Друковані засоби масової інформації є важливими соціальними інститутами,що впливають на життя суспільства, формують його культуру, мораль.Конституційно закріплена свобода слова дала змогу всебічно відтворювати сучасні події та явища, розширити межі критики суспільства і людини. Проте свобода слова в засобах масової інформації не означає вседозволеності, безвідповідальності журналістів, політиків, громадських діячів. Вони зобов’язані спиратися на цінності громадянського суспільства, популяризувати їх, дотримуватися загальнолюдських цінностей; без агресії, виважено сприймати думки, поведінку,форми самовираження та образ життя людей інших національностей, тобто обов’язково дотримуватись принципів міжетнічної толерантності.Проблема міжнаціональних відносин є актуальною для Автономної Республіки Крим, оскільки вона є поліетнічним регіоном, до складу якого входять різні національні меншини зі своєю етнічною, культурною та мовною самобутністю.
Законодавством України встановлюється заборона на пропаганду або агітацію, яка веде до соціальної, расової, національної або релігійної ненависті і ворожнечі; пропаганду соціальної, расової, національної, релігійної або мовної переваги. Конституція України підкреслює: «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Із внутрішньодержавних актів, що містять правові механізми протидії «мові ворожнечі» в ЗМІ, слід назвати, в першу чергу ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Ст.3 цього Закону говорить, що «Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі», а в ст.4 зазначено,що «стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається».
З жовтня 2010 р. по березень 2011 р. громадською організацією «Євпаторійський центр регіонального розвитку» в рамках проекту «Кримські ЗМІ. «Мова ворожнечі» було досліджено рівень використання нетолерантних висловлювань у кримських друкованих ЗМІ.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Загальнокримські ЗМІ:
Крымское эхо
Крымские известия
Крымское время
Крымский обозреватель
Комсомольская правда в Украине – Крым
Крымская неделя
Литературный Крым
Народная трибуна
Первая Крымская
Міські та районні ЗМІ:
Алуштинский вестник
Боспор
Вечерний город
Евпаторийская здравница
Крымская газета
Керченские ведомости
Обозрение Крымских дел
Провинция
Свободная территория
Северная Таврида
Слава Севастополя
Южная столица
Южная газета
ЗМІ етнічного спрямування:
Голос Крыма
Крымская правда (общественно-политическая независимая русская газета
Украины)
QIRIM (Къырым)
Полуостров
Русичи
Шолэм (издание Ассоциации еврейских организаций и общин Крыма)
ЗМІ політичних партій:
Коммунист Крыма
РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ВИКОРИСТАННЯ «МОВИ ВОРОЖНЕЧІ» У ДРУКОВАНИХ ЗМІ АР КРИМУ ЖОВТНІ 2010 Р. – БЕРЕЗНІ 2011 Р.
За період дослідження було зафіксовано 201 випадок нетолерантних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами. Суб’єктом «мови ворожнечі» не обов’язково є автор матеріалу/журналіст, ним може бути будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором. (Таблиця 1)
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям (інформаційні повідомлення, передрук, анекдоти) – 38,3% від загальної кількостіта журналістам – 36%. (Діаграма 1)
Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%.
1-Створення негативного образу (наділення поганими рисами, якостями,ознаками неповноцінності) окремої національності або її представників (зв’язано не з конкретними звинуваченнями, а скоріше передано тоном тексту або фрагмента тексту). («Русский человек славится своим умением находить выход из самых трудных ситуаций, но еще более он славится своим умением находить туда вход» («Комсомольская правда в Украине», №234 (3637/25032) 18.10.10.;«Русский трезвый – значит богатырь» («Русичи» №2 (177) – 47 випадків.
2-Згадка національності або її представників в принизливому або образливому контексті. («У таджикского Карлсона на спине вместо пропеллера миксер для бетона» («Вечерний город» №79 (426) 19.10.10.); «Интересно, где были древние украинцы в то время, когда Киев был «матерью городов русских? Украинский народ, хотя он и моложе русского, самостоятелен и обаятелен. И у него нет поводов для «ущемленности». Скажем, русский народ моложе армянского, но ведь мы из-за этого не комплексуем. А американский люд отчетливо моложе украинского, но что-то не замечал, чтобы американцы по этому поводу заморачивались.» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10) – 59 випадків.
3-Звинувачення тієї чи іншої національності або її представників у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі. «При этом Пилунский (Председатель Крымской организации Народного Руха Украины), как ярый представитель украинского национализма, держал речь во время акции на украинском языке» («Крымская газета», №192 (18753) 20.10.10); «Речь идет лишь о том, чтобы на Украине на смену пещерному галицийскому национализму пришла реальная демократия» («Крымское эхо», №33 (48) 8-14.10.10) – 64 випадки.
4-Звинувачення у вигляді загальних гасел окремої національності або її представників у дискримінації (обмеженні, виключенні або зменшенні рівності здійснення прав, можливостей для окремої нації або її представників) іншої/ інших.(«Но действующее законодательство, во-первых, вообще не признает существование крымскотатарского народа, в нем вообще нет такого субъекта конституирования как народ (нация). Оно в скрытом виде признает только великие народы через механизм голосующего большинства, через институт «подавляющего преобладания», реализующий привилегии великим народам под маской «гражданского общества» («Къырым» №83 (1451) 3.11.10); «Может быть у русской симферопольской молодежи все кайфово? …она счастлива, что смотрит в кинотеатрах фильмы на чужом языке, она в восторге, что ее учат ненавидеть историю своего отечества…» («Крымское время» №99 (2904) 6.11.10); «…имеющая место дискриминация русскокультурных граждан Украины делает государство слабым и неустойчивым» («Крымская правда» №212 (25035) 18.11.10); «Русское население Крыма давно ощущает себя в качестве меньшинства, интересы которого всегда приносятся в жертву. В любых процессах, которые происходят, русские почему-то всегда должны уступать в пользу кого-то, кто более организован или ведет себя более агрессивно» («Русичи» №23 (174) 13.12.10) – 10 випадків.
5-Твердження про неповноцінність (недолік культурності, інтелектуальнихздібностей, нездатності до творчої праці) тієї чи іншої національності або її представників. («Я никогда ни у кого не спрашиваю: «Извините, а где здесь туалет?» Я русский! Я сам решаю, где туалет!» («Комсомольская правда в Украине», №221 (3624/25019) 2.10.10); «Древнюю историю украинцев придумал профессор, который жил на Западной Украине, входившей в состав Австро-Венгрии» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10); «На Украине не знать великой русской культуры – это не просто плохо, это безумная хуторянщина» («Крымский обозреватель», №46 (379), 23.11.10); «У большинства арабов и турок… нет никакой продуктивной функции, кроме торговли фруктами и овощами» («Комсомольская правда в Украине», №267 (3670/25065) 25.11.10) – 9 випадків.
6-Звинувачення в негативному впливі тієї або іншої національності/ етнічної групи або її представників на суспільство, державу. («Будучи при власти, представители Западной Украины пытались подогнать под свою культуру, язык и политические взгляды всю остальную часть Украины». («Крымское эхо» №32(47) 1-7.10.10.); «К сожалению, многие изыскания националистических псевдоученых успели проникнуть в учебники истории, по которым сегодня учат наших детей.Вот что действительно опасно» («Крымская правда» №197 (25020) 28.10.10); «… украинизация и нарушение норм языковой политики ведет к оттоку мозгов из страны» («Вечерний город» №09 (451) 1.02.11.) – 8 випадків.
ОБ'ЄКТИ МОВИ ВОРОЖНЕЧІ:
22 об’єкти «мови ворожнечі» подаються у тому вигляді, в якому вони були
зафіксовані за період дослідження.
Українці в першу чергу згадуються у зв’язку із звинуваченням у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі: «Почему глава государства вынужден общаться со своими русскоязычными избирателями и земляками на неродном для него и для них языке? На чьи плечи ложится основная тяжесть начатых реформ – промышленного Востока или националистического Запада?» («Крымская правда», №51(25114) 22.03.11); «Украинские националисты опять разыгрывают крымскую карту» («Крымское время», №33 (2960)
26.03.11); «Русское культурное наследие в руках украинских националистов» («Крымское время» №105 (2910) 20.11.10), а також часто тоном або фрагментом тексту створюється їхній негативний образ: «Массовку создавала украинская диаспора, ее представители постоянно толпились у павильона: может, они соскучились по украинской мове, а может, по салу с горилкой – страждущих угощали бутербродами и наливали по 50 граммов» («Крымское время», №85 (2890) 5.20.10.). Росіяни найчастіше є персонажами анекдотів, в яких представлені в принизливому, образливому контексті: «Чемпионат мира по горным лыжам. Чемпион мчится с горы на бешеной скорости. Тут его обгоняет русский со своими детьми. Тот в шоке. У подножия горы спрашивает: - Вам не было страшно? – Мне нет, а детям немного. Они ведь у меня не пьют!» («Комсомольская правда в Украина», №233(3636/25031) 2010 г. Кримським татарам найчастіше висувається звинувачення в вимаганні надання привілеїв за національною ознакою: («… высказывала возмущение поведением радикальных крымскотатарских шовинистов, постоянно шантажирующих власть, провоцирующих своих соплеменников на противоправные действия и выдающих индульгенции на преступления» («Крымская правда» №186 (25009) 13.10.10); «Для крымских татар динамика обеспечения землей положительна, для всех остальных – отрицательна» («Крымская правда» №15 (25078) 27.01.11).
ВИПАДКИ НЕТОЛЕРАНТНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У ДЖЕРЕЛАХ ІНФОРМАЦІЇ ТА СТАВЛЕННЯ ДО НИХ АВТОРІВ МАТЕРІАЛІВ:
Для дослідження було визначено 29 джерел інформації – друкованих ЗМІ:
загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Випадки «мови ворожнечі» не були зафіксовані у двох загальнокримських газетах («Литературный Крым», «Народная трибуна»), у восьми міських та районних газетах («Алуштинский вестник», «Боспор», «Евпаторийская здравница», «Керченские ведомости», «Провинция», «Свободная территория», «Северная Таврида», «Южная газета») та у двох газетах етнічного спрямування («Полуостров», «Шолэм»).
ПІДСУМКИ
Протягом шести місяців дослідження було вивчено матеріали 29-ти кримських друкованих ЗМІ: загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Найбільша кількість нетолерантних висловлювань протягом усього періоду дослідження зафіксована у газетах «Крымское время», «Комсомольская правда в Украине – Крым» та «Крымская правда» і складає 60% від загальної кількості нетолерантних висловлювань суб’єктів (121 з 201 випадку). Імовірно, лідерство цих джерел пов’язано з періодичністю виходу (п’ять разів на тиждень). Показовим є те, що на 13 визначених міських та районних джерел інформації припадає всього 12,5% (25 з 201 випадку). У 17 джерелах було зафіксовано 201 випадок застосування не толерантних, некоректних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами «мови ворожнечі», якими не обов’язково є автори матеріалу/журналісти, а будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором матеріалу.
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям, як суб’єктам «мови ворожнечі», – 38,3% від загальної кількості та журналістам –36%.
Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%. Максимальна кількість політиків, журналістів та редакцій, як суб’єктів «мови ворожнечі», зафіксована у жовтні 2010 р., що ймовірно пов’язано з виборами
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Також активізація політиків спостерігається у січні 2011 р., що ймовірно пов’язано із зверненням прем’єр міністра РМ АРК Василя Джарти до лідеру меджлісу Мустафи Джемільова про добровільне звільнення земельних самозахватів.
Загальна кількість суб’єктів значно зменшується у грудні 2010 р., що ймовірно пов’язано з підготовкою до зимових свят.
Згідно предмету дослідження - «мові ворожнечі», як інструменту розпалювання міжнаціональної ненависті та нетолерантного, некоректного ставлення до представників інших етнічних груп, було визначено двадцять її
видів. Загальна кількість застосованих видів (248) перевищує кількість нетолерантних висловлювань (201), оскільки одне висловлювання може містити декілька видів «мови ворожнечі».
Метою проекту «Кримські ЗМІ. Мова ворожнечі», що здійснюється громадською організацією
«Євпаторійський центр регіонального розвитку» за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” є
проведення дослідження та оприлюднення фактів розпалювання міжнаціональної ворожнечі та
нетолерантного ставлення до представників інших етнічних груп в кримських засобах масової інформації
для подолання впливу стереотипів та упереджень у сфері міжетнічних взаємин, досягнення міжетнічного
порозуміння, соціальної та культурної інтеграції національних меншин та етнічних спільнот в українське
суспільство на ґрунті взаємоповаги до різноманіття культурних ідентичностей.
Мета програми Посилення впливу громадянського суспільства Міжнародного фонду “Відродження” -
сприяння розвитку системи захисту прав громадян як споживачів державних та комунальних послуг,
посилення спроможності громадських організацій щодо вироблення політики та впливу на прийняття
політичних рішень із суспільно важливих питань.
