Який заплутаний прогрес! О, скільки в ньому є смертельного! Казали, що Христос воскрес, Та, певне, в світі паралельному. В чужих словах – ані душі, І, як бракує одкровенності, Любове! Ти хоч не бреши Мені своєю нескінченністю![Приєднана картинка]

Приходив день, Предивний, гордовитий, Дививсь лукаво Сонячним лицем, Щось говорив Про натяки на літо, А сам трусив тихенько Морозцем. Сміялись очі – Дві великі сливи, Мовчали тіні Кольору смоли, Лише коти, Правдиві і щасливі, Іще минулим березнем Жили.[Приєднана картинка]

Не примножуй даремно муку, До невдачі знайди терпіння, Бути другим – це теж наука, Бути другим – це теж уміння. Для природи усе єдино – Перший, шостий чи тридцять п’ятий, Хто прикриє, нарешті, спини Тих, хто першим іде вмирати? Це ж не люту схопить недугу, Це ж не мрії згубити крила, Бійся бути нулем, не другим, Бо нулів вже силенна сила.[Приєднана картинка]

Шпаки ізнов вернулися додому, Шпакам без дому і буття не те. Життя нову намалювало кому, Виконуючи правило просте: Що хай ти будеш златолюбним Крезом, В душі твоїй оселиться жебрак, Як навесні не сяде на березу, І пісню не покличе чорний шпак.[Приєднана картинка]

Небо лусне птахами, Загудуть ясени, Сонце вийде до храму Молодої весни, Час замріяний зрушить І щосили гукне: - Де схолоджені душі, Що чекали мене?![Приєднана картинка]

Так буденно і просто, Свій розтративши час, День сховався у роздум, Посміхнувся і згас. І царює примарне, Десь сміється вода, Балерини ліхтарні У туман вигляда.[Приєднана картинка]

довгомріяна тиша непридумана мить невідлежані вірші просять в люди пустить снігу вщухли паради дух морозяний вмер небо просить поради що робити тепер щось манячить чудесне чи доба чи роки і годинник на весну повертає думки [Приєднана картинка]

О, земле, сповнена дарами! Ти будеш жити у красі: Іще не всі замовкли храми, І душі скурвились не всі! Ще дні останні не близенько, Іще пекельне не пече, Ще гідність є, і я, маленький, Підставлю їй своє плече.[Приєднана картинка]

Все буде дощ. Все буде весна. Все буде небо і земля. І знову втрачене воскресне Під криком першим журавля. Все буде дивне і чудесне, І, в блиску талої води, Все будеш ти, інакше весну Навіщо Бог пустив сюди?[Приєднана картинка]

За широким Дунаєм Вдосталь сонця і світу, За широким Дунаєм Вчора бачили літо. І землі з небокраєм Поцілунок триває За широким Дунаєм, За далеким Дунаєм.[Приєднана картинка]