что бы вы посаветывали мне сделать?
- 07.02.08, 21:03
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
куда подевались игрушки
машинки, котята, зверюшки…
скакалки, автобусы, мишки…
обиделись добрые книжки
грядущей расправы не зная
прошли сто дорог, вырастая
прошли сто дорог безвозвратно
исчезли однажды куда-то
безжально в коробку попрячут
они не нужны, горько плачут
они не нужны, просто знают..
со временем их забывают
в унылом молчанье коморки
лежали тихонько в коробке
лежали тихонько…пропали
прощаньям тревожить не стали
07 февраля 2008 года ( пара "системы технологий")
От життя яка штука. Не хоче твій мозок ще про любов думати, а весна вже діє.
Ведеш ти своє розмірене життя, притримуєшся традиційних поглядів, знайомишся з дівчатами, такими нічогенькими брюнетками і блондинками. З деякими вже не тільки вітаєшся, вже є про що поговорити, більш менш знаєш їхні вподобання та погляди.
Важко такий стан назвати дружбою, справжньою (взагалі, а Ви вірите в дружбу різностатевих однолітків?) . Але це точно не випадкове знайомство. Ти проявляєш якісь знаки симпатії, але це ж не натяки на щось серйозне. Тобі просто цікаво. Ви ж всі різні, за своє вже немаленьке життя встигли десь таки побувати, щось побачити, чогось досягти.
Налагоджується спілкування. Ви розумієте один одного. Починаєш розуміти, що твій образ ідеального супутника життя (в багатьох він є, наприклад, різниця у віці, колір волосся, рівень інтелекту) змінюється з небувалою швидкістю. Але тут також починають вступати в боротьбу і певні стереотипи: як може у людини з традиційними поглядами дівчина бути на три роки старша, як може людина, що завжди мріяла бачити себе в обіймах жагучої брюнетки, тепер з не меншою насолодою пестити шовковисті золотисті пасма. А взагалі, чого такі думки виникають, це ж твій друг, потенційний, і нічого більше. Сумніваюся, що такі мрії відносно друзів доречні.
Мало того, ти хочеш їм сподобатися. Це вже насторожує. Якщо то друг, то їй твоя зовнішність, грубо кажучи, до лямпочки.
Якого милого ти ще й ревнуєш їх? Вони тобі нічим не зобов'язані! Тобі яке діло до їхнього особистого життя? Та чи потрібне їм твоє втручання.
От так поводиться з нами весна... Коту під хвіст весь твій розум, твої обдумані плани, дружба таки програє любові цей поєдинок. Єдине, що треба досягти, це те, щоб вона не програла нокаутом. А то втратиш і перше, і друге...
Погано мне, а почему не знаю. Ситуация не новая и дебильная. Напрягает. Мне сказали нажрись шоколада и ложись спать. Я подумала и пришла сюда. Помогите!

От життя яка штука. Не хоче твій мозок ще про любов думати, а весна вже діє.
Ведеш ти своє розмірене життя, притримуєшся традиційних поглядів, знайомишся з дівчатами, такими нічогенькими брюнетками і блондинками. З деякими вже не тільки вітаєшся, вже є про що поговорити, більш менш знаєш їхні вподобання та погляди.
Важко такий стан назвати дружбою, справжньою (взагалі, а Ви вірите в дружбу різностатевих однолітків?) . Але це точно не випадкове знайомство. Ти проявляєш якісь знаки симпатії, але це ж не натяки на щось серйозне. Тобі просто цікаво. Ви ж всі різні, за своє вже немаленьке життя встигли десь таки побувати, щось побачити, чогось досягти.
Налагоджується спілкування. Ви розумієте один одного. Починаєш розуміти, що твій образ ідеального супутника життя (в багатьох він є, наприклад, різниця у віці, колір волосся, рівень інтелекту) змінюється з небувалою швидкістю. Але тут також починають вступати в боротьбу і певні стереотипи: як може у людини з традиційними поглядами дівчина бути на три роки старша, як може людина, що завжди мріяла бачити себе в обіймах жагучої брюнетки, тепер з не меншою насолодою пестити шовковисті золотисті пасма. А взагалі, чого такі думки виникають, це ж твій друг, потенційний, і нічого більше. Сумніваюся, що такі мрії відносно друзів доречні.
Мало того, ти хочеш їм сподобатися. Це вже насторожує. Якщо то друг, то йому твоя зовнішність, грубо кажучи, до лямпочки.
Якого милого ти ще й ревнуєш їх? Вони тобі нічим не зобов'язані! Тобі яке діло до їхнього особистого життя? Та чи потрібне їм твоє втручання.
От так поводиться з нами весна... Коту під хвіст весь твій розум, твої обдумані плани, дружба таки програє любові цей поєдинок. Єдине, що треба досягти, це те, щоб вона не програла нокаутом. А то втратиш і перше, і друге...
Моей давнишней знакомой Оле-Белочке 
Случился парадокс прекрасный,
Природа землю одарила.
С небес спустила образ ясный,
Благословеньем освятила.
Озёра, реки просветлели,
Полнятся живностью леса,
Сады плодами запестрели,
И сладкой стала вдруг слеза.
Поля, луга, хлеба и травы,
Цветы и прочие растения,
Все пребывали как в нирване,
И в трепетном благоговении.
Свеж воздух стал, легко дышать,
И смог покинул города,
Вся буржуинистая знать,
Заводы людям отдала.
Улыбки не сходили с уст,
Всех доброе постигло счастье,
По новостям суровый муж,
Сказал «Не будет впредь ненастий».
Дивились щурясь космонавты,
На землю матушку взирая,
Преобразилась вся планета,
Открылись всем ворота рая.
И ярче солнца засветилась,
Неся на мир блаженный век,
Богиня, нимфа, просто пава,
Ей имя Белка-Человек!
© Ветер Города
