Помітив цікаве явище: іноді сайти самі скидають пароль. Вчора не міг залогінитись на одному блог-сайті. В поясненнях вказано, що це може бути через браузер. Але слабо віриться. Як це може бути, щоб пароль не підходив? І до чого тут браузер, якщо не встановоював запам'ятовування?! Мабуть таки сайт таким чином нагадує, що треба змінити пароль.
Причому з тим сайтом таке відбувається не вперше.

Цікавить думка когось, хто розбирається в компах і інтернеті.

До обломів не звикати. Тільки думаєш кудись піти. Здається ось-ось домовився. А потім: «Ой, а я не знаю, які будуть плани. Мабуть, буду зайнятий.»  Нафіг тоді напрошуватись? А я ще й обнадіююсь.

Думав, перед Днем народження десь прогуляюсь, але вилазка відмінилась. Минулого року купив екскурсію по виставковому комплексу «Експоцентр України» (екс ВДНГ). Подивився закинуту шахту і побував на шпилі головного павільону. А тепер ні подарунку, ні нової теми для звіту.

Є варіант просто забухати. Але це банально.

P.S.: Ще й один сайт зробив автоскид паролю. Настрій остаточно зіпсовано.

Їздив в Центр зайнятості в Дарницю. Приперся за годину раніше. Думав, пофоткаю маршрутки. Але освітлення було непідходяще. Тому просто намотав кола навколо станції метро "Дарниця".
Презентація була від поліції. Агітували, але нікого не зацікавило. Деякі демонстративно пішли до завершення заходу. Тому презентація пройшла швидко.

Потім дотопав до "Чернігівської" і на трамваї поїхав на Троєщину. Зустрівся із подружкою і вона чигирями повела до ТЕЦ-6. Як Сусанін завела - довелося дивитись по карті. Намотали декілька зайвих кілометрів. Але відмовлятися від вилазки не стали.

Блукали по полям і зарослям і вийшли до градирень. Подружка пояснила, що мій варіант був більш палевний, тому йшли в обхід. А обхід був довгий і трешовий: повз річки і канали, газопроводи, високовольтні ЛЕП, службову залізницю. Ледве не зайшли на територію промзони ТЕЦ. Нудний шлях по (а потім вздовж) залізниці. Недобудований асфальтний завод з'явився несподівано.

Місце мрачне. Краєвиди депресивні: недобудовані будівлі і піщані котловани, перемежовані озерцями з кригою. Будівель мало. Ще й десь розтягнув коліно (мабуть, від перенапруження - бо різких рухів не робив, а спуски-підйоми і ходіння над урвищами були).

 Фоткати особливо було нічого: клацав, щоб вийшло хоча б 30 знімків. Вийшло навіть більше. Але все одно малувато для репортажу.

 Назад не захотіли йти зворотнім шляхом. Пішли через ліс. Якось обійшли кладовище для тварин і вийшли до озера Алмазне. По дорозі навіть зустріли двох чоловіків. Хоча місця дикі.
Довго йшли вздовж озера. Інколи траплялись люди - рибалки. Вийшли до Лісового кладовища. Ще й Мері запропонувала пройти через нього. Здивувався, що вона начебто перехрестилась, як зайшли на кладовище.  
Картина моторошна. Навіть фоткати не став. Одна справа, коли поминальний день. І зовсім інша - коли на кладовищі нікого (ну, як нікого - декілька машин було). А саме кладовище просто величезне. Побачили нові могили і похоронну процесію. І нарешті, вийшли до лісу.

 Знайшли потрібну стежку і знову довго й нудно йшли по лісу. Ліс перемежувався із піщаними схилами і болотами. Знову мрачняк. Болота в Поліссі симпатичніше.  

Як не дивно, навіть не втомився після такого довгого пішого походу. Хоча вийшло близько 15 км (думав, пройшли більше).

Оскільки цікавих новин нема, розповім, що вирішив з непотрібним додатком на смартфоні, який випадково активував. А що робити? Видалити. От тільки в головному меню діра, бо на Віндовсфоні нема фону, як на Андроїді — під плитками чорний фон. Некрасиво. Тоді став шукати, чим замінити. В магазині додатків нічого путнього не знайшов. Ліхтарики не працюють ніякі! Судячи по коментарям, в безкоштовних додатках постійно вискакує реклама. Проги гальмують (в т.ч., через рекламу, що підвантажується), або взагалі не працюють. Коментарі обсмієшся: «Гівно», «Розробникам додатку треба ... », «А щоб вам...». Не знаю, як з цим на Андроїді. Там теж купа додатків з рекламою, які ще й не працюють?

Тоді подумав і знайшов несподіванне рішення! Калькулятор! А що, час від часу ним користуюсь.

А взагалі, думка про Віндовсфони змінилась. Звичайно, інтерфейс подобається. А от відношення до користувачів пофігістичне.

Скільки часу користуєтесь смартфоном без підзарядки? Мені на кнопковій Нокії вдавалося триматися 7 днів без підзарядки. А в цьому році поставив рекорд на своїй Люмії — спочатку 5 днів 23 години. А тепер — 6 днів і 6 годин. Іноді буває, особливо якщо користуватись інтернетом, заряду вистачає лише на день-півтори.

Подумав, що треба хоча б якийсь звіт зробити. Хоча до цього вагався: підійде, чи фігня. Просто неоднозначна тема. Ні те, ні се. Однак таки вирішив дофоткати місцину з однієї прогулянки. А заодно просунутись далі — розвідати околиці мікрорайону Сільгосптехнікум.

На околиці дикі чигирі! І багнюка!


На карті помітив будівлю, схожу на закинуту. Тож треба було перевірити.
Тим паче, інших вилазок поки нема.
[ Далі — ще цікавіше... ]

З осені 2015го году завів щоденник в зошиті. Ну, для запису подій і думок. Не про все ж вам розповідати? Так ось, добряче підсів! Майже два зошити списав! За цей час деякі записи вже неможливо прочитати, бо вицвіли або розтеклися. Хоча іноді буває перечитую. А оце, перед Новим роком закинув. Думав, позбавився від звички. Та де там?! З'являються думки і події. Так вирішив робити замітки в телефоні. Сподіваюся, набридне. Бо теж накопичиться багато заміток.

А з іншого боку, багато хто веде щоденники. Нічого дивного в цьому нема. Можливо, восени 2017го не було депресії саме через те, що було куди "зливати" потік думок. Все-таки, своєрідна психотерапія. От тільки щоденник це — який-неякий компромат. Навіть в онлайні буває, збовтну чогось зайвого. Тому вже й не знаю як відучитися від написання мемуарів.

Так би й далі сидів вдома — але витягнули надвір. Несподівано, вчора, запропонували екскурсію на місцевий завод з презентацією вакансій. Добровільно-примусово. Вмовляли. Звичайно, повідомив, що ні дизайнер, ні кур'єр тому підприємству не потрібні. Та з іншого боку, промислові екскурсії відвідую нечасто.

Отже, обійшли всю територію заводу. Тепер територію міського заводу знаю на 90%. Хоча б щось нове.
Показали виробництво. Жаль, не можна було фотографувати (ось чому люблю заброшки — фоткай, скільки хочеш). При тому, що на екскрсії було аж два фотографи — з Центру зайнятості, і заводський репортер. «Слющай, абідна, да?!»

Цікаво було подивитись зі сторони. Але приймати участь нецікаво.
Супроводжуючий образився, що ніхто з групи (десь 15-20 осіб) не зацікавився вакансіями. Для себе теж не знайшов нічого підходящого. Вакансії — біля станку, 12-годинний робочий день "на ногах", зарплати так собі.

Такого у нас ще не було: щоб вдома було три ялинки і щоб вони стояли майже місяць. Може до весни простоять? Вони ж штучні — не осипляться. Та й кицька з коте2 ними не цікавляться.

Заінтригував з поїздкою в супермаркет? Треба розкрити тему повністю) В "Ашан" таки з'їздив. Правда, одного рейсу все одно не було. Вдруге скаржитися не став. Хоча мабуть треба було поскаржитись. Так що довелося вдруге чекати. Зате народу було багато — всі сидячі місця в автобусі були зайняті. Маршрут набуває популярності.

Ціни цього разу були не такі заманливі, як під час першого відвідання. Але все одного деякі товари дешевше, ніж в в місцевих  "АТБ" і "Фора".