Є джипери, є байкери, а іншим, навіть, назву не придумали. Просто - воділи.

  Привіт усім!
       Хочу поділитися з вами своєю величезною радістю!
      Нарешті готова моя пісня на вірші чудового українскього поета Кості Гнатенка "Сонечко моє", аранжування до якої зробив дуже талановитий аранжувальник та саунд-продюсер Вадим Юрчук.
       Ви собі навіть не уявляєте: з якою любов'ю та ніжністю він поставився до цієї роботи! (тільки не подумайте, будь ласка, нічого поганого:-)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
      Що ж, бажаю вам приємного прослуховування!
      Сподівваюсь, пісня вам сподобається!
      Всіх благ та неймовірно казкового щастя!
                                                 Успіхів, Іштван


Запрошую відвідати мій персональний блог:
http://blogs.mail.ru/mail/ist1980/

сьогодні, 6 березня, концерт  "Vася Club" в арт-клубі "Чеширський кіт"

у другому відділенні гурт "Картбланш"

Київ, Куренівка, вул Скляренка, 9, початок о 21-20

http://www.cheshirecat.kiev.ua

 тел.: 8 (044) 428-27-17

щиро запрошую!

БУДЬМО!  

Я тут нещодавно вирішив навести порядок. Ні, не в нашій країні і не в нашій владі, там напевно порядку й годі чекати. На робочому столі також не завадило б трохи привести все до ладу, на це потім якось викрою трохи вільного часу. А порядок я наводив на жорсткому диску свого старого комп’ютера. Виявилось там накопилося ой як багато всілякого дрібного непотрібного сміття. І серед всього цього мені трапився мультимедійний файл з минулого. Прослухавши його на моєму обличчі з’явилася трохи сентиментальна усмішка. А потім трохи смуток… Мені пригадалося моє не розділене кохання, пригадався той смуток, і навіть на мить мені здалося що те забуте почуття, до тієї дівчини, повернулося до мене знов. Хух, напевно здалося.

Дозвольте поділитися з вами цим загадковим мультимедійним файлом, разом з ним я відправляю частинку себе. Кумедно представити що десь років чотири тому я так по дитячому написав і присвятив пісню дівчині, шкода одного що вона не здогадалась що це саме для неї я співав. На той момент її серце було зайняте. А може й добре що вона не зрозуміла що то для неї, часи серенад пішли в віка… Зараз змінилася сама суть побачень, зараз з’явилася така тенденція що хлопці на побачення замість квітів беруть пиво. Просто жах. Ой я трохи відійшов від теми. Так отож на ваш критичний розгляд представляю мій дебют у якості поета та у якості виконавця. Сподіваюсь у вас не зів’януть вуха від мого співу. До речі не можу не вказати що пісня написана на музику Володимира Кафері, це мій друг

Бажаю приємно прослуховування

Випадково натрапив, шукав одне, знайшов (неочiкувано) iнше))) Середина 90-х, здається) Хочу подiлитись)))
Гарних свят!!!

А я понимаю теперь, почему так часто люди во взрослом возрасте перестают любить и слушать музыку. Раньше ужасало то, что взрослые не слушают, а часто, и вообще не любят музыку. Раздражение взрослых на модные ритмы вызывало непонимание, отрицание, осуждение. А теперь – о, вот он этот миг)) – все стало на свои места, и все стало понятным и ясным.

Нет, это не деградация личности, и не нарушения в здоровье, нет. Дело все в том, что человек на некотором этапе жизни просто перерастает все существующие ритмы, мотивы и композиции. И логично, что они перестают устраивать потребности вкуса данного человека.

Кажется, вот, я на этом этапе нахожусь теперь). Любая музыка о том, что у меня уже было вчера, о том, что в прошлом, что уже пройденный этап, о том, что устарело в своей сути в принципе для меня и к чему не комильфо возвращаться. Что ни возьми – все уже не то и не о том.

А все потому, что люди, находящиеся на этом этапе, не пишут музыку. Так бы они создали то, что так необходимо, и этого пробела не существовало бы, но нет – эти люди очень заняты и им не до того, чтоб рассказывать о себе и своей жизни в ритмах и звуках.

Все без исключения музыканты привыкают еще смолоду писать и петь о проблемах сексуального плана, о проблемах личной жизни, о «соплях» одним словом. Взрослея, они не могут создать ничего нового, когда уже все проблемы решены, любовь найдена, секса предостаточно, мир изучен, люди поняты. Потому, что они просто привыкли петь именно так. Это как привычка.

Да, есть джаз. Но. В джаз приходят уже старея. Когда уже нечего делать просто в принципе. Джаз это музыка людей на отдыхе, которые уже всего добились и достигли, которые уже «износились» и расслаблено издают шедевральные сочетания ритма и звука со всем своим багажом знаний.

Но нет ничего промежуточного. Между молодежью и старостью. И все только потому, что этот период у людей слишком насыщен делами. Некогда им рассказывать о себе. Даже взять музыкальный инструмент в руки некогда, и даже некогда распеться. Да что там – и подумать даже о подобном некогда)))

http://lovelylife.in.ua/tvorchist/muzyka/mad-heads-prezentuvav-novyj-klip.html