості дуже любив пити пиво. Хоча спочатку до нього ставився скептично: наприклад, пригадую, як у одногрупника на першому курсі в інституті запитував наскільки відрізняються сорти пива. Пізніше зрозумів,що пиво може бути не тільки різним, а ще й смачним. Ну а подружка, Мері, ще більше пристрастила до пивасіка. Зокрема, вона казала, що пиво — це рідкий хліб. Зараз же любов до хмільного напою повернув канал про пиво на Youtube, а також роздратованість і нервовість. Ви ж знаєте, що алкоголь розслаблює і заспокоює? Однак нагадую, як в рекламі, що надмірне споживання алкоголю може нашкодити вашому здоров'ю.

Не в останню чергу на мій вибір вплинув й величезний асортимент спеціального фруктово-ягідного пива. Та й якщо вже захотілось чогось алкогольного, то краще випити дивне пиво, ніж слабоалкогольні коктейлі або горілку. Правда, я не знаю, як воно поєднується з антидепресантом і заспокійливим...

Користуючись перебуванням у Києві, прогулявся по інноваційному парку "Unit City". Це цікаве, як на мене, бізнес містечко європейського стилю, розташоване на території колишнього мотоциклетного заводу. За виглядом нагадує нові закордонні ділові центри. Однак, що у ньому інноваційного, мені незрозуміло. Бо по-суті, це величезний бізнес центр з офісами різних компаній, коворкінгом, конференц-залами, з житлом на додачу. Честно, сумніваюсь, що там виробляють щось матеріальне. Втім, це не заважає вважати його ще й привабливим туристичним об'єктом.

Думав, що б таке продегустувати, і не придумав нічого кращого, крім огляду військового сухпаю. Але не аби якого, а закордонного — польського добового. Тим паче, коштував він дешево — всього лиш 450 грн. "А як же відмова від польських продуктів?!" — скажете ви. Заради недорого зарубіжного MRE вирішив поступитись принципами.

Мені важко сказати, що це за такий індивідуальний раціон харчування, бо, як мінімум, у нього є опис українською мовою. Можливо, він призначений для ЗСУ? Та як би не було, сухпай іноземного виробництва — це цікаво.

Це вже буде третя групова дегустація (огляд різних продуктів однієї групи, а не різних смаків одного продукту). На цей раз вирішив спробувати різноманітні бутербродні закуски або, як їх ще називають, намазки. Для мене це знайома категорія. Але було цікаво зібрати їх разом і оцінити, наскільки вони смачні.

Побачивши в магазині солоні вафлі "Артек" від Львівської кондитерської фабрики "Світоч", здивуванню не було меж. Дуже незвичний продукт, оскільки прийнято, що вафлі можуть бути лише з солодкою начинкою. Цим вони мене заінтригували. Тоді став шукати якусь інфу. І, погугливши, знайшов дегустації річної давнини. Однак у продажу раніше не бачив. Тому одразу вирішив спробувати.

Цікаво, хто додумався зробити солону начинку замість солодкої? На сайті однієї мережі супермаркетів було написано, що зроблені в Нідерландах. Наскільки це відповідає дійсності сказати важко, бо на упаковці зазначена тільки юридична українська адреса.

Попри те, що я все своє життя живу в Боярці і деякі місцини набили оскомину, залишались нерозвідані куточки в старій частині міста. Ставки біля витоків Притварки — одні з них. Тож закрив цю прогалину. Правда, ледве дошкандибав, бо нога втомилась. Добре, що під'їхав на маршрутці.

Боярські стави я вже давно "забоянив" у своєму блозі, адже показував їх за найменшої нагоди. Але оскільки в старій частині міста не був більше двох років (від початку повномасштабного вторгнення), вирішив показати місцеві водойми ще раз. Тільки цього разу цілеспрямовано. Тим паче, пройшовся по новозбудованій набережній, до якої ніяк не доходив раніше. Правда, першопочаткові наміри включали походеньки до дальніх ставків біля витоків Притварки. Однак спекотна літня погода та повітряні тривоги цьому не сприяли. Тому залишив задуми оглянути інші ставки на "потім". А сьогодні ще раз покажу знайомі мені (і читачам) ставки — Човновий, Церковний, Шкільний і Лісовий. Звісно, поглянемо й на деякі оточуючі цікавинки.

Ці водойми є ставами, а не озерами. Це означає, що вони були створені штучно — у 1870 році.

1. "Родзинкою" фоторепортажу є нова (чи точніше — реконструйована) набережна, яку помітив під час пандемії ковіду. Однак чомусь на той берег не доходив. Хоча йти туди з десяток метрів. Крім того, ставки будуть не у географічній послідовності, а в тому порядку, яким був прогулянковий маршрут.

Ще варто додати, що мою вилазку супроводжувала спека +35°C і повітряна тривога, викликана злітом МіГу.