Єгипет розкинувся - жовтий і спраглий, Тут птиці аж стогнуть в рожевих кущах.А спокій витає, як зболена правда, І зоряні рибки у морі кишать.Сховались проблеми далеко-далеко, Можливо, під пальми зелений каркас.Я чула: сюди прилітають лелеки, Щоб знов навесні повернутись до нас.Полуденне сонце, засмагле на пляжі, Натхненно цілує білявий пісок.Пітьма-танцівниця нікому не скажеПро те, що були ми до щастя за крок.Засяє притомлене місто вогнями, Порине у місячну ніч...

Читати далі...

Моя любов сягала неба, А ти ходив ногами по землі. Ліна КостенкоЇЇ любов "сягала неба" - Обранця вабили...

Читати далі...

Завіса. Настає фінал.Відіграно життєву драму.Кохана? Муза? Чи жонаБула впокорена у раму?Та в рамці простір затісний, Не вистачає жінці вітру.Так взимку хочеться весни, У темряві - денного світла...І раптом посеред пітьмиНаповнилося млостю тіло, Змахнула, ніби птах, крильми - Й, о диво дивне, полетіла!Хмеліла, як від доброго вина, -І гоїлися давні рани.Щаслива, посміхалася вона, Та плакала бездушна рама...[Приєднана картинка]

А я просила: "Не губи!", Черкали небо голубиРожеві хмари.Нам було щастя до лиця, Співали трепетні серцяПід дзвін гітари.За обрій сонечко зайшло - Прозріння до обох прийшло -Тут слів не треба...Погасли зорі уночі, Уже не голуби - сичіКричали в небі.Уранці сонце - вже без нас - Розбилось об зими каркасХолодно-білий.Серед байдужої юрбиЗнялися в небо голуби - І полетіли...

Полиск муаровий швидко розтанеВ зорянім мливі далеких сузір'їв.Небо підкаже розгадку жадану: Сестри любові - надія і віра.Схід запалає квітками спасіння.Ми ще зустрінемось, друже єдиний.Клен посміхнеться у пору осінню, Листям устелить до тебе стежину.[Приєднана картинка]

"Пожалуйста, заботься обо мне" Марина Цветаева- Пожалуйста, заботься обо мне!Я вырвалась из замкнутого круга,В тебе найдя любовника, и друга,И принца на серебряном коне…Я вырвалась из круга «я-сама».Я самоутвердилась. Я устала.Возьми меня на ручки с пьедесталаГордыни, честолюбия, ума...Я самоотвердела. Я тверда.На мне не остается ран от терний.А я хочу быть мягкой, и вечернейЯ женщина. Я самка. Я – вода.Я слабая. Не баба. Мне слабо:Коня, и шпалы веером, и в...

Читати далі...

Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені необережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама ! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема… Оксана Осовська

[Приєднана картинка] Ідеш? Іди! Прощай! Потисну руку. Нехай емоцій через край - Пірну в розлуку. Сльоза чи сніг? Сліди... Ти йшов, а сніг все падав... І залишав, вже назавжди, Любов позаду. Вогонь у сніг? Хай буде лід, Це більш природньо. А сніг все йшов, все падав сніг... Ура! Свобода!

[Приєднана картинка] Ідеш? Іди! Прощай! Потисну руку. Нехай емоцій через край - Пірну в розлуку. Сльоза чи сніг? Сліди... Ти йшов, а сніг все падав... І залишав, вже назавжди, Любов позаду. Вогонь у сніг? Хай буде лід, Це більш природньо. А сніг все йшов, все падав сніг... Ура! Свобода!

[Приєднана картинка] А я ж стелила під ноги небо, Ти ж був найкращим на всій землі! А я ж хотіла чуттів від тебе, А ти приносив лише жалі. А ж я любов, як оберіг, носила Побіля серця, щоб навіки. А я ж просила: «Люби красиво» - Любить не вміють чоловіки… Тендітну квітку в душі ростилаІ захищала від всіх вітрів. Сам був щасливим, мужчино милий, Та щастя дати все ж не зумів...