У травневому подиху сонце заходить, На прощання умившись весняним дощем. Шкода тої весни… Знов мені це доводить В серці тихий і якось пронизливий щем… Шкода мрій весняних, що леліяли зорі, Пелюсток яблуневих у сяйві ночей, І вишневого цвіту в вечірнім просторі, І фіалок задуманих синіх очей… На прощання обійму я травень думками, Що лягають рядками жалю на папір, А він смуток розвіє й помчить знов вітрами, Хай востаннє, та так незабутньо до зір!

«Встань з колін, Україно! – чомусь закликають,– Піднімися, вже годі покори століть…» Тільки я України такої не знаю, Що скорилась і що на колінах стоїть… Ні, моя Україна не падала в ноги, Не покірною була рабинею, ні! Україна моя крізь всі терни-дороги Йшла із піснею й вірою, хай і в вогні! Україна моя всі свої небокраї Умивала від крові поранених душ Своїх дочок й синів… і всміхалась… Я знаю Україну нескорену – тільки таку! Хоронити мою Україну не треба! Бо не плаче вона –...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Здавалося б... звичайне собі сонце... Здавалося б... звичайне собі небо... Тримаю промінь світла на долонці І відчуття, що більшого не треба...

Читати далі...

Збираю губами перлинки ... сльозинок, що гаряче линуть ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] В місті сірому, наскрізь промоклому Ти стояв скам’янілим ангелом. У дощі, від жасмину солодкому, Так безжально вона вже танула. «Не чекай, – лиш крізь дощ усміхалася, – Не приходь більше в сни примарами», – Й просто зникла, а в серці зосталася Тим дощем з грозовими хмарами… Ти не був випадковим коханцем їй, А володарем мрій, що снилися, То чому ж тоді так в зливі глянцевій З рук твоїх вона вільно вирвалась? Ти так хочеш, щоб краплі пророчили, Що не ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] О БОЖЕНЬКУ! ПРОСТИ НАС, ГРІШНИХ ЧУРКІВ, ЩО КОЇМО - НЕ ВІДАЄМ...НЕ ЗНАЄМ... ЗВЕРТАЄМОСЬ ЛИШЕ ДО ТЕБЕ В ГОРІ... І ЛИШ ТОДІ - ЯК ЗЦІЛЕННЯ БАЖАЄМ... ТИ - БАТЬКО НАШ, ТО Ж МУСИШ ЗРОЗУМІТИ ДІТЕЙ СВОЇХ, НАХАБНИХ І ЗУХВАЛИХ, Я ЗГОДНА, ЩО ЗА ВСЕ СЛІД ЗАПЛАТИТИ, КАРАЙ!!!....ТА СВІТ - НАДІЮ...ВСЕ Ж...ЗОСТАВИШ? МОЛЮ ТЕБЕ...ПРОСТИ, ЩО НЕ МОЛИЛАСЬ... І РІДКО В РУКАХ БІБЛІЮ ТРИМАЛА... ПОВІР, КОЛИ ПОВЕРНЕШ МЕНІ СИЛИ, ВСЕ ЗМІНИТЬСЯ, МІЙ БАТЬКУ СЛАВНИЙ! ЩЕ Ж ХОЧЕТЬСЯ ПОБАЧИТИ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сценарій. Той же. Погуляли. Поспілкувалися… Дива! Співали, мріяли, кохали… Кохали? Може… А дарма! Сценарій. Вкотре. Закінчилось. Розбилося. Щемить. Болить. Це – правда? Може – ні? Приснилось? Це – дійсність. Чорно-біла мить. Сценарій. Знову! Роль та ж сама. Та ж сама п’єса. Той фінал. Комедія? О, ні. То – драма… Кохання мертвий капітал. Сценарій. Як його змінити? Змінити коло на спіраль...

Читати далі...

– Друзі, погляньте он там Хто це так пестить Ромашку? – Гордий спитався Тюльпан – Може це фея із казки? – Чи із небес до землі Ангел злетів, може, нині? – Прошепотіли малі Ніжні Фіалочки сині. Здувши росу з пелюсток, – Може це наша царівна? – Тихо озвався Бузок – Або принцеса чарівна? – А, може, це із лісів Мавка до нас завітала, Вмитись щоб в нашій росі? – Біла Троянда спитала. – Ні! – Маргаритка ясна Квіт посміхнулась родині – Це завітала до нас З чистим серденьком...

Читати далі...

Травневим променем жасмин Із насолодою впивається, А гладь озер аж до глибин Очима неба усміхається. Мотиви пізньої весни У ароматі вітру вільного Цілують крапельки роси З кортежу квітів й трав весільного. Іскринки зоряні здаля Співають гімн весні заквітчаній. Сьогодні небо і земля Любов’ю й ніжністю повінчані!

Може, це любов? Може, це весна?Хто із пут-оков щастя виплітає?Може, все це сон келихом вина,Що з весною в тон, так думки спиває? Чи торкаюсь хмар,чи тону в морях?Мов в полоні чар – я не розумію…То як ніч дощу, то як день мій шлях…Та не відпущуні на крок надію! Буду з срібних роспити той нектар,Що від сонця й гроз налились бажанням…Наяву чи в сні –Але вище хмар!Яскравіше зір! Може, це кохання?