Я пам’ятаю цю карту з дитинства. Серед батькових паперів знайшлася вона одного разу, старанно загорнена у лист цупкого строкатого паперу. Я заліз на батькові коліна, вмощуючись там зручніше, і ми разом почали розглядати тонкі лінії та незрозумілі мені написи. На стіні батькового кабінету, який водночас служив нам гостинною, висіла велика карта СРСР, і я міг їх порівнювати.
Знайшли ми і чудернацькі обриси Нової Землі, і відсутність Ленінграду – батько пояснив мені, що це місто з’явилось у 17 сторіччі, збудоване на кістках будівельників волею талановитого та жорстокого царя Петра, і навіть прочитав мені декілька сторінок книги «Петр и Алексей» Мережковського… пізніше я читав і Толстого… книг було дуже багато. (А ще багато пізніше я вже й сам купив та приніс батькові трилогію В. Яна, яка врешті-решт пояснила, чому ця карта називалася так чудернацько - Велика Татарія).
Розповів мені ще батько, як відрізнити глибоку та високу печать, і я зрозумів, що карта друкована з великої мідної або свинцевої пластини, краї якої виразно відбилися обабіч малюнку. Малюнок же карбувався на цій пластині вручну, інструментом,який називався штихель.. це німецькою… а от написи на карті зроблено французькою… І ще у світі є сотні мов, одни подібні до інших, як родичі, а є й такі, що зовсім не схожі. От наприклад угорська книжка, сказав батько. Ця мова несхожа на сусідню румунську, зате подібна до далекої естонської та фінської. Дивися, оці дві літери читаються як одна «с». А от схоже сполучення у знайомій тобі польській – як «ч». А скільки ж ти мов заєш,спитав тоді я.
Батько замислився, ворушачи губами. Щось з десятка півтора… або може й більше. Коли кілька мов знаєш, то вже якось легше нову вивчати. А звідки жтиїх знаєш – спитався. Те так якось.. і з дитинства… і з війни… і так… радіо слухав, книжки читав. Ось ця, бачиш, грецькою. Тут літери наче знайомі, і читаються схоже. А от ця на санскриті. Це прамова мов. Такі квадратні літери і згори під лінійкою.
Розібралися ми й у тім, що таке папір «верже», розглядаючи інші старовинні гравюри. Папір цієї карти чомусь був не такий, але пухнастий та крихкий, і треба було тримати його дуже обережно. У час, коли карту було (мабуть, для проби) надруковано та розмальовано, верже, у тоненьку рельєфну смужечку – відбиток сітчастого пресу,на якім робили папір – був надто дорогий, вироблявся в Нідерландах та розповсюджувався для дорогих видань, які прикрашали королівські та ясновельможні бібліотеки… от дивись, сказав батько. Нідерландську можна відрізнити від німецької, бо там багато літер подвійних… і ці «умляути» трішечки не такі.
Дуже мені сподобалась картинка у лівім нижнім кутку, де були пречудно одягнені люди, краєвиди, які непомітно перетворювались на Каспійське Море.
- А оце ім’я картографа. Це та людина,що малювала карту. Член Королівської Академії Наук, Пьєр Вандер, згідно з привілеєм. Велика Татарія, на основі новітніх досліджень. А це коротеньке слівце значить «і так далі». Це латиною. Етсетера. Слівце те зазвичай скорочували до трьох літер.
- А ще нижче - масштаб, це скільки, скажімо, кілометрів зображує така лінійка на карті.. Але тут не кілометри. Тут німецька та французька старовинні міри, льє. От не пам’ятаю, як називалася німецька міра. А Пьер Вандер теж не знав, та написав «німецькі льє».
І батько занурився в пошуки в енциклопедіях, які вишикувались на кількох полках похиленого дерев'яного стелажу…
А через шістдесят років вандал відколупав бронзовий батьковий барельєф з гранітного пам’ятнику на Берковцях… п’ять кіло бронзи…
О, Велика Татарія…
КИТАГАВА УТАМАРО - НЕСРАВНЕННЫЙ МАСТЕР ЯПОНСКОЙ ГРАВЮРЫ В нашем сообществе были представлены работы японских мастеров гравюры,http://blog.i.ua/community/1952/612898/ этот пост познакомит вас ещё с одним мастером и, надеюсь, доставит вам удовольствие. |
|
Это один из трёх графических листов Альбрехта Дюрера, вошедших в историю искусства под названием «Мастерские гравюры»: «Рыцарь, смерть и дьявол», «Святой Иероним в келье» и «Меланхолия I».
Дюрер, Альбрехт
Меланхолия, 1514 ( кликабельно !!!)
Melencolia
Медь, резцовая гравюра. 23,918,8 см
Государственный Эрмитаж
Уильям Хогарт (1697-1764) родился в Лондоне. Где и как он получил художественное образование, неизвестно. В то время, когда Хогарт вступил на сцену художественной жизни, ведущая роль в ней еще принадлежала иностранным художникам. Среди богатых собирателей ценились картины фламандских или итальянских мастеров. В 20-х годах он упоминается как иллюстратор и автор злободневных сатирических эстампов. В его искусстве, сформировавшемся под воздействием рисунков Калло и сатирических сценок голландских живописцев, в частности Стена, рано начали проявляться индивидуальные черты.
Автопортрет. 1745
[ Читать дальше ]Османская империя, официально — Великое Османское Государство — многонациональное государство под управлением османских султанов, существовавшее с 1299 по 1923 годы. В Европе Османскую империю часто называли Оттоманской империей, Высокой (блистательной) Портой или просто Портой. В период расцвета в XVI—XVII веках государство включало Малую Азию (Анатолию), Ближний Восток, Северную Африку, Балканский полуостров и прилегающие к нему с севера земли Европы.
Анатолия, в которой расположена основная часть современной Турции, до прихода турок-сельджуков в XI веке была территорией Византии. Османская империя завершила завоевание Византии взятием в 1453 году Константинополя. На вершине своего могущества, в правление Сулеймана Великолепного (1520—1566), империя простиралась от ворот Вены до Персидского залива, от Крыма до Марокко.( С)
77 гравюр большого формата и хорошего качества
Предлагаю вниманию читателей гравюры из старого английского издания "Героини Шекспира: главные действующие женские лица пьес великого поэта" (The heroines of Shakespeare: comprising the principal female characters in the plays of the great poet) 1849 года выпуска. Это своего рода альбом, изданный гравером и иллюстратором Хитом Чарльзом (Heath Charles ). Оригинал альбома с текстами, с отрывками соответствующими сценам из пьес Уильяма Шекспира, можно найти в Библиотеке Конгресса США, я же просто "вытянула" из издания наиболее хорошо сохранившиеся изображения (почти все). Удивительно красивые гравюры и даже время, сканирование и т.п. не смогли испортить живость взглядов, красоту лиц, тонкость поз и жестов. К своему стыду, некоторые из пьес мне совсем незнакомы, но женщины тем не менее просто прекрасны. Как и прекрасны сонеты У.Шекспира, которые еще немного украсят повествование...
Кому понравится, можно посмотреть ранее выложенные гравюры "Красавицы королевы" и "Красавицы викторианского высшего света"
Офелия из трагедии У.Шекспира "Гамлет"
!!!!! Все изображения кликабельны и увеличиваются до большого размера .!!!!!!
[ Читать дальше ]Shotei (Takahashi Hiroaki), (1871-1944)
Takahashi Hiroaki (Shotei) родился в Токио в 1871 году.
В девять лет начал изучать искусство японской живописи вместе с дядей Matsumoto Fuko (1840-1923).
В 1891, вместе с Terazaki Kogyo, он создал Союз Молодых Художников Японии (Japan Youth Painting Society).
Работал иллюстратором научных книг, журналов и газет и выставлялся.
В 1907 начал называться Shotei.
Многие из его работ были вывезены на запад и рассматривались европейскими и американскими коллекционерами как образцы искусства "Старой Японии".(С)
ЦИФЕРКИ КЛИКАБЕЛЬНЫ !!!
[ Читать дальше ]
