[Приєднана картинка] Проснусь. Зісковзну тихо з ліжка Босоніж пройдусь по кімнаті, Відкрию вікно, занавіску Й потону в нічнім ароматі… В ліхтарно ледь тусклому світлі Дивитимусь сонно на місто, На зорі до блиску розквітлі, На сліз горобини намисто. Полину із вітром осіннім Дерев цілувати волосся І в місячнім диво-промінні Я тиші нап’юсь стоголосся Лиш міста вогні в видноколі і ніч свою казку сплітає… Як гарно! І ти мимоволі всміхаєшся й все забуваєш…

Я пишу и перевожу через разные переводчики, проверяю переведённый текст делая обратные переводы и исправляя погрешности,чтобы на сколько возможно точне передать смысл того, что перевожу, из того что пишу сам или перевожу других авторов - стихи или прозу. Если сделать более менее хороший перевод стихов, получаются как белый стих и передают относительно не плохо смысл и чувства поэтов. но этого мало, поэтому я  начал учить нидерландский язык, чтобы писать и публиковаться, публиковать переводы, в...

Читати далі...

Не ховайся, надіє, за хмарами, Не тьмяній за вуаллю дощу, Тіні сумнівів й так вже примарами Нас доводять до крику й плачу. Не лети, синя птахо, налякано До гарячого сонця-вогню, Вже і так нами стільки оплакано І поховано мрій у броню. Не стихай в серці, віро! Молитвою Нас рятуй від убивчих доріг. Тільки ти і маленькою крихтою, Нагодуєш нужденних усіх. Нам би дихати, та не руїнами – Дим у грудях ковтком полину...

Читати далі...

Ще зовсім недалеко до весни,а я замерзла. Чашечкою чаюя хочу відігріти свої сни,та солоду для них не вистачає.Ще зовсім недалеко до дощівпривітних, теплих, а не льодовитих,та тільки б не стопити почуттів,отих, що заставляли взимку жити.Ще зовсім недалеко до тепла,а я навчилась дихати морозом,а я згоріла полум'ям до тлаіще тоді, коли сушила сльози.

Дивлюсь у вікно… Місто втомлене спить… Ти повір Хмільна мов вино Того сну вічна мить В сяйві зір. Бокал пригублю Із нектаром п’янким Тих зірок В думках не втоплюсь, Виплітаючи з рим Кожен крок. В напівтемноті Буду впевнено йти По слідах, Що з мрій і віршів Постелив мені ти В своїх снах. Нектаром сп’янить Чи вином до схочу Мене ніч І сном стане мить, Де я з містом мовчу Віч-на-віч…

Коли погано зовсім на душі, коли від найрідніших – ніж у спину, я згадую як давні спориші мені до лісу вкутують стежину. Там спокій. Небо грізно височить, гілля дерев тремтить несамовито. Там вітер не шепоче, а кричить, що хай там як, а треба далі жити! І я біжу. Туди де дикий рев. Втікаю від людей, як від вампірів. І хоч лякають очі з-за дерев, Але, повірте, люди гірші звірів. Від лісу величі час зупиняє біг, стихає розпач, у ...

Читати далі...

І знов не спиться. За вікном давно Серпанком ніч все вкутала охоче. На «ти» ми з нею стали вже давно, На брудершафт п’ючи біль опівночі. Із присмаком солоної сльози Й солодкої усмішки, визнать мушу, – Її цілунки – подихи грози, Її вино немов бальзам на душу.

Такі прості, здавалося б, питання І стільки в них мелодій світлих, чистих, Та знов забракне слів , щоб без вагання На запитання долі відповісти. Так мало нам для щастя, ніби, треба, Твоя зоря одна лиш – що шукати?! Та враз мільйон засвічується в небі І всі зливаються, і спробуй тут вгадати… Так легко, наче, досягти до сонця, Бо линуть журавлями мрії-крила, Та раптом біль дощами у віконце Постукає і втопить всі вітрила. Так просто й легко, складно так і важко… Усе проходить, ...

Читати далі...

Для усмішки не треба так багато, Для радості не треба зір озерце, – Лише навчитись миті відчувати, Що стукають із ними в наше серце. Для струн душі смичка із чар не треба, І магій слів не потребує щирість, Із них весь світ малює пісню неба, Із них життя складає слово «милість». Для щастя зайві барви веселкові, Не треба подарунків для кохання, Вони самі – великий дар Любові, Лиш берегти їх треба як востаннє.

Знов топлять душу сумніви, а я Не хочу ними світ заполоняти, Я ще не розучилася сміятись, Хай тьмяно, та горить моя зоря! Десь закрадеться в серце біль ножем, А я не хочу більше його крові, А я втомилась жити без любові Й вмиватись смутку грозовим дощем. Не хочу більше ні думок, ні слів, Не хочу переконувати знову Сама себе, що буде все чудово, Не хочу жити маревом із снів. Я падати уже втомилась так У прірву, де немає краю болі... Я хочу жити! Лиш не знаю в долі Хоч...

Читати далі...