А ми неначе нетутешні. Парадоксальні. Неземні. Стоять замислені черешні в нерукотворній пелені. Якусь мелодію розлито, ще не спотворену людьми, Бо їх нема й немає світу. Є тільки дотики. І ми.[Приєднана картинка]

Без найменшого вагання, вигнувши хвоста, Миша йшла на полювання зранку на… кота. Взяла різочку солону, погляд – без страху. Хай нявчить у себе вдома, а не на даху![Приєднана картинка]

Сонце нещадне. Сухо. Сіють тополі пух. Бджілка дзижчить над вухом, перевіряє слух. Котить пшениця хвилю, просить душа води. Ноги уже безсилі, хочуть лише лягти. Кличе у тінь дрімота. Впертість не має слів. Жайвір знайому ноту десь у траві згубив.[Приєднана картинка]

Небагато людей На планетіUA Шлях туди непростий, Немиттєвий. Більше лізуть в діру МалороскрапкаRU, Там морозиво, кажуть, Дешеве. [Приєднана картинка]

Нерозірване коло. Передзвони кайданів. Десь, напевне, є воля за великим туманом. Ходить в гості до слави, і поводиться гідно, Та за млою халяви волі зовсім не видно.[Приєднана картинка]

Котик йшов до магазину Купувать собі хлібину, Ну а там мишуська біла Майже все уже скупила. Залишились кавуни, Й нащо котику вони?[Приєднана картинка]

Бери моє, від щирої душі, Тут є усе, що дозволяє мрія. Мені на серце руку положи. Ти чуєш, як Тобі воно радіє? Благослови зайти за небокрай, І на шляху здолать усі проблеми. А чом я сам – про теє не питай, Хіба я сторож братові своєму?[Приєднана картинка]

Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]

Степ заворожений. Пусто. Вітер гортає думки. Місяць запалює люстру над поворотом ріки. Хмари неначе поснули. Долю малює звізда. А на могилі минуле юність свою вигляда.[Приєднана картинка]

Людвіг Нявкатий, Його Пелехатість, справжній король, повелитель у хаті! Служать Йому і дорослі, і діти, Навіть бабуся готова служити! Бідкалась мишка: - Ото срамота! Зовсім мені зіпсували кота![Приєднана картинка]