Що таке любов? Є безліч визначень, але жодне з них не є і не може бути достатнім, бо це інтимно неповторне почуття, неповторна людська доля. З’являється    нізвідки і невідомо куди веде. Може, це самопосвята: Жінці, Батьківщині, Справі, Призначенню. А може, це спрага повноти. Людині властива потреба ділитися з іншою безмежно близькою людиною — і добром, і в горі. Ділитися життям, жити «на двох». Пригадуєте прадавнє уявлення про те, що є в світі дві половинки, які шукають одна одну і мають поєднатися? Наївне і майже смішне, як на теперішні часи, уявлення, але скільки у світі страждань і трагедій від того, що ті дві половинки не знайшли одна одну і все життя колотяться, кидаючись наосліп за примарами! 

Когда я был ребенком, я чувствовал причудливые формы природы и неодушевленных объектов не наблюдением, а отдаваясь их очарованию и их неявному языку. Трещины в стекле, нефтяные пятна на воде, корни деревьев на поверхности земли, цветные прожилки в камне - я был восхищен всем этим. Побег к иррациональному, странным и сложным формам природы, ведет к чувству гармонии между нашими сердцами и энергией, заключенной в этих формах. Мы делаем простое и всё же невероятное открытие - мы понимаем, что сами являемся создателями, наши души всегда будут участвовать в вечном сотворении мира.

Мы ограничены своей личностью, но каждый из нас состоит из всего мира, ведь в наши тела заключено все генеалогическое древо эволюции, обратный путь до рыбы, и еще дальше. Мы несем в наших душах все, чем люди когда-то были. Все Боги и черти, которые когда-либо существовали, находятся внутри нас в виде возможностей, желаний и как пути к отступлению.

Герман Гессе - Демиан