[Приєднана картинка] Під рудим покривалом осені Засинають думки і мрії. Вони в сон кольоровий запрошені, Де печаль їхню вітер розвіє. Там знайдУть вони спокій і затишок. Зорі їм колискові співатимуть. Назбирають букетик пОсмішок І віночки любові сплітатимуть. Побувають в країні Ангелів, Вмиють душу небесними росами. Полетять над світами незнаними Серця піснею стоголосою. Почуття переможуть емоції, Перед Мудрістю Розум вклОниться. На останній сходинці осені ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Втомилась я. Присяду. Помовчу. Не так і часто є така нагода… Знов вітру спів журливий до плачу… Сьогодні сум транслює нам погода… Присяду тихо. Доторкнусь землі. Вона холодна, та теплом вже дише, Черпну від неї святості полів, І дотик лісу, і тремтіння тиші… І враз всміхнусь… так щиро, мов дитя, Забувши втоми й болю гострі леза Пройдусь, ні! пробіжусь по відчуттях, Й не пропущу нізащо мрій трапези. Я так втомилась… Зупинити б час, Що буднями й...

Читати далі...

Вмостився дощ на краєчку душі,постукав тихо, щоб не налякати.Він мерехтів, співав, читав вірші,просився ніжним шепотом до хати.Такий мрійливий був той дощ в ночі!У нього було серце із росинок,у нього були крила із парчі,а очі – з кришталевих намистинок.Навколо стільки радостей і див…Ну як йому не мріяти любов’ю?!І він летів. Він мріяв. Він любив.Весь світ ховав, де залишались двоє.Дивак. Романтик. Лився і тремтів, засліплював сльозами небосхили…О, як хотів, як дощ отой хотів...

Читати далі...

Закривши очі йду наосліп в тьму. Вона і так давно прийшла у гості, А я втікала, бігла... Та чому? Куди? навіщо? – я не знаю й досі… Я думала, що сонце – лиш моє, Для мене все – й слова тут недоречні; Що джерелом весна у серці б’є Не в мить оцю – навік, беззаперечно! Я думала, що світ – це мій лиш світ! Красивий, ніжний, з ароматом волі, Де нескінченний радості політ Мереживом проплетений по долі… Та раптом тьма. Німа. Така чужа! Така ненависна, непрохана, немила! Невже ...

Читати далі...

Нет смысла ворошить угольки угасших чувств. Их залило ливнем горьких слез и они больше никогда не вспыхнут ярким пламенем.Они отгорели свое и теперь требуют покоя.Не стоит пытаться их выбросить ибо они являются частью жизни.Просто не трогать, а время само укроет их пеленой забвения.А потом будет новый огонь....[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Земля хвилюється, невже не помічаєш, Попереджаючи про це своїх дітей? Недбалість, зверхність гнівом зустрічає, З лиця стираючи сліди сумних ідей. Дивись, жива! – як і земні створіння – Радіє, плаче, в’яне та цвіте… Звертається до нашого сумління, Та в...

Читати далі...

Я йшла вперед. І падала, й вставала, Та йшла! Не раз по тернах без сльози І віра в мить спинитись не давала Ні в час вітрів, ні в лютий час грози. Я йшла вперед. Навіщо? – Не питайте, У мене там, за обрієм, душа, І світло мрій, й очей сіяння тайне, Там світ, де я не інша, не чужа! Я йшла вперед… А кров’ю по краплині Життя стікало мимо віражів. І що мені залишилося нині? – Холодна мрія світлих міражів… І що слова? Вони пусті без серця! Уста німі, як в грудях пустота! І...

Читати далі...

Не прислухайся до холодних нот. Вони німі. Вони жорстокі й грізні І не тому, що це грудневий лот Зимового аукціону пісні. По струнах їхніх кров розлук тече, Терзає болем й так самотню душу. Не слухай їх. Хай снігом на плече Вони летять, а ти їх струшуй, струшуй… Візьми струну із переливів дум, Що я плела мереживом барвистим. У них життя із веселкових струн Нанизаних на сонячне намисто Відчуй мелодію сріблястих снів, Дзеркально чисті подихи надії Й мою любов, що не така як...

Читати далі...

Я у тобі залишуся лиш спомином солодкої роси і прісних губ, я розіллюся солов’їним гомоном і твоє тіло прагнутиме згуб. Я озовуся в серці твоїм тишею, що заховалась в м'яті й спориші і зацвітуть в тобі душею-вишнею прості, та щирі всі мої вірші. Я буду тліти у тобі бажаннями, хоч ти й мене в собі не впізнаєш, та я – це ти, з смішними запитаннями, з дитячими очима, що без меж. Та я –це ти… і іншого не прагну я, й не хочу бути іншою, о ні! бо у тобі якась нестримна магія...

Читати далі...

натхнення тут - http://blog.i.ua/user/2994692/577968/ (прочитайте обов"язково!!!) Дозвольте жінці бути слабкою, Сховайте в серці її від всіх, В обіймах ваших нехай струною Тремтять бажання її і сміх. Цілуйте жінку, щодня, щоночі, Відчуйте скільки любові в ній, Як вам сміється, як сонні очі «Люблю» шепочуть й сльоза з під вій… Кохайте жінку, та так, щоб небо, Щоб світ позаздрив тим почуттям, Повірте, жінці крім вас не треба Ніяких красок і фарб життя. Бажайте жінку, –...

Читати далі...