Муки творчості
- 08.05.20, 20:00
Холодний
дощ небесна сіє вата.
Виблискує
квадратиками брук.
Така печаль
– на слово полювати,
коли воно
відбилося від рук.
Десь ходить,
наїжачене і дике,
обламуючи
пальчики суцвіть,
Або комусь
чужому тихим криком
у душу
розтривожену кричить.
Було ж
отут – і ось уже в тумані
занурених
у темряву віків,
Не допоможуть
й тисячі капканів
розкиданих
по світу словників.
Ну де
ж ти, слово? Де твоя криївка?
Окрай яких
ти грієшся багать...
5