Співай! Кричи! Біжи щодуху! У небо весело дивись! Тут навіть камінь має вуха, Я не кажу уже про ліс. Живи піднесено, неначе неспокій – то звичайний дим. І край оцей тобі віддячить, і точно визнає своїм.[Приєднана картинка]

Завороженим світом, що уже онімів, Ходить втомлене літо з оберемком скарбів. Тихо довшають ночі, пишуть смутку ескіз, І ожинові очі вже не стримують сліз.фото автора[Приєднана картинка]

Жовті дні уже близько. Тліє літечка трут. В небесах боцюнисько прокладає маршрут. Водить полем дорога. Десь гукає село. Все на місці у Бога, як і вчора було. Боцюн – лелека.фото автора[Приєднана картинка]

А уже за дванадцяту. Глухо. Світить місяця в небі клейнод. Ходить тінь опівнічного духу, І шукає якихось пригод. Щось за думку несміло тримає, Може, вигадка дивна, чи згад. Чай парує, бо кави немає, І гірчить не лише шоколад.[Приєднана картинка]

День спрацьований. Сиро. На душі – самота. Підгодовую сиром Золотого кота. Кілька кроків до ночі. Небо тане бліде. Кіт тихенько муркоче, А до рук не іде.[Приєднана картинка]

Кіт із мишкою гуляли, І плиту охороняли, І старались, як могли, Щоб сардельки не втекли.[Приєднана картинка]

Зачароване поле. До погибелі – крок. Пропливають гондоли Почорнілих думок. І божественне тріо Потомилось і спить. Чом його, sole mio, Ти не хочеш будить? По бажаннях і хибах Зло полізло на трон. Шурхотіння і вибух. І сміється Харон.[Приєднана картинка]

День за обрієм тоне. Ніч підкралася близько. Ми такі безборонні, наче справжні дітиська. Сяє місяця вензель. Час лінується бігти. Наче Гретель і Гензель розкидаємо крихти. Крихти світла у слові. Крихти мислей гарячих – у живої любові не буває нестачі. І гарячі долоні. І нуртує утіха… День за обрієм тоне. Ніч підкралася. Тихо.[Приєднана картинка]

Уже немає стрілам ліку. Летять тривожні голоси. Ламають силу печеніги. Тріщать щити. Тріщать списи. І сіль… Ну звідки стільки солі?! Вже скоро душу пропече! Судьба згубилася у полі. Кричить утомою плече. Скінчилось віку полювання, Тож не носити голови. Тримайтесь, вороги, востаннє. Ну, ось він я. Іду на ви.[Приєднана картинка]

Прогрес не стоїть на місці, він навіть спочить не ліг, Ще років тому за двісті й подумать ніхто не міг, Що іншими будуть люди, народять нові думки, І срібло прийдешнім юдам скидатимуть на картки.[Приєднана картинка]